Рішення від 02.02.2026 по справі 922/1282/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1282/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.

за участю представників учасників процесу:

прокурора: Полякова С.О.

першого позивача: Фільчакова Юлія Ігорівна.

другого позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (Україна, 63503, Харківська область, Чугуївський район, місто Чугуїв, вулиця Харківська, будинок 98, код ЄДРПОУ/умовний код 02981010834) в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Україна, 63404, Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул. Адміністративна, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 43946762),

та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Україна, 63404, Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул. Адміністративна, будинок, 9, код ЄДРПОУ 04058674),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (Україна, 61051, місто Харків, вулиця Букова, будинок 20В, код ЄДРПОУ 34633789),

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:

Позивач, Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ», про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 15 лютого 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31 січня 2022 року; недійсною додаткову угоду № 3 від 27 вересня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31 січня 2022року; недійсною додаткову угоду № 4 від 07 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31 січня 2022 року, а також про стягнення з ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЄКТ» (вул. Шевченка буд.146, оф.№ 39 м.Харків, код ЄДРПОУ 34633789) на користь відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (вул. Адміністративна, 12, м. Зміїв, 63404, код ЄДРПОУ 43946762) кошти в сумі 156991,10 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/1282/25 визначено суддю Юрченко В.С.

16 квітня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області залишено без руху, зі встановленням строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.04.2025 прийнято позовну заяву Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1282/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1282/25 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 15 травня 2025 року.

15.05.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 183, статей 202, 232 ГПК України, постановлено відкласти підготовче засідання на 28.05.2025.

Ухвалою суду від 28.05.2025 за ініціативою суду зупинене провадження у справі № 922/1282/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Ухвалою суду від 02.12.2025 провадження у справі № 922/1282/25 поновлено. Призначено підготовче засідання на 22 грудня 2025 року.

22.12.2025 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справи до судового розгляду по суті на 05.01.2026.

05.01.2026 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 02.02.2026.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.02.2026 прокурор підтримав позов. Представниця першого позивача в судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.02.2026 підтримала позов прокурора.

Представник другого позивача та відповідач у призначене судове засідання 02.02.2026 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Крім того, відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві також не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. З метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження в електронному вигляді була направлена 22.04.2025 до Електронного кабінету ТОВ “ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» про що свідчить наявна в справі Довідка про доставку електронного листа.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1282/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі ''Осіпов проти України'', де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Виходячи з того, що відповідачу надано достатньо часу для формування відзиву на позовну заяву, втім він не скористався цим правом, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 1 ст. 178 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

В силу наведених законодавчих положень, сторона у справі не позбавлена права особисто брати участь у судовому процесі або мати декілька представників з метою забезпечення представництва своїх інтересів у судовому засіданні. При цьому приймати участь в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду або в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Виходячи з того, що другий позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд цієї справи, з огляду на те, що судом створені усі умови для забезпечення процесуальних прав сторін, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності у судовому засіданні 02.02.2026 першого позивача та відповідача.

02.02.2026 суд, відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення іменем України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція прокурора.

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що під час укладення додаткових угод № № 1, 3, 4 до договору № 14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022, відповідачем було підвищено ціну за одиницю товару на 14,8 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %.

Прокурор вважає, що вищевказані додаткові угоди до договору № 14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 632 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання бюджетних коштів, виділених на закупівлю товарів, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Також, на думку прокурора, під час укладання додаткових угод до договору №14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022, відповідач одержав грошові кошти в сумі 156 991,10 грн, як такі що набути ним без правових підстав.

Позиція першого позивача.

Повністю підтримує позов, з підстав зазначених прокурором у позові.

Позиція другого позивача.

Другий відповідач не скористався своїм правом на формування позиції по справі.

Позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Виклад обставин справи, встановлених судом.

Чугуївською окружною прокуратурою за результатами опрацюванням даних, оприлюднених на веб-порталі «Prozorro - публічні закупівлі», встановлено, що Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (далі за текстом - Замовник) оголошено про проведення процедури закупівлі електричної енергії у обсязі 614035 Кіловат-година за ДК 021:2015-09310000-5 - «Електрична енергія» з очікуваною вартістю 3500000,00 грн з ПДВ.

