06 лютого 2026 рокуСправа №160/259/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.01.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №046050026645 від 11.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 відповідно до п.б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 04.10.2025 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пільгову пенсію за Списком №2 відповідно до п.б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити її.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ). Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким зміни до п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, пенсійний орган відмовив у призначенні пільгової пенсії, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Ухвалою від 06.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 06.01.2026 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
30.01.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, у задоволенні позову просить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.11.2025 звернулася до відповідача - 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за Списком №2.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення №046050026645 від 11.11.2025, яким відмовило у призначенні позивачці пенсії за Списком №2. В оскаржуваному рішенні відповідач -2 зазначив наступне: вік заявника 55 років 1 місяць 1 день. Страховий стаж особи становить 26 років 6 місяців 2 дні. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 20.06.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2003 згідно трудової книжки від 13.07.1990 НОМЕР_2 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Також вищезазначені періоди не зараховано до періодів догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення трирічного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорта, в заяві не зазначена відповідна інформація про догляд дитини та накази з місця роботи про перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку; за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 01.02.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2015 по 31.05.2015 згідно трудової книжки від 13.07.1990 НОМЕР_2 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано і періоди згідно довідки від 21.10.2025 №34, оскільки відсутній документ, що підтверджує умови, передбачені Списком №2 для цієї професії, наказ (розпорядження) підприємства про створення комплексної бригади або бригади мулярів та посилання на цей наказ має бути внесено до трудової книжки.
За таких обставин вирішено: відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідні положення щодо стажу містять й пункти «а» та «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII).
Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до положень статті 62 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Як передбачено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Щодо не зарахування періодів трудової діяльності з 20.06.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2003 згідно трудової книжки від 13.07.1990 НОМЕР_2 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків. Також вищезазначені періоди не зараховано до періодів догляду за дитиною 22.08.2000 р.н., до досягнення трирічного віку, оскільки в свідоцтві про народження відсутній штамп про видачу паспорта, в заяві не зазначена відповідна інформація про догляд дитини та накази з місця роботи про перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з записами довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 34 від 21.10.2025, відомостей, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працювала повний робочий день в будівельному управлінні №5 ПАТ «Криворіжіндустрбуд» і за період з 13.07.1990 по 30.04.1991 - 00р. 09м. 17д. за професією, посадою: муляра, в бригаді мулярів, що передбачена Списком №2 розділ XXVII, позиція 2290000а-12680 підстава: постанова Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 та за період з 14.04.1994 по 28.02.1999 - 04р. 10м. 14д. за посадою: муляра, в бригаді мулярів, що передбачена Списком №2 розділ XXVII, позиція 2290000а-12680 підстава: постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 та за період з 16.01.2003 по 29.11.2016 - 13р. 10м. 13д. за професією, посадою: муляра, в бригаді мулярів, що передбачена розділ XXVII підстава: постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. Робоче місце атестоване за Списком №2 згідно з наказом №91 від 08.08.1994, листом №01-928 від 17.12.2014 до Відділу державної експертизи та умов праці про подовження дії наказу №91 від 08.08.1994, яким узгоджено подовження дії наказу №91 від 08.08.1994 до 08.08.2000, наказами №16 від 06.03.2001, №52 від 10.03.2006, №231 від 02.09.2011, №385 від 07.09.2016.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Як встановив суд, спірний період роботи позивачки з 20.06.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2003 та врахування заробітної плати за цей період роботи при обчисленні розміру пенсії підтверджуються відповідними документами, що надавались позивачкою Головному управлінню Пенсійного фонду України, зокрема, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 13.07.1990 та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 34 від 21.10.2025.
Відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача. Зазначені відомості також підтверджені доказами, наявними в матеріалах пенсійної справи позивача.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів роботи з 20.06.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2003 з єдиної підстави, такої як відсутність інформація про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в індивідуальних відомостях про застраховану особу, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі № 688/947/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.
Крім того, невиконання страхувальником обов'язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
З урахуванням наведеного принципу пропорційності, суд дійшов висновку, що позивачка не повинна зазнавати негативних наслідків від розбіжностей щодо сплати страхових внесків, які містяться в документах.
Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 20.06.2000 по 31.12.2000, з 01.02.2001 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 31.07.2003.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини -свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
За таких обставин незарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу позивачки є протиправним та не грунтується на вимогах закону.
Щодо не зарахування періодів трудової діяльності з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 01.02.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2015 по 31.05.2015 згідно трудової книжки від 13.07.1990 НОМЕР_2 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Як встановив суд, спірний період роботи позивачки з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 01.02.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2015 по 31.05.2015 та врахування заробітної плати за цей період роботи при обчисленні розміру пенсії підтверджуються відповідними документами, що надавались позивачкою Головному управлінню Пенсійного фонду України, зокрема, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 13.07.1990.
Відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача. Зазначені відомості також підтверджені доказами, наявними в матеріалах пенсійної справи позивача.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Так, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 01.02.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2015 по 31.05.2015 з єдиної підстави, такої як відсутність інформація про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, в індивідуальних відомостях про застраховану особу, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі № 688/947/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16.
Крім того, невиконання страхувальником обов'язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
З урахуванням наведеного принципу пропорційності, суд дійшов висновку, що позивачка не повинна зазнавати негативних наслідків від розбіжностей щодо сплати страхових внесків, які містяться в документах.
Суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивачки.
Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 01.01.2010 по 31.01.2010, з 01.10.2010 по 31.10.2010, з 01.02.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2015 по 31.05.2015.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду згідно довідки від 21.10.2025 №34, оскільки відсутній документ, що підтверджує умови, передбачені Списком №2 для цієї професії, наказ (розпорядження) підприємства про створення комплексної бригади або бригади мулярів та посилання на цей наказ має бути внесено до трудової книжки, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Також, відповідно до пункту 1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок застосування Списків №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Державну службу України з питань праці (Держпраці).
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Водночас, суд зауважує, що згідно п.4.2. Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації (зокрема, довідок) з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист. Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Поряд з чим, суд звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція також неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Отже, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.
У цій справі спірні правовідносини стосуються пільгового стажу за Списком №2 періодів згідно довідки від 21.10.2025 №34, у зарахуванні яких відмолено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Згідно з записами довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 34 від 21.10.2025, відомостей, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працювала повний робочий день в будівельному управлінні №5 ПАТ «Криворіжіндустрбуд» і за період з 13.07.1990 по 30.04.1991 - 00р. 09м. 17д. за професією, посадою: муляра, в бригаді мулярів, що передбачена Списком №2 розділ XXVII, позиція 2290000а-12680 підстава: постанова Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 та за період з 14.04.1994 по 28.02.1999 - 04р. 10м. 14д. за посадою: муляра, в бригаді мулярів, що передбачена Списком №2 розділ XXVII, позиція 2290000а-12680 підстава: постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 та за період з 16.01.2003 по 29.11.2016 - 13р. 10м. 13д. за професією, посадою: муляра, в бригаді мулярів, що передбачена розділ XXVII підстава: постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016. Робоче місце атестоване за Списком №2 згідно з наказом №91 від 08.08.1994, листом №01-928 від 17.12.2014 до Відділу державної експертизи та умов праці про подовження дії наказу №91 від 08.08.1994, яким узгоджено подовження дії наказу №91 від 08.08.1994 до 08.08.2000, наказами №16 від 06.03.2001, №52 від 10.03.2006, №231 від 02.09.2011, №385 від 07.09.2016.
Крім цього, на підтвердження роботи позивачки на посадах за Списком №2 ОСОБА_1 долучено до позовної заяви накази про атестацію.
Водночас, суд звертає увагу, що здійснення перевірки довідок, пенсійним фондом здійснюється лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, спірні періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача.
Суд зазначає, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Відповідачами не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці позивача, обґрунтованості видачі позивачу довідки та документів, які підтверджували наявний стаж для призначення пенсії.
Тобто органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом №1058-ІV, для з'ясування обставин наявності у позивача пільгового стажу.
Отож, у сукупності наведеного вище, на переконання суду, помилковими є доводи відповідача про не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2, спірне у цій справі рішення є протиправним та таким, що підлягає до скасування.
Крім цього, вирішуючи цей спір по суті, суд зазначає про те, що адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Питання про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відтак, з метою ефективного поновлення прав позивача, зважаючи на те, що спірні періоди роботи зараховані до пільгового стажу позивача, суд вважає, що у цій справі належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 щодо призначення пенсії за віком відповідно до п.б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Сплачений судовий збір підлягає за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №046050026645 від 11.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до п.б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2025 щодо призначення пенсії за віком відповідно до п.б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська обл., Житомирський р-н, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1064,96 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез