13 лютого 2026 року справа №2а-478/10/2670
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного казначейства України та Міністерства фінансів України про зобов'язання виплатити грошове утримання та суму вихідної допомоги у зв'язку з відставкою,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись судді Конституційного Суду України у відставці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з позовом, у якому просили: зобов'язати Конституційний Суд України донарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання з 1 червня 2005 року по 3 листопада 2005 року та належну суму вихідної допомоги у зв'язку з відставкою суддів Конституційного Суду України відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України.
Позовні вимоги обґрунтовані ти, що з 16 жовтня 1996 року до закінчення терміну призначення - 3 листопада 2005 року позивач працювала суддею Конституційного Суду України. Маючи статус судді Конституційного Суду України у відставці, вона отримала вихідну допомогу та довічне утримання, розмір яких визначався, виходячи з щомісячної заробітної плати (грошового утримання) без врахування положень діючого на той час законодавства. Зважаючи на неправильність обрахування розміру щомісячного грошового утримання, Конституційним Судом України було невірно визначено як суму вихідної допомоги, так і розмір щомісячного утримання для суддів і секретарів колегій Конституційного Суду України, що призвело до порушень конституційних (частина четверта статті 43 Конституції України) та законних прав на отримання належної заробітної плати (грошового утримання і вихідної допомоги).
На переконання позивача, розмір її заробітної плати за період з 01 червня по 03 листопада 2005 року мав визначатися з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» (у редакції, чинній на час її прийняття; далі - Постанова № 865). Надання зворотної сили вказаній постанові не суперечить закріпленому у статті 58 Конституції України принципу дії нормативних актів у часі, який допускає можливість надання зворотної сили нормативним актам, що покращують становище особи. Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 30 червня 2005 року №513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» (далі - Постанова № 513) відповідач мав самостійно, враховуючи положення статті 44 Закону № 2862-XII, здійснити перерахунок посадових окладів суддів Конституційного Суду України.
Відповідачами до суду подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позову заперечують.
Треті особи до суду подали письмові пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2007 у справі №5/200 відкрито провадження у справі та призначено у справі попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2007 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Конституційного Суду України у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2008 у справі №5/200 позов ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково:
стягнуто з Конституційного Суду України на користь судді Конституційного Суду України у відставці ОСОБА_3 53 297 (п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 15 коп. недонарахованої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 1 листопада 2005 року; 67 154 (шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 43 коп. недонарахованого довічного грошового утримання за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року; 263 784 (двісті шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 87 коп. недонарахованої вихідної допомоги; 35 733 (тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 98 коп. індексації у зв'язку із знеціненням грошових коштів, а всього 419 970 (чотириста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 43 коп.;
стягнуто з Конституційного Суду України на користь судді Конституційного Суду України у відставці ОСОБА_1 53 788 (п'ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн. 75 коп. недонарахованої заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 01 листопада 2005 року; 67 773 (шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 79 коп. недонарахованого довічного грошового утримання за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року; 301 217 (триста одну тисячу двісті сімнадцять) грн. 00 коп. недонарахованої вихідної допомоги; 39 318 (тридцять дев'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 49 коп. індексації у зв'язку із знеціненням грошових коштів, а всього 462 098 (чотириста шістдесят дві тисячі дев'яносто вісім) грн. 04 грн.;
в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Під час апеляційного провадження протокольною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 (1 том, арк. 153-157) до у часті у справі залучено відповідача - Кабінет Міністрів України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2008 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2009 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою скасування судових рішень, зокрема було те, що суми помилково розглянули справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в одному провадженні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2009 справу прийнято до провадження та призначено у справі попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2010 роз'єднані адміністративні справи за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в окремі провадження.
Вимоги ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України, треті особи: Державне казначейство України, Міністерство фінансів України про зобов'язання вчинити дії, перереєстровані як окремий позов та справі присвоєно №2а-478/10/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2010 у справі №2а-478/10/2670 призначено судово-бухгалтерську експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2010 провадження у справі №2а-478/10/2670 поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2010 у справі №2а-478/10/2670 призначено повторну, комісійну судово-бухгалтерську експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2011 провадження у справі №2а-478/10/2670 поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №2а-478/10/2670 призначено повторну, комісійну судово-бухгалтерську експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2011 провадження у справі №2а-478/10/2670 поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2011 зупинено провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України в порядку касаційного провадження справи №2-а-6/09 за позовом ОСОБА_4 до Конституційного суду України про стягнення недоплачених коштів (справа №826/16464/13-а).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2014 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/16464/13-а.
У зв'язку з припиненням повноважень судді Маруліної Л.О. справа розподілена на суддю Погрібніченка І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2014 справу прийнято до провадження судді Погрібніченка І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 поновлено провадження у справі №2а-478/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2016 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/16464/13-а.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 справу №2а-478/10/2670 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, треті особи: Державне казначейство України, Міністерство фінансів України про зобов'язання вчинити дії, прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 поновлено провадження у справі №2а-478/10/2670 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі призначено судове засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у задоволенні заяви представника Міністерства фінансів України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
У судовому засіданні 22.01.2026 на підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 16 жовтня 1996 року працювала суддею, секретарем Колегії суддів Конституційного Суду України.
Рішенням VII з'їзду суддів України від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Конституційного Суду України у відставку у зв'язку із закінченням строку повноважень.
На підставі розпорядження виконувача обов'язків Голови КСУ від 08 листопада 2005 року з позивачем проведено розрахунки при звільненні з роботи.
Відповідно до довідки Конституційного Суду України про заробітну плату Секретаря Колегії суддів Конституційного Суду України у відставці ОСОБА_1 станом на 01.10.2005 (1 том, 47 арк.), її заробітна плата складалася з: посадового окладу в розмірі 1 195 грн; доплати за кваліфікаційний клас (вищий) у сумі 400 грн, надбавки за вислугу років (40 %) у розмірі 638 грн, надбавка за інтенсивність 90% у розмірі 2009,70грн, надбавка за почесне звання «Заслужений юрист» (30 %) у розмірі 478,50грн., надбавки за таємність (15 %) у розмірі 179,25 грн, надбавка за високі досягнення в праці та викон. особливо важливої роботи 75% у розмірі 1196,25грн, надбавка за напруженість і складність 90% у розмірі 1435,50грн, щомісячної премії 25% у розмірі 1 883,05 грн., всього заробітна плата за місяць у розмірі 9415,25грн. Одночасно позивачу як судді, який мав право на відставку та продовжував працювати на посаді, виплачувалось довічне грошове утримання судді в розмірі 8 473,73 грн (90 % заробітної плати).
Вважаючи, що відповідачем неправомірно не донараховано та не виплачено щомісячне грошове утримання з 1 червня 2005 року по 3 листопада 20025 року та належну суму вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді Конституційного Суду України відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 422/96-ВР) судді КСУ одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів.
Згідно із частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Частиною першою статті 44 Закону № 2862-XII визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Пізніше у часі законодавець підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) вніс зміни до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-XII, відповідно до яких змінено порядок нарахування суддям щомісячної надбавки за вислугу років (замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи передбачено її обчислення у тих самих відсотках, але від посадового окладу судді).
Рішенням КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI визнано неконституційними.
Обґрунтовуючи це рішення, КСУ у пункті 7.3 його мотивувальної частини зазначив, що запроваджений Законом № 107-VI порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів.
Таким чином, КСУ визнав, що за Законом № 2862-XII обчислення щомісячної надбавки за вислугу років мало здійснюватися від загальної суми щомісячного заробітку судді.
Проте у відзиві на позовну заяву відповідач інакше тлумачить частину четверту статті 44 Закону № 2862-XII та вважає, що загальна сума місячного заробітку, основною складовою якого є посадовий оклад, обмежена через включення до нього лише доплати за кваліфікаційний клас судді.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неправильним обрахунком, на думку позивача, щомісячного грошового утримання судді КСУ за період з 01 червня по 03 листопада 2005 року та вихідну допомогу у зв'язку з її відставкою.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Згідно із частинами першою та другою статті 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частиною першою статті 29 Закону № 422/96-ВР було встановлено, що судді КСУ одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів.
На підставі частини третьої статті 11 Закону № 2862-XII гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Частиною другою статті 44 Закону № 2862-XII було визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанови № 513 і 514.
У пункті 1 Постанови № 513 Кабінет Міністрів України установив, що:
- посадовий оклад Голови КСУ становить 15, заступника Голови - 12,8 розміру мінімальної заробітної плати;
- преміювання Голови та заступників Голови КСУ здійснюється щомісяця в розмірі до 10 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час;
- зазначеним посадовим особам надбавка за напруженість та складність роботи, передбачена Постановою № 1350, а також надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбачена Постановою № 2288, не встановлюються, преміювання відповідно до зазначеної постанови не здійснюється.
Ці постанови набрали чинності з 01 червня 2005 року.
Таким чином, у зв'язку зі змінами умов оплати праці Голови КСУ, передбаченими Постановою № 513, та враховуючи зазначені вище положення частини другої статті 44 Закону № 2862-XII, у суддів КСУ з 01 червня 2005 року виникло право на новий обрахунок заробітної плати.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2021 у справі № 826/16464/13-а в аналогічній ситуації дійшла наступного висновку: … «З огляду на те, що гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який покладено в основу рішення суду апеляційної інстанції в цій справі, про те, що оскільки в період з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року жодних змін ні в об'ємі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених у постановах № 513 та 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.
Відмова КСУ в перерахунку та виплаті позивачу заробітної плати, відпускних, компенсації за невикористану відпустку, довічного грошового утримання, вихідної допомоги виходячи з розміру посадового окладу, визначеного на підставі частини другої статті 44 Закону № 2862-XII та пункту 1 Постанови № 513, а саме 80 відсотків від посадового окладу голови КСУ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
Зазначена правова позиція також узгоджується з висновками КСУ, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі №21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Отже, суд апеляційної інстанції у вказаній частині позовних вимог дійшов помилкового висновку про повну відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.».
Суд зазначає, що 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 865, якою затвердив схеми посадових окладів керівників та суддів КСУ, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.
Цією постановою Уряд України привів оклади суддів у відповідність з установленим частиною другою статті 44 Закону № 2862-XII співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, у якому працює суддя.
Проте згідно з пунктом 5 Постанови № 865 ця постанова набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону № 2862-XII.
Постановою від 16 травня 2007 року у справі № К-17634/06 Вищий адміністративний суд України визнав незаконним пункт 5 Постанови № 865 (у першій редакції) та допустив поворот виконання цієї постанови, визнавши, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами № 513 і 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01 червня 2005 року.
При цьому станом на час ухвалення Вищим адміністративним судом України вказаного судового рішення пункт 5 Постанови № 865 був викладений в іншій редакції.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 р. № 865» (далі - Постанова № 1310) пункт 5 Постанови № 865 виклав у новій редакції, відповідно до якої остання набирає чинності з дня втрати чинності указами Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 05 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 03 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів.
Оскільки Вищий адміністративний суд України визнав незаконним пункт 5 Постанови № 865 у редакції до часу набрання чинності Постановою № 1310, то у Кабінету Міністрів України не було підстав для виконання постанови цього суду від 16 травня 2007 року, а у КСУ та судів загальної юрисдикції не виникло підстав для застосування Постанови № 865 при обрахунку заробітної плати суддів з 01 червня 2005 року.
Отже, посадовий оклад позивача як судді КСУ в період з 01 червня по 03 листопада 2005 року повинен був визначатися на підставі частини другої статті 44 Закону № 2862-ХІІ та пункту 1 Постанови № 513 і становити 12 розмірів мінімальної заробітної плати (15 розмірів мінімальної заробітної плати х 80 %).
Суд зазначає, що на підставі Постанови № 513 було змінено умови оплати праці Голови КСУ та його заступників, а не лише збільшено розмір їх посадових окладів. Як зазначалося вище, Кабінет Міністрів України у пункті 1 цієї Постанови установив, зокрема, що:
- преміювання Голови та заступників Голови КСУ здійснюється щомісяця в розмірі до 10 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час;
- зазначеним посадовим особам надбавка за напруженість та складність роботи, передбачена Постановою № 1350, а також надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбачена Постановою № 2288, не встановлюються, преміювання відповідно до зазначеної постанови не здійснюється.