01.12.2021 Замовником розміщено на веб-порталі «Prozorro - публічні закупівлі» оголошення про проведення відкритих торгів за номером № UA-2021-12-01-000604-с. Строк поставки товару до 31.12.2022.

Згідно форми реєстру отриманих тендерних пропозицій по тендеру № UA-2021-12- 01-000604-с у проведені закупівлі прийняли участь наступні учасники:

- ТОВ «Біотек Груп Україна» з остаточною пропозицією 3168420, 60 грн з ПДВ;

- ПАТ «Харківенергозбут» з остаточною пропозицією 2469334,00 грн з ПДВ;

- ТОВ «Харків Збут» з остаточною пропозицією 2800920, 64 грн з ПДВ;

- ТОВ «Мегаенерго Постач» з остаточною пропозицією 2469333,99 грн з ПДВ;

- ТОВ «Ернерінг» з остаточною пропозицією 2469333,99 грн з ПДВ;

- ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» з остаточною пропозицією 2469333, 98 грн з ПДВ.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону обрано ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» - з остаточною пропозицією 2469333,99 грн з ПДВ, 3,848903348 за одиницю, в обсязі 574996 кВт/год.

31.01.2022 між ТОВ «Енергоінвестпроект» (далі - Постачальник, відповідач) та Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району (далі - Споживач, позивач1) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 14 (далі - Договір).

Пунктом 2.2. Договору передбачений плановий обсяг передачі електричної енергії - 614 035 кВт/год.

Згідно пунктом 5.1. Договору ціна за 1 кВТ/год електричної енергії за цим Договором становить 3, 351239451 грн. без ПДВ, що включає в себе тариф на передачу електричної енергії у розмірі 0, 29393 грн. та ПДВ, Загальна вартість усього договору складає 2469 333, 98 грн. у томі числі ПДВ 411555,66 грн.

Відповідно до п. 3.5. Договору, період постачання електричної енергії за цим Договором цілодобово до 31.12.2022 року включно. Згідно тендерної документації та Договору, джерело фінансування закупівлі № UA2021-12-01-000604-с - кошти місцевого бюджету.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 13.1 Договору).

Сторонами до вказаного договору також підписано Дислокацію закладів освіти, яка є Додатком 1, та Відомості фізичних величин споживання електричної енергії на період з 01.01.2022 по 31.12.2022, що є Додатком 2 до Договору.

Відповідно до листа ТОВ «Енергоінвестпроект» від 07.02.2021 № 146 було повідомлено Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району, що відповідно до Постанови НКРЕКП № 2454 з 01.01.2022 змінено регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії для ПрАТ «НЕК «Укренерго» до 345, 64 грн/МВт*год. (0, 34564 грн/кВт*год) без ПДВ. Відповідач, разом із листом від 07.02.2021 № 146, направив на адресу Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31.01.2022, із проханням її розглянути та підписати.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 15.02.2022 сторони дійшли згоди з 31.01.2022 встановити обсяг закупівлі електричної енергії на рівні 604 704 кВт*год на суму 2 469 332,56 грн за ціною 1 кВт/год 3,402949451 грн без ПДВ, що включає в себе тариф на передачу електроенергії у розмірі 0,34564 грн та ПДВ. Крім того, додатковою угодою викладено в новій редакції Відомості фізичних величин споживання електричної енергії на період 2022 року.

У зв'язку із укладенням додаткової угоди № 1 - ціну за одиницю товару, у порівнянні з умовами первісного договору, збільшено 1,5 %.

04.03.2022 ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» листом № 268 направив Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року та рахунок фактуру за лютий 2022 року, та звернувся до керівника підприємства із проханням терміново до 16.03.2022 сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергії у лютому 2022 року. Також відповідач разом із листом № 268 від 04.03.20252 направив на адресу Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31.01.2022, із проханням її розглянути та підписати.

У відповідності до додаткової угоди № 2 від 21.03.2022 сторони дійшли згоди, що на період дії воєнного стану, що підтверджений листом ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, інформування споживача, з яким укладено Договір про зміни в умовах Договору, про закінчення терміну дії, зміну тарифів, надсилання актів приймання-передачі та рахунків фактури, виставлених за спожиту електричну енергію, строки їх оплати, про відключення за несплачену заборгованість, іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін або може бути корисною для споживача, відповідно до умов договору може здійснюватися шляхом направлення відповідної інформації електронним відправленням на адресу споживача.

