Іменем України
11 лютого 2026 року
м. Харків
справа № 644/11488/25
провадження № 22-ц/818/1878/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянувши у порядку, передбаченому ст. 369 ЦПК України, в приміщенні Харківського апеляційного суду без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за послуги вивезення побутових відходів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року у складі головуючого судді Бароніна Д.Б.,-
03 грудня 2025 року Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» звернулося у суд з заявою про видачу судового наказу в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вивезення побутових відходів у розмірі 3 989,90 грн, судові витрати покласти на боржника.
04 грудня 2025 року Індустріальним районним судом міста Харкова у справі № 644/11488/25 було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованості за послуги вивезення побутових відходів у розмірі 3989 грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 302 грн 80 коп.
05 грудня 2025 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про скасування вищевказаного наказу. Будь-які додатки до цієї заяви, зазначені у додатках заяви, відсутні.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року.
Зазначає про свою незгоду з вимогами КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», які зазначені в судовому наказі, оскільки він та його родина є ВПО з квітня 2022 року; вказує, що після виїзду із міста наданими послугами КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» не користувались, бо були відсутні за адресою місця реєстрації.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи заяву про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заява подана без додержання вимог статті 170 ЦПК України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Частинами 1, 3 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
Метою спрощених судових процедур є швидкий розгляд безспірних питань, правовідносини сторін у яких не викликають сумніву, та у яких фактичні обставини справи та визначеність у правовідносинах учасниками цих правовідносин не оспорюється.
Наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Отже, наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.
Судом встановлено, що 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу (а.с. 20).
Колегія суддів погоджується з тим, що подана ОСОБА_1 заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам п.1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України, оскільки до заяви про скасування судового наказу не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається і не заперечується ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що при подачі заяви про скасування судового наказу ним не було сплачено судовий збір та не заявлялося клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а також ним не долучалися документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Процесуальні питання видачі судового наказу та його скасування врегульовано ст. ст. 160-173 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що регулюють наказне провадження у цивільних справах.
Частиною 3 ст.167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог ст.170 ЦПК України заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі та має містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) наказ, що оспорюється;
5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
Заява підписується боржником або його представником.
До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із заявою ОСОБА_1 не виконані вимоги п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України.
Частиною 6 ст.170 ЦПК України передбачено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Враховуючи, що заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам ч. 6 ст. 170 ЦПК України суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду.
Повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права боржника на повторне звернення до суду із заявою, яка оформлена відповідно до вимог ст. 170 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції є законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Враховуючи, що справа по суті спору не розглядалась, питання щодо розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги не вирішується.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 08 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук