13 лютого 2026 р. Справа № 520/16956/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, по справі № 520/16956/25
за позовом ОСОБА_1
до Харківського окружного адміністративного суду
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського окружного адміністративного суду щодо відмови листом заступника голови Харківського окружного адміністративного суду Дмитра Волошина від 03.03.2025 №05-24/7311/2025 в задоволенні запиту ОСОБА_1 на інформацію від 24.02.2025;
- зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 24.02.2025 щодо строків надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом позивачу, як стягувачу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального, неповне з'ясування обставин справи, просив суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 520/16956/25, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що 16 січня 2025 року відповідно до ст.ст.3,19,20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» засобами електронного зв'язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@adm.hr.court.gov.ua відповідно до ст.373 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем подані заяви видати виконавчі листи за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі №520/20986/24, які надіслати рекомендованими відправленнями із супровідними листами. Однак, вказані вище виконавчі листи, незважаючи позивачу, як стягувачу, не надіслані. Позивач зазначає, що відповідач у листі від 03.03.2025 та у відзиві на позов наголошував, що інформація, створена під час судового провадження, в якому особа є учасником справи, не є публічною інформацією, доступ учасників справи та осіб, стосовно яких суд вирішив питання про їхні права чи обов'язки, до інформації забезпечуються в порядку, встановленому КАС України. Позивач вважає, що протиправна відмова відповідача у надсиланні виконавчих листів засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом позбавляє позивача можливості скерувати їх на виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі положень п.3 ч.1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24.02.2025 ОСОБА_1 направив на електронну адресу Харківського окружного адміністративного суду запит на отримання інформації щодо строків надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом йому, як стягувачу, а також просив надіслати йому як стягувачу виконавчі листи за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі № 520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом (а.с. 6-8).
Запит ОСОБА_1 на отримання інформації надійшов до суду 24.02.2025 та зареєстрований за вх.№01-27/18118/25 (а.с. 49).
03.03.2025 листом Харківського окружного адміністративного суду за вих.№05-24/7311/2025 позивачу повідомлено, що інформація, створена під час судового провадження, в якому особа є учасником справи, не є публічною інформацією, визначеною Законом України "Про доступ до публічної інформації". КАС України регламентує спеціальний порядок доступу учасників судових процесів до інформації, створеної під час судового провадження. Доступ учасників справи та осіб, стосовно яких суд вирішив питання про їхні права чи обов'язки, до інформації забезпечується в порядку, встановленому цим кодексом. Видача виконавчих документів після їх підписання здійснюється в приміщенні суду, чинним законодавством України не передбачено направлення таких документів заявникам на їх адреси (а.с. 51).
Зазначений лист того ж дня надісланий позивачу на адресу електронної пошти, вказану ним у запиті від 24.02.2025 (а.с. 52).
Позивач, стверджуючи про ненадання відповідачем відповіді на запит про доступ до інформації, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що запит ОСОБА_1 від 24.02.2025 на отримання інформації розглянутий у строк, визначений частиною першою статті 20 Закону №2939-VI, з наданням позивачу відповіді по суті порушеного питання, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності Харківського окружного адміністративного суду щодо надання позивачу інформації про строк надсилання виконавчих документів у справах №№ 520/20985/24 та 520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно зі ст. 34 Конституції України визначено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
За змістом статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про інформацію", за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", у силу статті 3 якого право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Згідно з п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з частиною першою статті 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною першою та другою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону №2657-XII будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, за Законом України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
Крім того, обов'язок повідомлення громадянина про наслідки розгляду його звернення має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) такої відповіді на адресу заявника (заявнику).
В правовідносинах, що склались позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо розгляду запиту ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації.
З матеріалів справи встановлено, що скориставшись наданим Законом № 2939-VI правом, 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу до Харківського окружного адміністративного суду запит на отримання інформації щодо строків надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом йому, як стягувачу. Крім того, просив надіслати йому як стягувачу виконавчі листи за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом (т. 1 а.с. 6-8).
Запит ОСОБА_1 від 24.02.2025 того ж дня надійшов до Харківського окружного адміністративного суду та зареєстрований за вх.№01-27/18118/25 (т. 1 а.с. 49).
Відповідь на запит надана листом від 03.03.2025 за вих.№05-24/7311/2025, що того ж дня надісланий на адресу електронної пошти позивача, зазначену ним у запиті (т. 1 а.с. 51-52).