Відповідно до листа ТОВ «Енергоінвестпроект» від 26.09.2021 № 26091 було повідомлено Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району, що згідно рекомендаційного листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04 33869-06 від 14.08.2019, сторони можуть використовувати інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку». У листі відповідач також посилається на те, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) за березень - серпень зросла на 18,44%. Відповідач, разом із листом від 26.09.2021 № 26091, направив на адресу Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району, додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31.01.2022, із проханням її розглянути та підписати.

У відповідності до додаткової угоди № 3 від 27.09.2022 сторони дійшли згоди з 01.09.2022 встановити обсяг закупівлі електричної енергії на рівні 583 433 кВт*год на суму 2 469 331,98 грн за ціною 1 кВт/год 3,708374666 грн без ПДВ, що включає в себе тариф на передачу електроенергії у розмірі 0,34564 грн та ПДВ. Крім того, додатковою угодою викладено в новій редакції Відомості фізичних величин споживання електричної енергії на період 2022 року.

У зв'язку із укладенням додаткової угоди № 3 - ціну за одиницю товару, у порівнянні з умовами первісного договору, збільшено 10,8 %.

Відповідно до листа ТОВ «Енергоінвестпроект» від 06.10.2022 № 06101 було повідомлено Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району, що відповідно до рекомендаційного листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 3304-04 33869-06 від 14.08.2019 сторони можуть використовувати інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку». У листі відповідач також посилається на те, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) за серпень - вересень зросла на 17,04%. Відповідач, разом із листом від 06.10.2022 № 06101, направив на адресу Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району додаткову, угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31.01.2022, із проханням її розглянути та підписати.

У додатковій угоді № 4 від 07.10.2022 сторони дійшли згоди з 04.09.2022 встановити обсяг закупівлі електричної енергії на рівні 574 996 кВт*год на суму 2 469 330,34 грн за ціною 1 кВт/год 3,848903348 грн без ПДВ, що включає в себе тариф на передачу електроенергії у розмірі 0,34564 грн та ПДВ. Крім того, додатковою угодою викладено в новій редакції Відомості фізичних величин споживання електричної енергії на період 2022 року.

У зв'язку із укладенням додаткової угоди № 4 - ціну за одиницю товару, у порівнянні з умовами первісного договору, збільшено 14,8 %.

Внаслідок укладення додаткових угод № № 1, 3, 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022, ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 3,351239451 грн до 3,848903348 грн (без ПДВ) (що у відсотковому співвідношенні складає 14,8 % від первинної ціни), а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 614035 кВт/год до 574996 кВт/год, що на 556539 кВт/год менше запланованого.

Як свідчать матеріали справи, Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району в межах дії договору № 14 від 31.01.2022 отримав електроенергії в обсязі 574996 кВт/год., що підтверджується актами приймання передачі № 168/02 від 28.02.2022 в об'ємі 52458 кВт/год на суму 179 054,45 грн з ПДВ, № 168-2/02 від 28.02.2022 в об'ємі 6053 кВт/год на суму 20 660,65 грн з ПДВ, № 168/03 від 21.04.2022, № 168/04 від 24.05.2022 в об'ємі 38998 кВт/год на суму 133 111,54 грн з ПДВ, № 168/05 від 10.06.2022 в об'ємі 51046 кВт/год на суму 174 234,88 грн з ПДВ, № 168/06 від 12.08.2022 в об'ємі 34105 кВт/год на суму 116 410,31 грн з ПДВ, № 168/07 від 09.08.2022 в об'ємі 22544 кВт/год на суму 92059,31 грн з ПДВ, № 168/08 від 16.09.2022 в об'ємі 40987 кВт/год на суму 167 372,03 грн з ПДВ, № 168/09 б/д в об'ємі 41698 кВт/год на суму 213 206,96 грн з ПДВ, № 168/10 від 16.11.2022 в об'ємі 77711 кВт/год на суму 358 922,56 грн з ПДВ, № 168/11 від 20.12.2022 в об'ємі 58929 кВт/год на суму 272 174,44 грн з ПДВ, № 168/12-1 б/д в об'ємі 45537 кВт/год на суму 210321,01 грн з ПДВ та актами - коригування № 168/02КК від 12.08.2022 скориговані дані за актом-приймання передачі № 168-2/02 від 28.02.2022 щодо ціни за електричну енергію обсязі 6053 кВт/год до суми 24 717,66 грн з ПДВ, № 168-2/02КК від 12.08.2022, № 168/03КК від 12.08.2022, № 168/04КК від 12.08.2022, № 168/05КК від 12.08.2022 скориговані дані за актом-приймання передачі № 168/05 від 31.05.2022 щодо ціни за електричну енергію обсязі 51046 кВт/год до суми 208 448,35 грн з ПДВ, № 168/06КК від 12.08.2022 скориговані дані за актом-приймання передачі № 168/06 від 30.06.2022 щодо ціни за електричну енергію обсязі 34105 кВт/год до суми 139 269,11 грн з ПДВ.

