18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 лютого 2026 року м.Черкаси Справа № 925/1377/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за правилами письмового провадження, розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Т-Т Плюс", м.Кам'янка, вул.П.Василини,4,
до фізичної особи-підприємця Колотила Андрія Миколайовича, м.Черкаси, вул.Весела,35,
про стягнення 51000,00 грн заборгованості за договором,
без виклику та участі представників сторін,
Приватне підприємство "Т-Т Плюс" звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємства Колотила Андрія Миколайовича з вимогами про стягнення 51000,00 грн заборгованості за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб та відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 10.11.2025 (суддя Кучеренко О.І.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026, здійсненого у зв'язку із призначенням Кучеренко О.І. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, справу №925/1377/25 передано для розгляду головуючому судді Г.М.Скибі.
Ухвалою суду від 05.01.2026 справу прийнято до свого провадження суддею Г.М.Скибою.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.
Так, відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;
абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з:
відповіддю №31113171 (а.с.61), сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом судді Скиби Г.М., фізична особа-підприємець Колотило Андрій Миколайович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";
від №2333189 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.62) - в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця Колотило Андрія Миколайовича: місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; актуальний стан на фактичну дату та час формування - зареєстровано.
Згідно з п.5 ч.4 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем). Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету /…/, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду від 10.11.2025 та від 05.01.2026, направлені відповідачу за адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку (зокрема, вказана адреса міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; іншої адреси суду цією особою не повідомлено не повідомлено), повернуті поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак у встановлений судом строк відзиву чи й заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження до суду не надіслав.
Суд розглянув справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
За результатами розгляду спору прийнято та приєднано до справи судове рішення без його проголошення.
Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.
Між Приватним підприємством "Т-Т Плюс" (покупцем) та фізичною особою-підприємцем Колотило Андрієм Миколайовичем (постачальник) за результатами усних перемовин шляхом усної домовленості досягнуто згоди щодо укладення договору купівлі-продажу товару - будівельних матеріалів (25eps-80/1,5-16 кг/ в кількості 20 од. на суму 47000,00 грн та ВСХ-40 в кількості 40 од. на суму 4000,00 грн) на загальну суму 51000,00 грн - у спрощений спосіб через обмін документами між учасниками.
24.06.2025 продавцем виставлено покупцю рахунок-фактуру №Кол-000010 (а.с.15) на оплату вказаного товару загальною вартістю 51000,00 грн, який покупцем оплачено 26.06.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №46 (а.с.16) із призначенням платежу: "25ep-80 згідно рахунку №Кол-000010 від 24.06.2025 без ПДВ", однак замовлений та оплачений товар позивачу не передано.
Направлена покупцем 19.09.2025 на адресу продавця м.Черкаси, вул.Весела,35 претензія про відмову від договору та повернення у зв'язку із закінченням фактичного строку поставки товару сплачених грошових коштів в сумі 51000,00 грн, повернута поштою 07.10.2025 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Т Плюс" в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Колоитло Андрія Миколайовича за захистом порушеного права та примусового стягнення 51000,00 грн заборгованості (як передоплата) за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.
Відповідачем не надано суду доказів виконання у повному обсязі умов договору поставки товару чи й повернення суми попередньої оплати у зв'язку із закінченням фактичного строку його поставки. Вимоги позивача не спростовано та не заперечено у належний спосіб.
Інших доказів та документів не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку оптово-роздрібної торгівлі будівельними матеріалами, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 51000,00 грн попередньої оплати товару за договором купівлі-продажу, що укладений у спрощений спосіб.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з нормами Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення та існування спірних господарських відносин):
ч.1 ст.181. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
ч.2 ст.184. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.205. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків;
ч.1, 3 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору;
ч.1 ст.627. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
ч.1, 2 ст.638. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;
ч.1 ст.639. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;
ч.1, 2 ст.640. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії;
ч.1, 2 ст.641. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття;
ч.1, 2 ст.642. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Умови договору охоплюються приписами гл.54 Цивільного кодексу України: поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу". Укладений між позивачем та відповідачем двосторонній, оплатний, строковий, консенсуальний договір поставки товару (будівельнихматеріалів) у спрощений спосіб є чинним до 07.10.2025, не заперечений сторонами, розірваний в установленому порядку після направлення претензії відповідачеві про відмову від договору, не визнаний судом недійсним. Суд вважає, що сторонами договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Суд враховує презумпцію правомірності правочину - приписи ст.204 Цивільного кодексу України.
