Справа № 724/4525/25
Провадження № 2/724/167/26
16 лютого 2026 року м. Хотин
Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді Скрипника С.М.,
за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині Чернівецької області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
В грудні 2025 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 17 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 885169101. В якості електронного підпису позичальника використовувався логін та пароль особистого кабінету.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
03.01.2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20190103, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до відповідача.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020 року до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 13960,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8960,00 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 28.05.2020 року позивачем не здійснювалось нарахування штрафних санкцій.
Враховуючи вище наведене позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 885169101 від 17.04.2019 року в розмірі 13960,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8960,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та судові витрати по справі.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 грудня 2025 року провадження у справі відкрито та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачка ОСОБА_1 повідомлена належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін шляхом направлення їй за місцем реєстрації копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотання про проведення розгляду справи з її викликом в судове засідання не надійшло, правом на подання відзиву на позов відповідачка не скористалась, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини встановлені судом
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, враховуючи обґрунтування позовних вимог, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 17 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 885169101, підписаний з використанням логіну та паролю особистого кабінету відповідача, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 1.1. Договору), строком на 30 днів (п.1.2.). Згідно п.1.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. З врахуванням положень п.1.4. договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 620,50 відсотків річних (п.1.5. Договору) (а.с. 4-5).
Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною Договору (а.с. 5 зворот).
Додатковою угодою від 11.07.2019 р. до договору № 885169101 від 17.04.2019р., укладеною між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , позичальнику надано розстрочку у погашенні заборгованості в сумі 14705,00 грн. на 70 днів. За змістом п. 3 додаткової угоди, позичальник сплачує товариству суму заборгованості частками в розмірі, не менше ніж 20% від її загальної суми.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило «Таліон Плюс» належне йому право вимоги до відповідача (а.с. 7).
03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20190103, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до відповідача (а.с. 8,9).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 8 від 28.05.2020 до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 13960,00 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8960 грн. - сума заборгованості по відсоткам (а.с.10).
Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, проведений ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», який підтверджує що з моменту отримання права вимоги позивач не здійснював додаткових нарахувань та не отримував грошових коштів у рахунок погашення існуючої заборгованості. Станом на 31.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 885169101 становить 13960 грн. (а.с.11).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суду надані два договори факторингу: Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та Договір факторингу № 2019010303 від 03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Системний аналіз наведених положень цивільного законодавства дає підстави вважати, що при укладенні кредитного договору кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту й несе зобов'язання із своєчасного його повернення та сплати процентів.
Суд встановив, що 17 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 885169101 відповідно до п.1.1. якого Товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього Договору.
Позивач посилається на факт укладення 17 квітня 2019 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у справі кредитного договору з використанням в якості електронного підпису логіну та паролю особистого кабінету позичальника (п.4.4 Договору), що не заборонено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», а також досягнення згоди сторонами під час укладення кредитного договору основних умов кредитування.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, та в подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору № 885169101 від 17.04.2019.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк (кредитодавця) покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а на позичальника покладений обов'язок довести своєчасне повернення ним грошових коштів відповідно до умов кредитного договору.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд враховує, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.
Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України. У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які підтверджують ініціювання переказу первісним кредитором кредитних коштів (кредиту) на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним та здійсненим.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Варто зауважити, що у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були перераховані грошові кошти відповідачці ОСОБА_1 в розмірі 5 000,00 грн., а саме коли такі кошти були перераховані, яким чином, на який рахунок.
Суд не може встановити чи отримав відповідач кредитні кошти, коли саме він їх отримав, а тому неможливо говорити про його обов'язок із повернення таких коштів та сплати процентів за їх користування.
Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, за відсутності таких доказів у позивача вищевикладене означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює і стягнення будь-яких коштів в порядку повернення кредиту, оскільки суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях.
Також суд звертає увагу і на те, що наданий позивачем розрахунок із зазначенням розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був сформований, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Крім того долучений розрахунок містить інформацію про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 885169101 станом на момент переходу права вимоги, однак такий розрахунок заборгованості не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення договору до моменту виникнення права вимоги у первісного кредитора, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов'язань).
За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів (кредиту) відповідачу за кредитним договором № 885169101 від 17.04.2019, а також розмір заборгованості за цим договором.
Зважаючи на всебічно з'ясовані обставини, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними при судовому розгляді, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином на підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із відмовою позивачу в задоволенні його позовних вимог, сплачений ним судовий збір не відшкодовується.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610- 612, 625,633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України та ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Копію рішення суду надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.
Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК