Справа № 752/2462/24
Провадження 2-п/574/3/2026
09 лютого 2026 року м. Буринь
Буринський районний суду Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яреська Тараса Віталійовича про перегляд заочного рішення Буринського районного суду Сумської області від 04.12.2024 року у справі №752/2462/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Європейська Агенція з Повернення Боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Заочним рішенням Буринського районного суду Сумської області від 04.12.2024 року позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за: договором позики №5200468 від 18.02.2023 року в розмірі 28440,00 грн.; договором про надання фінансового кредиту №18293-01/2023 від 15.01.2023 року в розмірі 58490,00 грн.; договором про надання фінансового кредиту №21851-01/2023 від 18.01.2023 року в розмірі 35816,39 грн.; договором кредитної лінії №00-6928461 від 21.02.2023 року в розмірі 40612,50 грн.; договором про споживчий кредит №7438571 від 26.02.2023 року в розмірі 53185,04 грн..; договором про споживчий кредит №103127275 від 26.02.2023 року в розмірі 62152,66 грн. та судові витрати в розмірі 4180,45 грн..
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В. звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, покликаючись на те, що відповідач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та не пам'ятає чи надходили йому судові повістки, однак стверджує, що їх не отримував. Також вказує, що відповідач не укладав договори, за якими позивач намагається стягнути грошові кошти. Окрім того, він не отримував грошові кошти, які з нього стягуються. Позивач долучив до позову кредитні договори, в жодному з яких відсутній повний номер банківської картки або IBAN рахунку, які б дали можливість ідентифікувати власника картки, отримувача платежів. Відповідачу не належать картки, які зазначені в кредитних договорах. У зв'язку із тим, що номера карток зазначені лише частково та містять приховані цифри, відповідач позбавлений можливості перевірити, чи належать вони йому, чи третій особі. Зазначає, що щодо заявника було вчинено шахрайство, він припускає, що дані кредитні договори оформлені третіми особами.
Крім того, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, а саме первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт видачі коштів за кредитним договором первісним кредитором відповідачу, незважаючи на те, що надати дані докази з позовною заявою було його обов'язком. При цьому позивачем не було в позові зазначено неможливість подання таких доказів, разом з позовною заявою, не було також витребувано відповідні докази.
З наведених підстав просив скасувати заочне рішення Буринського районного суду Сумської області від 04.12.2024 і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 17.01.2025 року заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником - адвокатом Яреськом Т.В. про перегляд та скасування заочного рішення Буринського районного суду Сумської області від 04.12.2024 року повернуто заявнику.
Ухвалою колегії суддів Сумського апеляційного суду від 11.12.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Яреськом Т.В. задоволено, ухвалу Буринського районного суду Сумської області від 17.01.2025 року скасовано, а матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 06.01.2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яреська Т.В. прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, однак в судове засідання повторно не з'явились та про причини неявки не повідомили.
Суд дослідивши заяву та матеріали цивільної справи дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
У відповідності до вимог ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, правовий аналіз ст.288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідна саме сукупність вказаних двох умов.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом направлялися рекомендованими листами з повідомленням про вручення копія ухвали про відкриття провадження у справі, а також судові повістки про час та місце проведення судових засідань.
Одну із судових повісток ОСОБА_1 отримав особисто 12.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, відповідач неодноразово отримував судові повістки та процесуальні документи, зокрема копію ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду, у своєму електронному кабінеті у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Таким чином, ОСОБА_1 було достеменно відомо про перебування на розгляді в суді цивільної справи за заявленим до нього позовом.
Однак, відповідач жодного разу до суду не з'явився та правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до п.2, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що останнім не отримувалися судові повістки.
При цьому, у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача одночасно вказує, що відповідач не пам'ятає чи надходили йому судові повістки, що суперечить його ж твердженню про їх неотримання.
Жодних інших причин поважності неявки в судові засідання відповідача та не подання відзиву на позовну заяву його представником не наведено та доказів на підтвердження їх існування не надано.
Що стосується покликань представника відповідача на недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, то відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 81 ЦПК).
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 1989 року по справі «Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії», зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Норми, які регулюють строки подачі заяв, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії»).
Не може бути підставою для перегляду заочного рішення лише посилання відповідача на неправильне застосування судом норм матеріального права та неправильну оцінку доказів.
Для цього відповідач має надати докази, які мають істотне значення для справи, тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Однак, доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого судового рішення чи спростовували висновки суду, відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення не додано, а доводи, викладені ним в заяві, зводяться переоцінки доказів, які містяться в матеріалах справи, та незгоди з висновками суду.
Враховуючи вищенаведене, правові підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, а тому заяву відповідача слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.287, 288 ЦПК України, суд ,-
постановив:
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яреська Тараса Віталійовича про перегляд заочного рішення Буринського районного суду Сумської області від 04.12.2024 року у справі №752/2462/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Європейська Агенція з Повернення Боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 13.02.2026 року
Суддя Т.Р. Гук