Справа № 758/1518/21
26 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м.Києва у складі:
головуючої судді Якимець О.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
учасників справи:
представника позивача - Войтенко І.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Договором поруки № 12377 від 26.06.2007 ОСОБА_1 є поручителем за договором про надання споживчого кредиту № 11174645000 від 26.06.2007, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
У позові зазначається, що відповідно до п.1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 1174645000 від 26.06.2007, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і таких, що можуть виникнути в майбутньому.
Як стверджується у позові, ретельно дослідивши копію Договору поруки № 123777 від 26.06.2007, після ознайомлення з текстом вказаного договору, позивачем було виявлено, що підписи, вказані в графі «Поручитель» йому не належать, а вказаних договір ним не підписувався та не укладався.
У позові зауважується, що позивач ніколи не мав волевиявлення як на укладення та підписання договору поруки, так і на підписання цього договору від його імені іншими особами.
Крім того, позивач наголошує, що за даним договором існує реальна можливість нанесення йому матеріальної шкоди через недійсний Договір поруки № 123777 від 26.06.2007.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржуваний договір суперечить вимогам законодавства та повинний бути визнаний недійсним судом.
22.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві, зокрема, зазначається, що укладаючи Договір поруки ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма його істотними умовами, про що свідчить його підпис на кожній сторінці правочину.
Зауважується, що обставини укладення оспорюваного Договору поруки вже встановлені судовим рішенням у іншій цивільній справі № 2605/18500/12 за позовом АТ «УкрСиббанк» до позичальниці ОСОБА_2 , поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги Банку-кредитодавця до поручителя, підстав для застосування положень цивільного матеріального права про недійсність Договору поруки немає.
Відповідач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом після спливу позовної давності до своїх вимог, оскільки даний позов про визнання Договору поруки недійсним подано більш ніж через тринадцять років з часу його укладення. Таким чином відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, за твердженням відповідача, дії позивача щодо визнання недійсним договору поруки з підстав його не підписання, в тому числі після встановлення обставин спору у справі за позовом банку, більш, ніж через 13 років з дати вчинення оскаржуваного правочину свідчать про недобросовісність таких дій.
24.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзиві, в якій вказується, що останній не визнає укладання Договору поруки № 123777 від 06.06.2007
Щодо встановлених обставин у справі № 2605/18500/12 позивач вказує, що зазначені обставини не доводять факту, що саме ним підписувався договір поруки, а лише констатують факт не реалізації наданого йому права на звернення до суду з клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для встановлення недостовірності виконаного від його імені підпису у вказаному договорі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 суддею у справі визначено Рибалку Ю.В.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11.02.2021 клопотання представника позивача ОСОБА_3 - задоволено. Призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
22.10.2022 ухвалою Подільського районного суду міста Києва провадження у цивільній справі за позовною заявою адвоката Касьяненко Дмитра Леонідовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним - відновлено.
11 травня 2023 року ухвалою суду вирішено витребувати у Акціонерного товариства «УкрСиббанк» оригінал договору поруки № 123777 від 26.06.2007 року.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05.09.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_4 - задоволено. Призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва № 260 від 17.01.2024 згідно Наказу № 4/02-02 від 11 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Рибалки Ю.В.», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
17.01.2024 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Якимець О.І.
03.06.2025 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 8218/24-32 від 08.05.2025.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2025 вирішено поновити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.
19.08.2025 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
У судому засіданні 26.12.2025 сторони підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.
Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
До матеріалів справи долучено роздруківку договору про надання споживчого кредиту № 11174645000 від 26.06.2007 укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
Аналіз Єдиного реєстру судових рішень свідчить про те, що рішенням Оболонського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 2605/18500/12 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором (https://reyestr.court.gov.ua/Review/39862716), вирішено:
- позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити;
- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 279 490 (двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) доларів США 50 центів, що за курсом НБУ станом на 18.04.2014 року становить 3 144 848 (три мільйони сто сорок чотири тисячі вісімсот сорок вісім) гривень 91 копійка.
Постановою Київського апеляційного суду від 24.06.2020 у справі № 2605/18500/12 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79365601) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.07.2014 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким вирішено позовні вимоги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 26.06.2007 у розмірі 217460,89 доларів США та пеню у розмірі 309695,30 грн, які складаються із заборгованості за тілом кредиту в сумі 153476,71 доларів США, заборгованості по відсоткам у розмірі 63984,18 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 104851,14 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у розмірі 204844,16 грн.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 2605/18500/12 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 24.06.2020 залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98391475).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 2605/18500/12, зокрема, викладено наступне:
«Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 червня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11174645000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті у розмірі 200 тис. доларів США, а відповідач в свою чергу зобов'язалась повернути наданий їй кредит у повному обсязі не пізніше
26 червня 2014 року згідно з графіком погашення кредиту з виплатою процентів за користування кредитом протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, у розмірі 13,2 % річних, з подальшою зміною процентної ставки.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 26 червня 2007 рок № 123777, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
06 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну схеми погашення кредиту.
За змістом пункту 2.1 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що позичальник з дати підписання цієї додаткової угоди зобов'язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 2 380 доларів США. Днем плати такого платежу є 25 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу, встановленого цим пунктом договору, і буде складатися із суми фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів.
У пункті 3.1 додаткової угоди № 1 сторони погодили зміну кінцевого терміну повернення отриманого кредиту за договором, при цьому позичальник зобов'язалася повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше
26 червня 2019 року, якщо тільки не буде встановлено інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості у ОСОБА_2 за спірним кредитним договором станом на 22 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 233 801,55 доларів США, що на момент проведення розрахунку було еквівалентно 1 868 775,76 грн, та складалась із: заборгованості за тілом кредиту - 155 449,56 доларів США (еквівалентно 1 242 508,33 грн), заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 66 739,65 доларів США (еквівалентно 533 450,02 грн), пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 3 931,50 доларів США (еквівалентно 31 424,47 грн) та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 7 680,84 доларів США (еквівалентно 61 392,94 грн).
Останній платіж було здійснено позичальником 25 серпня 2009 року, після чого ОСОБА_2 припинила здійснювати сплату визначених кредитним договором щомісячних платежів в рахунок погашення боргу за кредитом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 26 червня 2007 року банк змінив строк виконання основного зобов'язання на 07 листопада 2012 року.»
Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В матеріалах справи міститься оскаржуваний Договір поруки № 123777 від 26.06.2007, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 1174645000 від 26.06.2007, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і таких, що можуть виникнути в майбутньому.
У висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 8218/24-32 від 08.05.2025, зазначається, зокрема наступне:
«Підписи від імені особи ОСОБА_1 у графі «Поручитель» у Договорі поруки № 123777 від 26.06.2007 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою»
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/).
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Недійсність правочину визначається ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.
Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 947/7686/20, провадження № 61-6423св23).
Отже, суд в кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу позивача та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №405/223/17 (провадження №61-18434св20).
З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити у повному обсязі.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд
у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним - відмовити.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Акціонерне товариство «УкрСиббанк», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 2/12, код ЄДРПОУ 09807750;
третя особа ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення, з урахуванням перебування судді у відпустці та на лікарняному, складено 29.01.2026.
Суддя О. І. Якимець