Таким чином, з огляду на вимоги пункту 1 Постанови № 513 щодо виключення із заробітної плати Голови КСУ надбавки за напруженість та складність роботи, передбаченої Постановою № 1350, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої Постановою № 2288, здійснення преміювання відповідно до зазначеної постанови та враховуючи, що позивач отримував надбавку за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 75 % від суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, установленому Указом № 584/95 (втратив чинність на підставі Указу Президента від 21 січня 2006 року № 46/2006), а не Постановою № 2288, при перерахунку його заробітної плати, відпускних, компенсації за невикористану відпустку, довічного грошового утримання, вихідної допомоги необхідно виключити лише надбавку за напруженість і складність роботи (90 % від суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас), передбачену Постановою № 1350, а щомісячну премію врахувати у розмірі 10 % від суми посадового окладу за фактично відпрацьований час, як було встановлено в пункті 1 Постанови № 513 для Голови та заступників Голови КСУ.
З огляду на викладені вище висновки та встановлені обставини справи з 01 червня по 03 листопада 2005 року позивач повинен був отримувати заробітну плату, яка складається з:
- посадового окладу в розмірі 12 мінімальних заробітних плат (стаття 44 Закону №2862-ХІІ, Постанова № 513);
- доплати за кваліфікаційний клас (вищий) у розмірі 400 грн. (Постанова № 1350, Указ № 1048/99);
- надбавки за почесне звання «Заслужений юрист України» у розмірі 30 % від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас (Указ № 1150/2002);
- надбавки за таємність у розмірі 15 % від посадового окладу (Постанова № 414);
- щомісячної премії (10 % від посадового окладу за фактично відпрацьований час) (Постанова № 513);
- надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 75 % від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас (Указ № 584/95);
- надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (стаття 44 Закону № 2862-XII);
- надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці (90 % від суми посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки за вислугу років) (Постанова № 1350).
Відповідно до статті 83 Закону № 2285-IV у 2005 році розмір мінімальної заробітної плати становив: з 01 квітня - 290 грн, з 01 липня - 310 грн, з 01 вересня - 332 грн.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2862-XII судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Абзацом першим пункту 4 Указу № 1150/2002 визначено, що суддя Конституційного Суду України, який має право на відставку та продовжує працювати на цій посаді, одержує заробітну плату та 100 відсотків передбаченого законом щомісячного грошового утримання, належного йому в разі виходу у відставку.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII видатки на фінансове забезпечення діяльності Суду визначаються окремим рядком у Державному бюджеті України.
Видатки на фінансове забезпечення діяльності Суду не можуть бути скорочені в поточному бюджетному періоді.
Обсяг видатків на фінансування діяльності Суду в наступному році не може бути меншим за обсяг видатків у попередньому фінансовому році.
Суд відповідно до Бюджетного кодексу України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення своєї діяльності.
Відтак, у даному випадку, Конституційний Суд України є розпорядником бюджетних коштів щодо суддів Конституційного Суду України, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань уповноважений на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів, у тому числі здійснення нарахування та виплати суддівської винагороди та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою суддів Конституційного Суду України.
У той же час, Конституційним Судом України не було надано доказів нарахування та виплати судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 за період з 1 червня 2005 року по 3 листопада 2005 року щомісячного грошового утримання та вихідної допомоги у зв'язку з її відставкою відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України, а також не було надано до суду відповідних розрахунків.
Таким чином, у даному випадку, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Конституційний Суд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання з 1 червня 2005 року по 3 листопада 2005 року та належну суму вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді Конституційного Суду України відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України, враховуючи те, що доплати їй не були нараховані.
На переконання суду, це відповідатиме засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприятиме дотриманню балансу прав і законних інтересів судді Конституційного Суду України у відставці, який був позбавлений можливості отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу.
Суд зауважує про те, що суб'єкт владних повноважень при реалізації управлінської функції має забезпечити дотримання положень чинного закону.
Як випливає з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі «C. Дж. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07, пункт 39, від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 170).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкти владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій щодо невиплати позивачеві щомісячного грошового утримання з 1 червня 2005 року по 3 листопада 2005 року та належну суму вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 .
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати Конституційний Суд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання з 1 червня 2005 року по 3 листопада 2005 року та належну суму вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді Конституційного Суду України відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.