Справа № 308/107/25
23 січня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Крегул М.М.,
за участю секретаря судових засідань - Бегені В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород , в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою адвоката Кайло Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,-
Адвокат Кайло І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, який обґрунтовує тим, що 29.03.2023 року відповідач вчинив розписку на користь позивача, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв кошти в розмірі 4 480,00 доларів США у ОСОБА_1 , та зобов'язується повернути кошти в повному обсязі 30.04.2023 року.
У свою чергу 10.05.2023 року відповідач вчинив розписку на користь позивача, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв кошти в розмірі 2 620,00 доларів США у ОСОБА_1 та зобов'язується повернути кошти в повному обсязі 14.04.2023 року.
Згодом позивач та відповідач домовились про повернення коштів в національній валюті України - гривні, про що 13.06.2023 року вчинили «Графік погашення (повернення) боргу у відповідності до боргових розписок від 29.03.2023 та від 10.04.2023 (у сумі 7 100,00 доларів США (259 576,00 гривень) та 20 000,00 гривень, курс НБУ долара США до гривні 36,56 станом на 29.03.2023».
Зазначає, що відповідач частково здійснив повернення коштів позивачу в загальній сумі 110 000,00грн.
Проте, враховуючи, що відповідач не повернув кошти в повному обсязі добровільно, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за вказаними борговими розписками яка залишилася в розмірі 190 000,00 грн., а також понесені ним судові витрати.
Позивач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, однак у матеріалах справи міститься заява його представника адвоката Кайло І.Ю. про розгляд справи без їх участі проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, додаткових клопотань, заяв чи заперечень на позов до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29.03.2023 року був укладений договір позики у розмірі 4480,00 доларів США, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язався повернути 30.04.2023 року.
Судом також встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10.04.2023 року був укладений договір позики у розмірі 2620 доларів США, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язався повернути 14.04.2023 року.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом частин 1, 2 ст. 207 та частини 2 ст. 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дата її отримання.
Згідно з неодноразово висловленими правовими позиціями Верховного Суду України за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Особливо треба звернути увагу на те, що частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У постанові від 08.07.2019 р. у справі №524/4946/16-ц Верховний Суд також зауважив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Отже, факт передачі грошей позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується відповідними борговими розписками, які були укладені у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Наявність боргового документу, його зміст свідчить про те, що «поза розумним сумнівом» грошові кошти передавалися, та відповідач ОСОБА_2 зобов'язався їх повернути.
Окрім цього судом встановлено, що сторонами було погоджено повернення коштів в національній валюті України - гривні, про що 13.06.2023 року вчинили «Графік погашення (повернення) боргу у відповідності до боргових розписок від 29.03.2023 та від 10.04.2023 (у сумі 7 100,00 доларів США (259 576,00 гривень) та 20 000,00 гривень, курс НБУ долара США до гривні 36,56 станом на 29.03.2023», копію якого долучено до матеріалів справи.
Відповідач частково здійснив повернення коштів Позивачу, а саме: 17.07.2023 року була перерахована сума в розмірі 30 000,00 грн; 16.08.2023 року перерахована сума в розмірі 20 000,00 грн.; 01.09.2023 року перерахована сума в розмірі 30 000,00 грн.; 29.10.2023 року перерахована сума в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується копією виписки з картки/рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» від 08.11.2024 року долученою позивачем до матеріалів справи.
Таким чином судом з'ясовано та підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідачем було частково виконано зобов'язання за борговими розписками та повернуто позивачеві 110 000,00 грн. Проте, 190 000,00 грн. залишились неповернутими.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання його умов сторонами.
Згідно зі ст. 1046 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольняє їх в повному обсязі в межах заявлених вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати по оплаті судового збору в розмірі 1900,00 грн.
Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 35000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу та оглянувши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав такі представнику за надані послуги, в тому числі з представлення інтересів по вказаній справі про стягнення заборгованості, а тому суд дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу та така вимога підлягає до задоволення.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 209, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву адвоката Кайло Івана Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 29 березня 2023 року та договором позики від 10.04.2023 року в розмірі 190 000,00 грн. (сто дев'яносто тисяч).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1900,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 35000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено та проголошено 26.01.2026 року о 15 год. 15 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М.Крегул