13 лютого 2026 року м. Київ справа №320/50168/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві рішення №7386/26-15-04-16-14 від 11.06.2024 про анулювання реєстрації ТОВ «ДУФРІ УКРАЇНА»;
- зобов'язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» платником податку на додану вартість з 01.04.2020 (дати отримання свідоцтва платника податку на додану вартість) шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість зі збереженням індивідуального податкового номеру 434380926550;
- зобов'язати Державну податкову службу України поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку ТОВ «ДУФРІ УКРАЇНА» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення від 11.06.2024 №7386/26-15-04-16-14 про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» платником податку на додану вартість.
Ухвалою від 11.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданому суду відзиві, наголошують, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданих суду відзивах.
Такі доводи заперечені позивачем у поданих відповідях на відзиви.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2024 позивач отримав рішення Головного управління ДПС у м. Києві рішення №7386/26-15-04-16-14 від 11.06.2024, яким було анульовано реєстрацію позивача платником ПДВ з 11.06.2024.
Відповідач-1 прийняв таке рішення на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, вказавши на відсутність постачання/придбання позивачем товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту протягом періоду з 01.05.2023 по 30.04.2024, про що свідчать декларації останнього.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Верховний Суд у Постанові від 30.11.2022 у справі № 380/8687/20 наголосив, що «конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб'єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності».
Верховний Суд також зазначив, що «аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що обов'язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями».
Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 року у справі №380/8769/20.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2023 та 2024 роках здійснював операції, які оподатковуються ПДВ (придбання послуг), а контрагенти складали податкові накладні на ім'я позивача.
Зокрема, в період з 01.05.2023 по 30.04.2024 позивач здійснював операції з придбання послуг у контрагентів - платників ПДВ, серед яких:
? Приватне акціонерне товариство «КИЇВСТАР»;
? Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»;
? Адвокатське об'єднання «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ»;
? Товариство з обмеженою відповідальністю «КІНСТЕЛЛАР УКРАЇНА».
Здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами підтверджується наступними документами: договорами; податковими накладними, зареєстрованими у ЄРПН; платіжними інструкціями; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 311 за 2023 та 2024 рік; витягом з системи електронного адміністрування ПДВ (в якому відображається інформація щодо податкових накладних, які були зареєстровані на ім'я позивача).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, позивач здійснював господарські операції із контрагентами - платниками ПДВ у період з 01.05.2023 по 30.04.2024, що підтверджується матеріалами справи. Отже, позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальникам. Також, факт здійснення таких операцій унеможливлює анулювання реєстрації платника ПДВ на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Також, відповідно до абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Керуючись зазначеними положеннями ПК України та у межах встановленого 365-денного строку, позивач відобразив дозволений податковий кредит за операціями з придбання послуг у податковій декларації з ПДВ за червень 2024 року, яка була прийнята відповідачем-2, про що свідчить Квитанція № 2 про отримання Податкової декларації з ПДВ за червень 2024 року від 19 липня 2024 14:12:24.
Згідно з Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.
Таким чином позивач дотримався вимог щодо включення протягом 365 днів до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, складених контрагентами. Незважаючи на це, відповідач-1 анулював реєстрацію позивача платником ПДВ до моменту спливу зазначеного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача-1 є протиправним, оскільки на момент його прийняття ще не сплинув строк у 365 днів, протягом якого позивач мав право включити до податкового кредиту суми ПДВ за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
Відповідно до пункту 5.10 Положення № 1130 підставою для внесення до Реєстру платників ПДВ змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Згідно з пунктом 2.3 Положення № 1130 формування та ведення Реєстру платників ПДВ здійснює Державна податкова служба України.
З аналізу наведених правових норм слідує, що внесення відповідних змін до реєстру платників податку на додану вартість є компетенцією Державної податкової служби України, що здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, контролюючий орган зобов'язаний на вчинення таких дій, як внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, на підставі рішення суду про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Отже, вказана вимога є належним способом правового захисту та підлягає задоволенню.
У Постанові від 17.12.2020 у справі № 820/499/16 Верховний Суд зазначив: «прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для платника податків юридичних наслідків як-то: втрата індивідуального податкового номера, який використовується для сплати податку, припинення дії договору про визнання електронних документів, закриття рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів, наявних на рахунку платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування податку на додану вартість тощо.
Відтак, установлення судом факту протиправності згаданого рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого (в разі коли має місце подія вибуття платника податків поза межі територіальної юрисдикції певного органу ДФС України) суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття незаконного рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перерахування до бюджету залишку коштів».
Таким чином, вимога зобов'язати відповідача-2 поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ, які були наявні до прийняття оскаржуваного рішення є, на думку суду, ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, яким допущено прийняття оскаржуваного протиправного рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» (01014, місто Київ, вулиця Миколи Соловцова, будинок 2, офіс 38; код ЄДРПОУ 43438092) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) та Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві рішення №7386/26-15-04-16-14 від 11.06.2024 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА».
Зобов'язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» платником податку на додану вартість з 01.04.2020 (дати отримання свідоцтва платника податку на додану вартість) шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість зі збереженням індивідуального податкового номеру 434380926550.
Зобов'язати Державну податкову службу України поновити облікові дані, записи та стан рахунків інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ) щодо суми податку, на яку товариство з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення від 11.06.2024 №7386/26-15-04-16-14 про анулювання реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» платником податку на додану вартість.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДУФРІ УКРАЇНА» понесені останнім судові витрати у розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.