18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 лютого 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1581/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Семиряжко В.С. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (м. Черкаси) про стягнення 661 525, 62 грн.,
Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (код 23311317) (далі - позивач) заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (код 44785285) (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 661 525, 62 грн. відповідно пункту 8.6. Договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025.
Обидві сторони мають електронні кабінети.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явка обов'язковою не визнавалась. У відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив через необґрунтованість. У разі часткового задоволення позовних вимог за п. 8.6. Договору, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій згідно ст. 551 ЦК України до розміру вже сплачених ним позивачу 400 000,00 грн. на пеню та штраф за пунктом 8.3. Договору (а.с. 77-82).
За правилами ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача в ході розгляду справи і дослідивши позицію відповідача, наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
18.02.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби ( далі - Покупець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" ( далі - Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту (а.с. 23-28).
За умовами Договору Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу ковбасу сирокопчену вищого сорту «Зерниста» та ковбасу напвікопчену вищого сорту «Прима», код ДК 021:2015 « 15130000-8 -М'ясопродукти», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додатком 1) на Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1) ( п. 1.1. договору).
Товар повинен відповідати Специфікації (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору ( п. 1.2. договору).
Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України ( п. 1.3. договору).
Загальна вартість по Договору становить 16 069 320,00 грн. (шістнадцять мільйонів шістдесят дев'ять тисяч триста двадцять гривень 00 коп.) , у тому числі ПДВ 20% 2 678 220,00 грн. (два мільйони шістсот сімдесят вісім тисяч двісті двадцять гривень 00 коп.) ( п. 3.1. договору).
Строк поставки товарів визначається листом-заявкою Покупця (далі - Заявка), але не пізніше 31.07.2025.
Заявка направляється Постачальнику не пізніше 10 робочих днів від граничного терміну поставки шляхом передбаченим пунктом 13.2 Договору. На підтвердження отримання Заявки, Постачальник надсилає протягом одного календарного дня на електронну адресу Покупця лист-підтвердження про отримання такої Заявки.
Допускається дострокова поставка Товару за погодженням Сторін ( п. 5.1. договору).
Уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника складається акт приймання-передавання Товару (Додаток 3) до цього Договору у трьох примірниках (перший - Товароодержувач, другий - Покупцю, третій - Постачальнику) та надається Покупцю до моменту здійснення поставки Товару ( п. 5.8. договору).
Згідно з п. 8.3. договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0.1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2025.
Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із Сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов'язання за Договором (п. 12.1.договору).
За п. 13.3. договору визначено порядок обміну сторонами електронними повідомленнями засобами електронної пошти у межах виконання умов цього Договору.
Договір сторонами виконувався.
Відповідно до листа-заявки Позивача від 24.02.2025 № 06.1/2060-25-Вих (а.с. 37), Постачальник зобов'язаний був поставити ковбаси сирокопченої в кількості 12 000 кг та напівкопченої вищого сорту в кількості 13 100 кг до 20 березня 2025 року.
З доводами позивача ковбаси були поставлені із порушенням строку, а саме:
1) ковбаса напівкопчена вищого сорту 2200 кг до в/ч НОМЕР_1 - було поставлено 03.04.2025, прострочено 13 днів, що підтверджується Актом №23435 від 21.03.2025 (зворотній а.с. 45) та платіжною інструкцією №562 від 08.04.2025 ( а.с. 65);
2) ковбаса напівкопчена вищого сорту 2100 кг до в/ч НОМЕР_2 - було поставлено 01.04.2025, прострочено 11 днів, що підтверджується Актом №23436 від 21.03.2025 ( зворотній а.с. 47) та платіжною інструкцією №577 від 09.04.2025 ( а.с. 66);
3) ковбаса напівкопчена вищого сорту 4400 кг до в/ч НОМЕР_3 - було поставлено 26.03.2025, прострочено 5 днів, що підтверджується Актом №23439 від 21.03.2025 ( зворотній а.с. 46) та платіжною інструкцією №480 від 01.04.2025 ( а.с. 61);
4) ковбаса напівкопчена вищого сорту 2500 кг до в/ч НОМЕР_4 - було поставлено 27.03.2025, прострочено 6 днів, що підтверджується Актом №22426 від 18.03.2025 (зворотній а.с. 43) та платіжною інструкцією №549 від 08.04.2025 ( а.с. 63);
5) ковбаса напівкопчена вищого сорту 600 кг до в/ч НОМЕР_5 - було поставлено 02.04.2025, прострочено 12 днів, що підтверджується Актом №22422 від 17.03.2025 ( зворотній а.с. 41) та платіжною інструкцією №550 від 08.04.2025 ( а.с. 64);
6) ковбаса напівкопчена вищого сорту 1300 кг до в/ч НОМЕР_6 - було поставлено 09.04.2025, прострочено 19 днів, що підтверджується Актом №22424 від 18.03.2025 (зворотній а.с. 42) та платіжною інструкцією №666 від 17.04.2025 ( а.с. 11).
Позивач доводить, що відповідно до листа-заявки Позивача від 22.05.2025 № 06.1/4753-25-Вих (а.с. 32), Постачальник зобов'язаний був поставити ковбаси напівкопченої вищого сорту в термін до 10 червня 2025 року в кількості 9 000 кг та у термін до 20 червня 2025 року в кількості 4 100 кг, однак, ковбаси напівкопченої не було поставлено.
У червні 2025 року (товар не поставлено):
до в/ч НОМЕР_2 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 2100 кг;
до в/ч НОМЕР_4 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 2500 кг;
до в/ч НОМЕР_3 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 4400 кг;
до в/ч НОМЕР_1 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 2200 кг;
до в/ч НОМЕР_5 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 600 кг;
до в/ч НОМЕР_6 - ковбаса напівкопчена вищого сорту 1300 кг.
Згідно листа-заявки Головного центру від 25.06.2025 № 06.1/5820-25-Вих (а.с. 31), Постачальник зобов'язаний був поставити 12 000 кг ковбаси сирокопченої вищого сорту в термін до 20 липня 2025 року, однак, ковбаси сирокопченої вищого сорту не було поставлено.
У липні 2025 року (товар не поставлено):
до в/ч НОМЕР_1 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 2200 кг;
до в/ч НОМЕР_2 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 1600 кг;
до в/ч НОМЕР_4 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 2700 кг;
до в/ч НОМЕР_3 - ковбаса сирокопчена вищого сорту 5500 кг.
25.06.2025 листом №06.1/5773-25-Вих (а.с. 36) позивач повідомив Відповідача про відповідальність за порушення умов Договору та вимагав негайного виконання взятих на себе зобов'язань згідно з укладеним Договором.
Позивач доводить, а відповідач не заперечив, що станом на 05.08.2025 по Договору поставлено лише 24 000 кг ковбаси сирокопченої вищого сорту на загальну суму 6 266 880,00 грн та 26 200 кг ковбаси напівкопченої вищого сорту на загальну суму 2 240 100,00 грн.
Вартість цих видів ковбаси вказана у Специфікації (Додаток № 1 до Договору - а.с. 28 оборот):
- ковбаса сирокопчена вищого сорту "Зерниста" - 261,12 грн./кг;
- ковбаса напівкопчена вищого сорту "Прима" - 85,50 грн./кг;
При цьому Відповідач не поставив 12 000 кг ковбаси сирокопченої вищого сорту на загальну суму 3 133 440,00 грн та 13 100 кг ковбаси напівкопченої вищого сорту на загальну суму 1 120 050,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 ГК України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Отримання вказаних заявок на поставку товару та їх часткове виконання згідно доводів позивача, викладених у позові , відповідач не заперечив.
У п. 8.3 Договору сторони встановили, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості Товарів, поставку яких прострочено.
При цьому в п. 10.1 договору передбачено, що Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею Сторін.
Обставини, які існували до підписання цього Договору і про які Сторони знали або повинні були знати на момент підписання Договору, не визнаються обставинами непереборної сили і не звільняють Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Договір між сторонами укладено 18.02.2025 в період дії воєнного стану в Україні, ризик та наслідки якого для виконання договору мають усвідомлювати обидві сторони.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19. В постанові вказано, що водночас щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За порушення строків поставки позивач нарахував 132 424,12 грн. пені за порушення строків поставки та 78403,50 грн. штрафу за прострочення поставки понад 30 днів (п. 8.3. Договору).
За доводами позивача, відповідач сплатив 400 000 грн. на погашення штрафу та пені по Договору між сторонами (а.с. 22), які позивач спрямував на погашення вказаних штрафу та пені (132 424,12 + 78403,50).
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, а саме - порушення Постачальником строків постачання товару, відповідно до пункту 12.3. Договору, позивач в односторонньому порядку достроково припиняє дію Договору, про що було повідомлено відповідача листом №06.1/7064-25-Вих від 05.08.2025 ( а.с. 33). В даному листі вказано, що Договір між сторонами від 18.02.2024 № 34-25 вважатиметься припиненим на 5й календарний день з моменту направлення цього листа -- а саме з 09.08.2025.