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України:
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу будівельних матеріалів виставлено позивачу рахунок-фактуру від 24.06.2025 №Кол-000010 на оплату товару - 25eps-80/1,5-16кг/ в кількості 20 од. на суму 47000,00 грн та ВСХ-40 в кількості 40 од. на суму 4000,00 грн, на загальну суму 51000,00 грн, а позивачем 26.06.2025 здійснено їх оплату, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.06.2025 №46 з призначенням платежу: "25ep-80 згідно рахунку №Кол-000010 від 24.06.2025 без ПДВ".
Позивач стверджує, що після здійснення 26.06.2025 оплати виставленого рахунку за результатом проведених між сторонами усних перемовин відповідачем поставки товару здійснено не було, що стало підставою для направлення 19.09.2025 на адресу останнього претензії без дати і номеру, в якій позивач повідомив про відмову від договору купівлі-продажу від 24.06.2025 відповідно до ст.665, 666 Цивільного кодексу України та пред'явив вимогу про повернення відповідачем у десятиденний строк з дня її отримання безпідставно збережені з 26.06.2025 кошти в сумі 51000,00 грн. Однак, 07.10.2025 вказана претензія була повернута поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
З наявних у справі документів (зокрема рахунку-фактури від 24.06.2025 №Кол-000010) не вбачається обов'язку відповідача поставити товар за місцем знаходження позивача чи відстрочення у постачанні товару. Будь-яких документів чи доказів, які б свідчили про домовленості між сторонами щодо поставки товару чи й вчинення відповідачем, як продавцем, будь-яких дій, що могли б свідчити про прийняття останнім на себе такого зобов'язання, - матеріали справи не містять.
Відтак, слід вважати, що станом на час вирішення спору оплачений позивачем товар (25eps-80/1,5-16кг/ в кількості 20 од. на суму 47000,00 грн та ВСХ-40 в кількості 40 од. на суму 4000,00 грн) не був поставлений та переданий позивачу, і в той же час сплачені за цей товар кошти в загальній сумі 51000,00 грн знаходяться у відповідача і не повернуті останньому, що спричинило даний спір.
Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України одним із принципів судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України:
п.2, 4 ч.2 ст.42. Учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
ч.1 ст.43. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1, 2 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ч.2 ст.530. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ч.2 ст.693. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позовну вимогу про стягнення вартості товару (51000,00 грн) позивач обґрунтовує із посиланням на приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України - як повернення одержаної продавцем суми попередньої оплати за непереданий у встановлений строк товар.
Відповідач не надав належних доказів поставки товару чи й інформування позивача про можливість отримання замовлення чи готовності відвантажити замовлений товар.
Суд вважає строк виконання зобов'язання щодо повернення передоплати 51000 грн відповідачем таким, що настав.
Доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги чи провести обумовлений розрахунок відповідачем не подано; вимоги позивача не спростовано в належний спосіб. Станом на день розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем до суду не подано.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати 51000,00 грн за непереданий у встановлений строк товар підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання до суду відзиву чи й доказів проведення розрахунку з позивачем.
Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов'язання перед позивачем не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до часткового задоволення. Належить примусово стягнути з відповідача на користь позивача 51000,00 грн попередньої оплати за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб. В решті вимог належить відмовити.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак, належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 3028,00 грн судового збору.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми понесених ним судових витрат (витрати на правову допомогу) - 5000,00 грн, яка підлягає до задоволення з огляду на таке.
10.09.2025 між адвокатом Петренко Володимиром Миколайовичем (адвокат) та Приватним підприємством "Т-Т Плюс" (підприємство) укладено договір про надання правничої допомоги у господарській справі (далі - договір, а.с.36), за умовами якого: підприємство доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню правничої допомоги у справі щодо захисту майнових прав, повернення коштів від фоп Колотила А.М. в сумі 51000,00 грн за невиконаний договір купівлі-продажу товарів /.../ (п.1.1); адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню наступних правничих послуг підприємству: ознайомленню з матеріалами справи, які наявні і довірителя щодо обставин заподіяної шкоди неповерненням коштів боржником та надання йому правничої допомоги у зібранні необхідних доказів (матеріалів) для підготовки позовної заяви до суду про стягнення коштів із фоп Колотила А.М. Перед вирішенням питань підготовки матеріалів до суду, адвокат приймає на себе зобов'язання вжити необхідних правових заходів щодо ФОП для врегулювання питання у позасудовому порядку (п.2.1.1); за умов неможливості врегулювання вказаних обставин у позасудовому порядку, адвокат бере на себе зобов'язання підготувати позовну заяву до Господарського суду Черкаської області із вимогами про стягнення належних підприємству коштів у сумі 51000,00 грн, які не повернуті фоп Колотило А.М. Крім того, адвокат бере на себе зобов'язання щодо забезпечення правового супроводу розгляду в процесі вирішення питання про відкриття провадження у справі, а потім її розгляду по суті до ухвалення судового рішення в тому числі і шляхом безпосередньої участі у судових засіданнях (п.2.1.2); договір є оплатним. Умови оплати визначені сторонами у розділі 4 цього договору (п.2.4); підприємство зобов'язується своєчасно та в порядку визначеному сторонами проводити оплату правничих послуг, наданих адвокатом (гонорару), а також компенсувати витрати адвоката на забезпечення технічних обставин його діяльності по договору відповідно до розділу 4 (п.3.2); розмір оплати підприємством правничих послуг, наданих адвокатом згідно з договором складає орієнтовно до 10000,00 грн за надання правничої допомоги, передбаченої п.п.2.1.1, 2.1.2 п.2.1 цього договору. Вказана вище сума платежу підприємством має бути внесена адвокату наступним порядком, шляхом проплати декількома траншами, а саме: 1 транш в сумі 5000,00 грн з дня підписання договору, але не пізніше часу позасудового врегулювання спору (добровільного погашення коштів фоп) чи подачі позовної заяви до господарського суду про стягнення вказаних коштів у примусовому порядку; 2 транш - 5000,00 грн протягом 10 днів після ухвалення судом рішення у справі за умови, що таке рішення буде ухвалене на користь підприємства (п.4.1); договір укладений на період надання юридичних послуг і вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дії до ухвалення судом першої інстанції (Господарським судом Черкаської області) відповідного рішення у справі щодо захисту прав та законних інтересів підприємства, які передбачені умовами цього договору /.../ (п.6.1).
30.10.2025 між адвокатом та підприємством складено підписано опис/акт приймання-передачі правничих послуг згідно з умовами договору від 10.09.2025 (а.с.38), згідно з яким станом на день підписання цього акту адвокатом передано, а підприємством прийнято наступну правову (правничу) допомогу, надану в межах справи за позовом Приватного підприємства "Т-Т Плюс" до фізичної особи-підприємця Колотила А.М. про стягнення заборгованості у розмірі 51000,00 грн: вивчення та правовий аналіз наданих підприємством матеріалів, узгодження з підприємством претензійних вимог до боржника та порядку позасудового врегулювання спору - 5 год.; претензійна робота щодо позасудового врегулювання спору, підготовка позовної заяви та направлення її до суду і відповідачу, правничий супровід розгляду справи в суді - 5 год.; додаткова винагорода при досягненні бажаного результату (ухвалення судом рішення на користь позивача) - 5000,00 грн. Загальна вартість наданої правової правничої допомоги - 1000,00 грн.
Підписанням акту підприємство підтвердило відсутність претензій до адвоката щодо якості та кількості отриманої від нього правової (правничої) допомоги.
Також в матеріалах справи наявні: ордер про надання правничої допомоги від 31.10.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.02.2013 №83, видане Петренку В.М.; квитанція на оплату юридичних послуг від 31.10.2025 №025/003-1 на суму 5000,00 грн, виставлена приватному підприємству Т-Т Плюс".
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.3. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
ч.1 і 2 ст.4. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
ч.1-4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ст.16. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
ч.1 ст.58. Представником у суді може бути адвокат або законний представник;
ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;
ст.126. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
ч.4-8 ст.129. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (…);
п.3 ч.1, ч.2-4 ст.244. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
п.4 і 9 ч.1 ст.1. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
ч.3 ст.4. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності);
ч.1 ст.26. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (…);
ст.30. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час;
Згідно з ч.1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
Разом із позовною заявою позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс/очікував понести у зв'язку із розглядом справи, відповідно до якого орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становив 10000,00 грн.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.4 ст.129. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;
ч.6 ст.126. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем такої заяви до суду не подано.
З огляду на викладене, а також заявлену позивачем ціну позову, перелік, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі задоволено повністю, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню в сумі 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Колотила Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки податку НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Т-Т Плюс" (м.Кам'янка, вул.П.Василини,4, код ЄДРПОУ 41814449) 51000,00 грн боргу, 3028,00 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 13.02.2026
Суддя Г.М.Скиба