Справа №534/248/26
Провадження №2-о/534/11/26
12 лютого 2026 рокум. Горішні Плавні
Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Куц Т.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та внесення відповідних змін до актового запису,
ОСОБА_1 звернулася до суду із згаданою зявою в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , таким , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Федеративної Республіки Німеччина у м. Таунусштайн. Зобов'язати Горішньоплавнівський міський РАЦС внести у Єдиний реєстр актів цивільного стану громадян дані про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Таунусштайн Німеччина.
Перевіривши заяву та додані до неї документи, вважаю, що заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в порушення приписів ст.175 ЦПК України заява не містить: повного найменування заінтересованих осіб.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник зазначає про необхідність визнати ОСОБА_2 , таким, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Федеративної Республіки Німеччина у м. Таунусштайн.
Відповідно до розділу 1 «Загальні положення» «правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» державну реєстрацію актів цивільного стану громадяни України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва та консульські установи України.
На території Німеччини всі випадки смерті (загибелі) людей, у тому числі громадян України, які перебували на території Німеччини на різних підставах, реєструються виключно німецькими відділами реєстрації актів цивільного стану (Standesamt) того міста, де сталася смерть особи. Ця установа видає офіційний документ - «Свідоцтво про смерть» (Sterbeurkunde).
Згідно постанови КМУ «Про забезпечення здійснення закордонними дипломатичними установами України повноважень у сфері державної реєстрації актів цивільного стану в умовах воєнного стану» від 24 січня 2023 року № 66, яка на час дії правового режиму воєнного стану до прийняття спеціального Закону в умовах воєнного стану до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин з проведення державної реєстрації актів цивільного стану закордонними дипломатичними установами України, саме закордонні дипломатичні установи України проводять державну реєстрацію актів цивільного стану, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, повторно видають свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та видають витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - надання послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану) з використанням зазначеного Реєстру, як органи державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснюють його ведення
В наданій заяві зазначається про неможливість отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , оскільки, як вказує заявниця, факт його смерті відбувся в іншій країні, свідоцтво про смерть не видавалось, у зв'язку з відсутністю відповідних оригіналів документів у заявниці.
Однак згідно приєднаних до матеріалів справи доказів зявниці повідомлено про те, що реєстрація смерті батька відбулась у РАЦС Аарталь і вона може отримати вказане свідоцтво про смерть.
При цьому заявницею в обґрунтування своєї заяви не надано доказів про неможливість отримати свідоцтво про смерть батька, також відсутні відомості на підтвердження відсутності реєстрації смерті, видане закордонними дипломатичними установами України або відділами реєстрації Німеччини, або відповідний лист (відповідь) про не проведення такої реєстрації.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення певного факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Отже, заявником, всупереч вищевказаним нормам права, не надано суду доказів на підтвердження факту неможливості вирішити вказане питання в позасудовому порядку, зокрема отримати свідоцтво про смерть в закордонних дипломатичних установах України або у відділах реєстрації Німеччині, або отримати у вищевказаних установах відмову у такій реєстрації, що є передумовою для звернення з даною заявою про встановлення факту смерті громадянина України, який помер за її межами ( за кордоном).
Також в матеріалах справи наявні документи, які не мають перекладу на українську мову.
Крім того, відповідно до вимог пункту 1.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розміри ставок судового збору, який справляється за подання до суду 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об?єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п. 13 Постанови якщо в позовній заяві об?єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов?язані між собою, судовий збір сплачуеться окремо з кожної із таких вимог.
Відповідно до ч.4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктами 1.4 п. 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження судовий збір становить 0,2 відсоток прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак заявницею судовий збір сплачено не було та доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору суду не надано.
Згідно пункту 21 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, законом чітко визначена категорія справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають значення, заявники по якій звільнені від сплати судового збору, та критерії для віднесення поданих заяв до такої категорії.
Як вбачається із поданої до суду заяви та доданих до неї документів, заявниця просить суд встановити факт смерті її батька, який помер на території Федеративної Республіки Німеччина.
У заяві не зазначено та не підтверджено жодними доказами, що необхідність у встановленні вказаного факту виникла у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення.
Також відповідно до п. 12 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, суд не вбачає наявності у заявниці пільг зі сплати судового збору відповідно до вимог п.12, 21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
У відповідності до ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 10, 185, 293, 315-318 ЦПК України, суддя,
постановив :
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та внесення відповідних змін до актового запису - залишити без руху.
Надати заявниці п'ятиденний строк для подання до суду заяви з урахуванням зазначених в ухвалі недоліків, який починається з дня вручення цієї ухвали.
В разі якщо заявниця не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О.Куц