про відмову у відкритті
провадження в адміністративній справі
13 лютого 2026 року м. Київ № 320/6237/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., ознайомившись із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,
ТОВ “ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Київській області щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» за підставою п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДПС у Київській області від 07.01.2026 №24-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»;
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ ДПС у Київській області від 15.01.2026 №199-п “Про продовження строків проведення перевірки».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 ухвалила постанову від 08 вересня 2021 року, в якій зазначено таке.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та прямо зазначила про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки та дій щодо призначення та проведення перевірки, якщо відповідний наказ реалізовано.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2025 в справі 520/24380/24 та від 30.12.2025 в справі №826/12062/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів позовної заяви вбачається, про що на підставі оскаржуваних наказів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС», за результатами якої складено акт від 26.01.2026 №4853/10-36-07-12/35559628. В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено з відома директора ТОВ “ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» та в присутності бухгалтера.
Тобто, позивачем було допущено представників податкового органу до проведення перевірки.
Оскільки оскаржувані “ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» накази реалізовані (тобто перевірка проведена, акт складений), врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в справі та про відсутність повноважень в межах цієї справи надавати оцінку правомірності/протиправності оскаржуваних наказів, а також діям контролюючого органу під час її призначення і проведення.
Оскільки оскаржувані накази про проведення перевірки та продовження перевірки є індивідуальними актами одноразової дії, які вичерпали свою правову дію їх виконанням (проведенням перевірки та складенням акта), їх скасування не може спричинити жодних правових наслідків для позивача та не призведе до відновлення його прав чи інтересів.
За таких обставин відсутній предмет судового захисту, що виключає можливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Судовий розгляд вимог про скасування реалізованих індивідуальних актів, дія яких вичерпана, не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, оскільки не спрямований на ефективний захист порушеного права.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості посилатись на допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки порушення при оскарженні в судовому порядку рішення за результатами такої перевірки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги встановлені фактичні обставини у даній справі, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі №320/6237/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІН-ТРЕЙД СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тим самим предметом і з тих самих підстав та до того самого відповідача, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.