Наведеним листом Харківський окружний адміністративний суд позивачу повідомлено, що відповідно КАС України та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом ДСА від 20.08.2019 № 814 (зі змінами), оформлення і видача виконавчих документів здійснюється судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Одночасна видача судом виконавчого документа одній і тій самій особі в паперовій та електронній формах не допускається. Рішення від 12.11.2024 року у адміністративній справі №520/20986/24 набрало законної сили 14.01.2025 року. На виконання заяв про видачу виконавчого листа у зазначеній вище справі від 12.12.2024 та 16.01.2025 року запитувані документи виготовлені в паперовій формі. Рішення від 10.10.2024 року у адміністративній справі №520/20985/24 набрало законної сили 15.01.2025 року. На виконання заяви про видачу виконавчого листа у зазначеній вище справі від 16.01.2025 року запитувані документи виготовлені в паперовій формі. Виконавчі листи по вказаним справам виготовлялась в паперовій формі, оскільки заявником визначено форму отримання - паперову. Видача таких документів після їх підписання здійснюється в приміщенні суду, оскільки відповідно до п. 13 розділу ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом ДСА від 20.08.2019 № 814 (зі змінами) особа, яка одержала копію судового рішення, іншого документа, повинна розписатись в її отриманні.
Також, відповідачем зазначено, що чинним законодавством України не передбачено направлення таких документів заявникам на їх адреси.
Крім того, відповідач зазначив, що отримати виконавчі листи в паперовому вигляді можна з понеділка по четвер з 09:00 до 17:00, а у п'ятницю з 09:00 до 15:45, обідня перерва з 13:00 по 13:45 в приміщенні суду за адресою: м-н Свободи, буд.6, м. Харків, за умови відсутності загрози життю та здоров'ю відвідувачам та працівникам суду.
З огляду на викладені вище обставини, Харківським окружним адміністративним судом було здійснено розгляд звернення позивача від 24.02.2025 та надано відповідь, в тому числі, з питань строків надсилання виконавчих документів засобами поштового зв'язку, оскільки відповідач посилався, що чинним законодавством не передбачено направлення таких документів заявникам на їх адреси засобами поштового зв'язку, а отже отримати їх в паперовому вигляді можна в приміщенні суду.
Отже, з боку Харківського окружного адміністративного суду не допущено порушень положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо розгляду запиту в частині надання інформації щодо строків надсилання виконавчих листів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не заявив позовних вимог про визнання протиправними рішення, дії та/або бездіяльність відповідача щодо (не)направлення позивачу виконавчих листів у справах №№ 520/20985/24 та 520/20986/24, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненаправлення йому виконавчих листів засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом.
Так, позовні вимоги ОСОБА_1 пов'язані з бездіяльністю відповідача щодо відмови листом заступника голови Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні запиту на інформацію та позивач просив зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 24.02.2025 щодо строків надсилання виконавчих документів за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №520/20985/24 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 у справі №520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом позивачу, як стягувачу.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідач розглянув запит позивача, та листом від 03.03.2025 № 05-24/7311, надав відповідь по суті заявленого запиту.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивача було проінформовано щодо запитуваної ним інформації.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що на поданий позивачем запит від 24.02.2025 року відповідачем надано відповідь, що свідчить про недопущення протиправної бездіяльності, відтак позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення, дії та/або бездіяльність відповідача щодо направлення або ненаправлення позивачу виконавчих листів у справах №№ 520/20985/24 та 520/20986/24, на які позивач посилається в апеляційній скарзі та у позовній заяві, не були предметом спірних правовідносин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у спірних відносинах протиправної бездіяльності Харківського окружного адміністративного суду щодо надання позивачу інформації про строк надсилання виконавчих документів у справах №№ 520/20985/24 та 520/20986/24 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із супровідним листом.
Доводи апеляційної скарги про відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту», колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".
Колегія суддів зазначає, що відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2025 у справі № 420/20384/23.
Тобто, «трискладовий тест» підлягає застосуванню тоді, коли розпорядником інформації прийнято рішення про відмову в наданні інформації.
Поряд з тим, відповідачем не було обмежено позивача в доступі до інформації, навпаки Харківським окружним адміністративним судом було надано відповідь стосовно запитуваної позивачем інформації.
Отже, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 520/16956/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова