Справа № 758/16090/25
19 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К.С.,
учасники справи - не з'явились,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» (далі - позивач) звернулось з позовом до суду в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) 14 966,14 грн, з яких 12 819,06 грн - борг за спожиті житлово-комунальні послуги, 1 473,82 грн - збитки від інфляції, 673,26 грн - 3% річних. Разом з тим позивач просив стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, що відповідач є власником паркомісця АДРЕСА_1 , а ТОВ «ЖБК «Управдом» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування за вказаною адресою, що підтверджується Договором на утримання та технічне обслуговування житлових будинків та інженерних мереж (Договір - 1), відповідними актами та угодами.
Як стверджується у позові, відповідно до положень вказаного Договору позивач зобовязується, у порядку та на умовах зазначених цим договором, забезпечити надання відповідачеві та членам його сім'ї послуги з технічного обслуговування паркінгу по буд. АДРЕСА_2 , а відповідач зобовязується своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплати цих послуг за встановленими тарифами, у строки та на умовах, визначених цими договорами та дотримуватись правил проживання та користування майном, інженерними мережами та обладнанням будинку.
У позові наголошується, що порушення відповідача своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг за період з 17.02.2023 по 01.10.2025, обумовило виникнення заборгованості в загальному розмірі 12 819,06 грн - борг за спожиті житлово-комунальні послуги, 1 473,82 грн - збитки від інфляції, 673,26 грн - 3% річних.
06.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником паркомісця 182 що знаходиться у будівлі що належить до будівель саме комерційної нерухомості за адресою Олександра Олеся, 2.
Відповідач зауважує, що на сьогодні вона не має:
- договору з ТОВ «ЖБК «Управдом»;
- можливості користування власним придбаним парко місцем № 182 (їй перешкоджає в користуванні саме ТОВ «ЖБК «Управдом»;
- виконаних робіт щодо утримання будівлі паркінгу та саме її паркомісця;
- належним чином функціонуючого паркомісця;
Зі слів відповідача з боку ТОВ «ЖБК «Управдом»: не надходило жодним чином рахунку для сплати; не було взагалі жодного повідомлення щодо боргу; не було досудового врегулювання спору; не надано можливості укладення договору; не надано доступу до паркомісця № 182; жодна з її заявок за 2025 рік не була виконана, не зважаючи на зміну статусу.
18.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній вказує, що сам факт володіння відповідачем майном, наявність у паркінгу освітлення, електропостачання, системи пожежної безпеки, прибирання території та інших комунікацій свідчить про фактичне надання послуг, незалежно від того, чи укладено індивідуальний договір з власником.
Зазначається, що між позивачем та підрядними підприємствами укладено Договір № 2/27-01 про надання послуг з технічного обслуговування, а також Договір № 01/04/24-ППА-В про технічне обслуговування системи протипожежного захисту, якими передбачено регулярне проведення робіт з технічної експлуатації систем протипожежної безпеки, контролю доступу (СКД-системи), електропостачання та іншого інженерного обладнання.
Також звертається увага на те, що перше звернення відповідача щодо будь-яких недоліків (зокрема, щодо протікання стелі) зафіксоване лише 31 жовтня 2025 року - вже після відкриття судового провадження. Такі звернення не можуть свідчити про систематичне невиконання позивачем своїх обов'язків, тим більше, що зазначені дефекти зумовлені відсутністю гідроізоляції, яка є наслідком недоліків будівництва з боку забудовника ТОВ «ІНВЕСТ-БУДСІСТЕМ».
Позивач, у свою чергу, вжив усіх необхідних заходів для усунення недоліків, пов'язаних із протіканням стелі паркінгу. З цією метою між ТОВ «ЖБК «Управдом» та забудовником ТОВ «ІНВЕСТ- БУДСІСТЕМ» узгоджується укладання договору задля компенсації та проведенню необхідних гідроізоляційних робіт. Після отримання відповідної компенсації позивач забезпечить виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт.
16 жовтня 2025 року ухвалою судді відповідну позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, подав заяву про відкладення.
З урахуванням поданих до суду заяв по суті, суд вирішив здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, ТОВ «ЖБК «Управдом» є юридичною особою та діє на підставі Статуту.
ТОВ «ЖБК «Управдом» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 та на підставі договору надає відповідачу комунальні послуги.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав № 323742625 від 22.02.2023 ОСОБА_1 є власником паркомісця за адресою: АДРЕСА_3 ; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66520396 від 22.02.2023.
Між позивачем та підрядними підприємствами укладено Договір № 2/27-01 про надання послуг з технічного обслуговування, а також Договір № 01/04/24-ППА-В про технічне обслуговування системи протипожежного захисту, якими передбачено регулярне проведення робіт з технічної експлуатації систем протипожежної безпеки, контролю доступу (СКД-системи), електропостачання та іншого інженерного обладнання.
Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість відповідача перед позивачем за період з 17.02.2023 по 01.10.2025, обумовило виникнення заборгованості в загальному розмірі 12 819,06 грн - борг за спожиті житлово-комунальні послуги, 1 473,82 грн - збитки від інфляції, 673,26 грн - 3% річних.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Відповідно до ч. 5 даної статті, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) наймачі (власники) зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/).
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг (див. постанову Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України)
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ст. 89 ЦПК України/.
Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про визначену ним у позові суму заборгованості не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довів.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.
При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, як і не надав допустимих доказів належного виконання ним зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідач не виконував свій обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 2480 від 25.09.2025.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Із матеріалів справи убачається, що 01.01.2023 між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ КЕЙС» укладено договір № 2 про надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором. За надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокатському об'єднанню гонорар винагороду).
Відповідно до детального опису за надані правові послуги адвокатами АО «ЛІГАЛ КЕЙС» від 10.10.2025 позивач отримав наступні послуги: вивчення судової практики про відшкодування вартості за надані житлово-комунальні послуги - 1 год, 2 000,00 грн; підготовка позовної заяви - 2 год, 4 000,00 грн; подача позовної заяви до канцелярії суду - 1 год, 2 000,00 грн. Всього на загальну суму 8 000,00 грн.
Згідно з акта наданих послуг від 10.10.2025 № 604 адвокатським об'єднання виконано послуги, перелік яких аналогічний змісті викладеного у детальному описі від 10.10.2025, на загальну суму 8 000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, подання позовної заяви до суду, вивчення судової практики, як окремої правничої послуги, формування та друк додатків до позовної заяви.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1 000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» заборгованість у загальному розмірі 14 966 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) гривень 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» 1 000 (одну тисячу) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Замковецька, будинок 102-А, ЄДРПОУ 38139151;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О.І.Якимець