На виконання своїх обов'язків по договору від 31.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу № 14, Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 2 469 330,34 грн, що підтверджується наявними в справі платіжними дорученням (а.с.24-48, том 1).

Прокурор зазначає у позові, що внесення змін до договору в частині підвищення цін на електричну енергію, здійснено з порушенням вимог законодавства, та відповідно, на думку прокурора, відповідач безпідставно отримав з бюджету грошові кошти в сумі 156 991,10 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом спору в цій справі є вимога прокурора про визнання недійсними додаткових угод до договору № 14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022, і застосування наслідків недійсності договору, а саме стягнення з відповідача, за незаконними правочинами, безпідставно отриманих ним коштів в сумі 156 991,10 грн.

Щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закон України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.

Чинним законодавством визначено дві обов'язкових умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 зазначив, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Враховуючи висновки викладені в постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, де Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Тобто, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У пункті 8.16 постанові від 18.09.2024 у справі 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб'єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб'єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Суть позовних вимог у цій справі зводиться до того, що під час укладення додаткових каскадних угод з порушенням вимог законодавства, як вважає прокурор, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що були виділені з бюджету першому позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів на забезпечення освітньої діяльності на території територіальної Зміївської територіальної громади Чугуївського району та порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері та призвело до заподіяння прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати 156 991,10 грн бюджетних коштів.

Як зазначає прокурор, порушенням інтересів держави у спірних правовідносинах полягає в тому, що внаслідок, неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод до договору публічної закупівлі від 31.01.2022, територіальна громада, інтереси якої представляє орган освіти, а саме Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, втратила можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, при цьому сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету, за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу призвело до сплати у надмірному розмірі коштів у сумі 156 991,10 грн.

Оскільки, фінансування за оспорюваними правовідносинами здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету Зміївської міської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, то саме Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, як розпорядник коштів місцевого бюджету, є органом уповноваженим державою на захист інтересів у спірних правовідносинах.

В той же час, прокурор посилається на відсутність дій з боку Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, як уповноваженого державою на захист інтересів, пов'язаних із відновленням законності при вирішенні суспільно значимого питання, в частині правомірності використання бюджетних коштів.

Так, Чугуївська окружна прокуратура Харківської області на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 28.03.2025 № 63/2-1877вих-25 повідомила Зміївську міську раду Чугуївського району Харківської області, а також Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про існування порушення інтересів держави від укладення додаткових угод до договору № 14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022, за якими ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 3,351239451 грн до 3,848903348 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 0,445953897 грн., а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 614035 кВт до 574996 кВт, що на 556539 кВт/год менше від запланованого.

Зазначеним листом від 28.03.2025 № 63/2-1877вих-25 окружною прокуратурою також витребувано відомості від Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області та Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області щодо вжитих заходів із захисту порушених інтересів держави та проінформовано останніх про те, що у раз не пред'явлення ними позову, окружна прокуратура самостійно пред'явить відповідний позов.

У відповіді Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 09.04.2025 №01-14/1166 на повідомлення окружної прокуратури зазначено, що оскільки Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області є окремою юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, Зміївська міська рада не вбачає підстав для втручання в господарську діяльність Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району.

Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області у відповідь на повідомлення окружної прокуратури надав лист від 08.04.2025 № 01-29/492, зазначив, що зменшення обсягу постачання електричної енергії до 574 996 кВт*год за договором № 14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 зумовлено неодноразовим збільшенням тарифу протягом терміну виконання цього Договору, та відповідно, до укладення низки додаткових угод. Позовну заяву до суду Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області не подавав.