Заперечень проти правомірності дій позивача по достроковому розірванню договору відповідач не подав. Доказів досягнення домовленості між сторонами про перенесення строків поставки товару по Договору суду не подано.
Відповідно до п. 8.6. Договору, у разі розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативи Покупця у зв'язку з порушенням Постачальником термінів постачання Товару та/або поставки Постачальником Товару неналежної якості, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від частини невиконаного зобов'язання.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 661 525,62 грн на підставі п. 8.6 Договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 саме за наслідками розірвання Договору (як самостійна підстава для його нарахування).
Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
У п. 12.3 Договору передбачено право Покупця на односторонню відмову від Договору у разі:
- порушення Постачальником строків постачання Товару;
- поставки Товару неналежної якості;
- повідомлення Постачальником Покупця про неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором , незалежно від причин їх виникнення;
- відсутності фінансування;
- інших випадках , визначених цим Договором та чинним законодавством України.
Договір вважається розірваним в термін передбаченим повідомленням Покупця , але водночас такий термін не може складати менше ніж три календарні дні з моменту направлення Покупцем письмового повідомлення про односторонню відмову від Договору на адресу та/або електронну адресу Постачальника.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару у встановлені у Договорі № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 у визначені договором терміни, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, Договір Договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 вважається розірваним із правом позивача нарахувати штраф.
У відзиві (а.с. 77) відповідач визнав факт часткового виконання поставок ковбаси (52,95% виконання) та вказав, що добровільно сплатив позивачу 400 000,00 грн. штрафних санкцій, що підтверджується випискою по рахунку за 01.10.2025 ( а.с. 22).
Як вказав вище суд, в дану суму сплати 400 000 грн. позивач зарахував погашення 132 424,12 + 78403,50 пені та штрафу по п. 8.3. Договору за порушення строків поставки.
Залишок складає 189 172,38 грн., які позивач зарахував ще до часу звернення до суду у нарахований за розірвання Договору між сторонами штраф в розмірі 850 698,00 грн. по п. 8.6. Договору.
Проти обґрунтованості математичних розрахунків даного штрафу у відповідача заперечень немає, контрозрахунок не надано. Штраф нараховано у такий спосіб:
85,50 грн. х 13100 кг х 20% = 224010,00 грн.
261,12 грн. х 1200 кг х 20% = 626688,00 грн.
разом 850 698,00 грн.
Розрахунок даного штрафу є вірним.
З огляду на це позивач просить стягнути з відповідача решту від нарахованого штрафу по п. 8.6. Договору - 661 525,62 (850 698,00 - 189 172,38).
Відповідач натомість просить врахувати наявність таких вагомих підстав для оцінки правомірності вимог позивача:
- неправомірність розрахунку штрафних санкцій позивачем;
- подвійне застосування санкцій за одне порушення;
- неправомірність застосування п. 8.6. договору в т.ч. за умови розірвання договору при наявності ще достатнього часу для виконання зобов'язання до кінця дії договору;
- явна непропорційність санкцій наслідкам порушення;
- наявність обставин, що обґрунтовують зменшення неустойки (воєнний стан, високий ступінь виконання, добровільна сплата);
- недобросовісність Позивача при розірванні Договору;
- відсутність доведених збитків у Позивача;
- компенсаційний характер неустойки, який не передбачає збагачення
кредитора;
- практика Верховного Суду щодо підстав зменшення неустойки;
- принципи ЄСПЛ щодо пропорційності та справедливості при покладені відповідальності.
Як вже зазначав суд, відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки позивачу спірного товару, який було поставлено з порушенням строків, у зв'язку з чим позивач розірвав укладений договір.
Достовірність та правомірність цих обставин та дій позивача відповідач не оскаржує.
При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, а відтак і не довів, що неналежне виконання зобов'язань за Договором № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 сталося не з його вини, у тому числі виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
На думку суду, укладення Договору у період воєнного стану (який тягне за собою проблеми із постачанням сировини, енергетичні кризи, транспортні труднощі, кадрові проблеми - і це не потребує доказування) покладає однакові ризики труднощів та наслідків неналежного виконання договору на обидві сторони і пріоритету в даному випадку відповідач не має.
Ступінь виконання відповідачем зобов'язання (52,95 %) по Договору складає трішки більше половини і це також не може надавати переваг відповідачу для використання даного аргументу на свою користь при вирішенні спору.
Доводи відповідача про розірвання Договору при наявності ще достатнього терміну для продовження виконання договору, не відповідають дійсності - розірвання відбулося 09.08.2025, строк поставки згідно п. 5.1. по Заявках не пізніше 31.07.2025.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру спірного штрафу на підставі ст. 551 ЦК України, проти чого позивач заперечує повністю.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 233 ГК України містила норму, що суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства надають суду дискрецію в даному питанні, враховуючи в т.ч. співвідношення розміру неустойки та завданих збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання саме позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 200 000,00 грн.
При цьому суд враховує такі обставини:
- визнаючи факт порушення зобов'язання щодо поставки товару по Договору, відповідач добровільно, до часу звернення позивача до суду, вже сплатив 400 000 грн. на погашення штрафу та пені по 8.3. Договору. Це безумовно свідчить про його добросовісність як контрагента;
- незважаючи на ту обставину, що сторонами за спільною згодою в якості істотних умов Договору було передбачено сплату кількох видів штрафу/пені, що є ризиком для обох сторін, санкції не мають перетворюватися на джерело доходу "від калькулятора", а не за рахунок ведення підприємницької діяльності, прикладення зусиль для виробництва чи торгівлі.
- позивач не може будувати показники своєї господарської діяльності лише на доходах від нарахування та стягнення неустойки з контрагентів. Тому зменшення штрафу не має ніякого негативного значення для господарської діяльності позивача;
- нарахування штрафів тим паче у розмірі, що перевищує межі розумності, не створює жодного суспільного чи економічного блага. Це лише перерозподіл капіталу, який вимиває обігові кошти у виробника (відповідача) і передає їх позивачу без будь-якого зустрічного надання товару чи економічно значимого зусилля з боку останнього;
- у штрафі та пені немає створюваної виробництвом чи оборотом товарів доданої вартості. Тому Позивач не повинен отримувати прибуток за рахунок неустойки, який перевищує той, що він міг би отримати за умови належного виконання договору;
- позивач не пояснив суду, які саме свої втрати/витрати позивач закрив отриманням від відповідача 400 000 грн. на сплату пені та штрафу та які має намір закрити ще за рахунок додаткового стягнення штрафу в сумі 661 525,62 грн.;
- загальна сума нарахувань позивача по всій неустойці по Договору вже складає 1061525,62 грн. що становить 24,94% від вартості недопоставленого товару. Такий розмір санкцій, за які слід віддати реальні кошти із виробництва відповідача, для нього безумовно є значним тягарем. При цьому цивільне законодавство не має на меті розорення однієї сторони на користь іншої.
- відповідач є виробником продукції і на нього безумовно покладається більший тягар вжиття заходів до виконання договору (виробництво та поставка товару власними силами) ніж на позивача (сплата коштів і очікування доставки), тому слід враховувати баланс майнових інтересів сторін;
- правова природа неустойки полягає у стимулюванні боржника до виконання зобов'язання, однак на час нарахування і стягнення пені та штрафу позивач вже розірвав Договір. Отже залишається лише функція дотримання договірної дисципліни за цей випадок та на майбутнє, але вона досягається навіть при зменшенні стягнення штрафу до 200 000 грн.
- слід вважати, що за результатами недопоставки товару та розірвання Договору позивач фінансово не постраждав - кошти за товар наперед позивачем не сплачувалися, доказів про розмір збитків через недопоставку товару суду від позивача не подано. В справі відсутні докази погіршення майнового стану позивача;
- штраф не має перетворюватися на засіб збагачення позивача, замість бути засобом компенсації, що інакше буде суперечити принципам справедливості та добросовісності;
- суд також констатує відсутність доказів реальних негативних наслідків у позивача, що свідчить про те, що інтереси позивача не постраждали настільки, щоб вимагати стягнення штрафу у повному обсязі.
Отже враховуючи добровільні домовленсті сторін про систему санкцій за порушення Договору, до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 200 000,00 грн. штрафу відповідно пункту 8.6. Договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 року (за рахунок зменшення розміру штрафу судом).
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача як із особи, через неправильні дії якої виник спір, на користь позивача слід стягнути 7 938,31 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (код 44785285, м. Черкаси, вул. Панченка Олексія, 15 кв. 512 ) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (код 23311317, м. Київ, вул. Ялтинська, 11) -- 200 000,00 грн. штрафу відповідно пункту 8.6. Договору № 34-25 про закупівлю ковбаси сирокопченої та напівкопченої вищого сорту від 18.02.2025 року та 7 938,31 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог у позові відмовити за рахунок зменшення суми штрафу судом.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2026
Суддя Н.М. Спаських