Справа№534/2075/24
Провадження №1-кп/534/224/24
13 лютого 2026 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023170520000769 від 16.10.2023 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Комсомольська (нині м. Горішні Плавні) Кременчуцького району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, обвинуваченого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
ОСОБА_5 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», усвідомлюючи свою перевагу у віці та фізичному розвитку, маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, зумовлене певним дискримінаційним ставленням до потерпілої, з метою підтримання панівного становища по відношенню до неї, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї, упродовж 2022-2023 років, перебуваючи за місцем спільного проживання однією сім'єю, систематично вчиняв щодо своєї дружини ОСОБА_4 домашнє насильство.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі та разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на них розповсюджується дія цього законодавства.
У порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_5 , знаходячись на території домогосподарства за адресами проживання подружжя, упродовж періоду з 04 листопада 2022 року по 15 жовтня 2023 року систематично вчиняв відносно ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного та економічного характеру.
Так, 04 листопада 2022 року близько 14 год. 50 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_4 . За даним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАВ № 282883 від 04.11.2022. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.12.2022 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 17.11.2022 о 04 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем мешкання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_4 . За даним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАВ № 282890 від 13.12.2022 та складено і вручено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 298261 від 21.11.2022.
Обвинувачений ОСОБА_5 21.11.2022 о 23 год. 26 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем мешкання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_4 . Стосовно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАВ № 282891 від 13.12.2022 та складено і вручено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №298272 від 21.11.2022.
ОСОБА_5 21.11.2022 о 04 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем мешкання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_4 . Стосовно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії ВАВ № 282892 від 13.12.2022. За даними фактами постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.01.2023 у справі № 536/1694/22 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 17 березня 2023 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_5 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_4 . Відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП серії ВАВ № 282980 від 17.03.2023. Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.05.2023 у справі № 536/689/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 15 жовтня 2023 року близько 23 год. 42 хв. прибувши до місця проживання дружини ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , діючи систематично, умисно вчинив стосовно дружини ОСОБА_4 економічне домашнє насильство, яке виразилося у пошкодженні дверей, а саме: відбив дверну ручку, пошкодив дзвоник та виламав двірне вічко та вчинив психологічне домашнє насильство, яке виразилося у висловлюванні словесних образ, приниженні, погроз фізичною розправою, що викликало страх у потерпілої за свою безпеку, пошкодженні майна, що призвело до погіршення якості життя потерпілої, внаслідок чого потерпіла зазнала психологічних страждань, що виразилось у формі втрати енергійності, втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, у тому числі втрати самооцінки та позитивних емоцій, посилення негативних переживань та емоційної залежності, погіршення якості життя та вплинуло на матеріальне благополуччя потерпілої.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-24/938-ПС від 06.03.2024 встановлено, що вказане насильство є психотравмувальним для ОСОБА_4 , має психологічно деструктивний характер, оскільки призвело до ускладнення задоволення основних потреб особи (безпека, недоторканість тощо), має потенційно руйнівний вплив на її емоційний стан та соціальне функціонування.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та економічного насильства щодо дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю і заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням. При цьому обвинуваченому було в повній мірі роз'яснено наслідки такого порядку судового розгляду кримінального провадження.
Прокурор не заперечував проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти скороченого порядку розгляду справи, просила призначити суворе покарання, підтвердила, що не почувається у безпеці, емоційно виснажена.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину визнав повністю і пояснив суду, що дійсно вчинив злочин при обставинах, які правильно вказані в обвинувальному акті. Щиро розкаюється в скоєному, прохає його суворо не карати та запевняє, що більше злочинів вчиняти не буде.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_5 в порядку ст. 89 КК України є несудимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має двох неповнолітніх дітей, розлучений.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання за ст.126-1 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Беручи до уваги позицію прокурора щодо призначення покарання у межах санкції статті КК України з можливістю звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням на засудженого обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, думку потерпілої, яка вважала обвинуваченого необхідно застосувати найсуворіший вид покарання, думку обвинуваченого, встановлені обставини справи, особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому достатньо буде призначити покарання у вигляді обмеження волі, поряд із цим виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень можливі без реального відбуття обвинуваченим покарання, що відповідає справедливому співвідношенню між вчиненим кримінальним правопорушенням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.
Поряд із цим, положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 91-1 КК України визначено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.
Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Потерпіла ОСОБА_4 є колишньою дружиною обвинуваченого, яка постраждала від домашнього насильства, тож відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидії домашньому насильству. Домашнє насильство відносно неї вчинялося у період перебування обвинуваченого та потерпілої у зареєстрованому шлюбі. Враховуючи викладене, суд уважає за необхідне одночасно з призначенням покарання у виді обмеження волі застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 3 місці обмежувальні заходи, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме:
-заборонити обвинуваченому наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця, де потерпіла проживає, за адресою: АДРЕСА_3 ;
-заборонити обвинуваченому листуватися, телефонувати потерпілій, інші контакти через засоби зв'язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.
Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 31.07.2024 припинив діяти 26.09.2024. Підстав для застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Процесуальні витрати суд розподіляє на підставі ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 395, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки протягом іспитового строку:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Застосувати до ОСОБА_5 строком на 3 місяці обмежувальні заходи, передбачені пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме:
-заборонити ОСОБА_5 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця, де ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
-заборонити ОСОБА_5 листуватися, телефонувати ОСОБА_4 , встановлювати інші контакти через засоби зв'язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів щодо якої такі заходи застосовані судом, - є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів на суму 15 145 (п'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) гривень 60 копійок стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_1