Враховуючи, що порушено інтереси держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, а орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснив захисту інтересів держави, у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області в цій справі.

Крім того, за умовами договору, електрична енергія закуповувалася у відповідача для забезпечення діяльності освіти Зміївської місцевої територіальної громади Харківської області. Законність використання коштів, передусім на освітні установи, завжди викликає підвищений суспільний інтерес. І навпаки, будь-які порушення, пов'язані з незабезпеченням прав на освіту, завжди викликає негативний суспільний резонанс, свідчить про неспроможність держави в особі державних органів та установ належним чином забезпечити реалізацію державної політики і потребує невідкладного вжиття заходів до усунення порушень.

Ураховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами прокурора, що у вказаному випадку, порушення інтересів держави, є підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, що спрямовані на їх захист.

Таким чином, прокурор виконав вимоги статті 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Прокурор зазначає, що внесення змін до договору в частині підвищення цін на електричну енергію здійснено з порушенням вимог законодавства.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За результатами надання правової оцінки умовам договору, господарський суд дійшов висновку, що укладений за результатами тендерної закупівлі договір від 31.01.2022 №14 за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Частиною 1 статті 2 цього Закону обумовлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У пункті 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» законодавець передбачив таку підставу як зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Вказане положення законодавства про публічні закупівлі є гнучким інструментом регулювання цін, серед іншого, і на товари паливно-енергетичної промисловості адже враховує динаміку ринку та ціноутворення у даній галузі.

Водночас, як свідчать матеріали справи, укладаючи спірні додаткові угоди до договору, сторони спирались на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», про що свідчить преамбули спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022 №14.

В силу пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на момент укладення договору) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, у тому числі, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

При цьому суд зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (стаття 651), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Верховний Суд вказує у своїх висновках, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанова Великої Палати Верховного суду № 922/2321/22 від 24.01.2024).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.

Таким чином, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Згідно усталеної практики Верховного Суду постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (пункт 134 постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, пункт 5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/21).

Верховний суд у постанові від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 звертає увагу, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Таким чином, лише якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар збільшилась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), є підстави для внесення змін до договору.

В той же час, дії постачальника, які вказують на той факт, що при поданні тендерної пропозиції учасником, а в подальшому переможцем її штучно занижено, з розрахунком у подальшому підвищити ціну за одиницю природного газу шляхом укладення додаткових угод, не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників та Доктрині venire contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - non concedit venire contra-US faktum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Суд зазначає, що підписання додаткових угод про безпідставне збільшення ціни товару та зменшення обсягів поставки призводить до повного нівелювання результатів відкритих торгів, адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво. Таким чином, держава втрачає можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, адже електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла; натомість була змушена оплачувати електроенергію за ціною, яка є вищою аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 зі справи № 915/1868/18).

При цьому, касаційний господарський суд неодноразово зазначав, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 враховала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Водночас, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду вiд 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Законом "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, прийнятій у подібних правовідносинах, Верховний Суд вже звертав увагу на: "сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару за звичайних умов не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника".

Параграфом 1 глави 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.06.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, та в підтвердження обґрунтованості змін істотних умов договору, що має своїм наслідком підставу для внесення змін до договору від 31.01.2022 № 14, Відповідач надав Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області дані з офіційного сайту АТ «Оператор ринку».

Дослідивши дані з офіційного сайту ДП «Оператор ринку», суд дійшов до висновку, що вони не можуть братися до уваги, як належне обґрунтування для внесення істотних змін в умови Договору, оскільки за своїм змістом мають довідково-інформаційний характер, та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Наведені дані з сайту ДП «Оператор ринку» не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару (подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у cправі № 903/742/22).

Щодо рекомендаційного листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14.08.2019 № 3304-0433869-06 "Щодо зміни ціни в договорах постачання'', на який посилається відповідач у листах № 06101 від 06.10.2022, № 26091 від 26.09.2022 до першого позивача, як на підставу для внесення змін до договору № 14 від 31.01.2022, то цей лист не містить норм права, а носить виключно рекомендаційний характер.

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін до Договору не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Враховуючи висновок ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, де було зазначено: межа у 10% це сукупна межа на весь період дії договору, а не для кожної окремої угоди. У той же час, як свідчать матеріали справи, додатковими угодами № № 1, 3,4 до Договору ціну за одиницю товару збільшено відповідно 14,8% від ціни визначеної первісним договором, що перевищує встановлений законодавством 10% ліміт.

Внаслідок укладення додаткових угод № № 1, 3, 4 до договору від 31.01.2022 на підставі інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку», ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 3,351239451 грн. до 3,848903348 грн. (без ПДВ), тобто на 0,445953897 грн. (що у відсотковому співвідношенні складає 14, 8 % від первинної ціни), а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 614035 кВт до 574996 кВт, що на 556539 кВТ*год менше від запланованого, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %.

При цьому відповідачем не доведено під час розгляду цієї справи, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію у спірні періоди, було б очевидно невигідним та збитковим.

Оскільки сторонами (першим позивачем та відповідачем), всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те правових підстав, в порушення норм законодавства та положень укладеного договору, укладено спірні додаткові угоди до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації, вбачаються підстави для визнання недійсними вищенаведених додаткових угод до договору, на підставі яких неправомірно підвищено ціни на електричну енергію.

Згідно з частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання сторонами вказаних вимог є підставою для визнання недійсним правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини 1, 5 статті 216).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 27.06.2023 у справі № 916/97/21.

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.

Ураховуючи викладене, оскільки додатковими угодами № 1 від 15 лютого 2022 року, № 3 від 27 вересня 2022 року; № 4 від 07 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31 січня 2022 року, підвищено ціну за одиницю товару на 14,8 % від ціни у договорі, що суперечить чинному законодавству у сфері публічних закупівель, яке встановлює обмеження у виді 10 %, суд вважає, що вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 1, 3, 4 до договору від 31.01.2022 № 14 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між першим позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, регулюються пунктом 5.1. договору від 31.01.2022, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 3,351239451 за 1 кВт/год без ПДВ, що включає в себе тариф на передачу електричної енергії у розмірі 0,29393 грн та ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, за договором № 14 про постачання електричної енергії споживачу від 31.01.2022, ТОВ "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" було поставлено позивачу електричної енергії в обсязі 574996 кВт/год, а відтак, вартість поставленої відповідачем електричної енергії мала становити 2 312 339,24 грн. Проте перший позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 2 469 330,34 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 156 991,10 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу 2, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки додаткові угоди № 1 від 15 лютого 2022 року, № 3 від 27 вересня 2022 року, № 4 від 07 жовтня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31 січня 2022 року, визнанні судом недійсними, а відтак, не породжують правових наслідків для учасників правовідносин, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі ТОВ "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" має повернути.

Зазначеній висновки знаходять своє підтвердження у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, тому вони підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

IV СУДОВІ ВИТРАТИ.

Розподіл витрат на оплату судового збору.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України прокурору за рахунок відповідача відшкодовується сума судового збору.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 15.02.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31.01.2022, яка укладена між Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Україна, 63404, Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул. Адміністративна, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 43946762) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (Україна, 61051, місто Харків, вулиця Букова, будинок 20В, код ЄДРПОУ 34633789).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 27.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 14 від 31.01.2022, яка укладена між Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Україна, 63404, Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул. Адміністративна, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 43946762) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (Україна, 61051, місто Харків, вулиця Букова, будинок 20В, код ЄДРПОУ 34633789).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 07.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14 від 31.01.2022, яка укладена між Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Україна, 63404, Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул. Адміністративна, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 43946762) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (Україна, 61051, місто Харків, вулиця Букова, будинок 20В, код ЄДРПОУ 34633789).

5. Стягнути з ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЄКТ» (Україна, 61051, місто Харків, вулиця Букова, будинок 20В, код ЄДРПОУ 34633789) на користь Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (Україна, 63404, Харківська область, Чугуївський район, місто Зміїв, вул. Адміністративна, будинок 12-А, код ЄДРПОУ 43946762) кошти в сумі 156 991,10 (сто п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 10 копійок).

6. Стягнути з ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЄКТ» (Україна, 61051, місто Харків, вулиця Букова, будинок 20В, код ЄДРПОУ 34633789) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 9 689,60 (дев'ять тисяч шістсот вісімсот дев'ять гривень 60 копійок).

Видати наказ після набрання законної сили рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" лютого 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко