11.02.2026м. СумиСправа № 920/1600/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТЕЙЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (вул. Супруна, буд. 3-А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40700150)
до відповідача: російської федерація (russian federation код iso ru/rus 643) в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. житня, буд. 14, будівля, 1, м. москва, російська федерація, 119991)
про стягнення 3970872,00 грн (96264,26 доларів США станом на 09.09.2025)
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув.
від відповідача: не прибув.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
26.11.2025 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3970872,00 грн збитків, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації (еквівалент розміру збитків у доларах США станом на 09.09.2025 року - 96264 доларів США 26 центів). Також позивач просить суд стягнути з держави російська федерація 40000,00 грн витрат на проведення оцінки. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 27.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1600/25 за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 05.01.2026 закрите підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2026.
Представник позивача у судове засідання по суті не з'явився. Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 11.02.2026 (вх. №543 від 11.02.2026), у якому просить розгляд справи № 920/1600/25 здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Суд зазначає, що з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв'язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).
Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).
Враховуючи викладені вище обставини, судом здійснено публікації на офіційному вебсайті судової влади України про розгляд справи та призначені судові засідання по справі № 920/1600/25.
Отже, судом вчинено об'єктивно можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» є підприємством, що було створене і зареєстроване у 2016 року та провадить свою діяльність на підставі Статуту (а.с. 17-24), адресою місцезнаходження позивача є: Україна, 40000, Сумська область, місто Суми, вул. Супруна, буд. 3А, основним видом діяльності якого є 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, про що містяться відомості в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі за текстом - Відомості з ЄДРПОУ) за кодом 40700150 (а.с. 15).
Позивач є власником об'єкту нерухомості, а саме: виробничий комплекс Молочно-товарна ферма № 2, що знаходиться за адресою: с.Верхня Сироватка Сумського району Сумської області, вул.Калинова (раніше -Луначарського), буд.62, на праві приватної власності відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.03.2017, зареєстрованого в реєстрі за №391.
До зазначеного виробничого комплексу входять наступні об'єкти: корівник літ. «А» площею 1592,9 кв.м, корівник літ. «Б» площею 1474,7 кв.м., телятник літ «В» площею 1461,0 кв.м, корівник літ. «Г» площею 1555,8 кв.м., підстанція літ. «Д» площею 27,6 кв.м., санпропускник літ. «Е» площею 32,5 кв.м., молочний блок літ. «Ж» площею 216,2 кв.м., силосна траншея літ «Г» площею 695,6 кв.м., башта Рожновського літ. «П» - 1 шт.
Таким чином, Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, є власником зазначеного нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зазначає, що 24 лютого 2022 року держава російська федерація, здійснила повномасштабну збройну агресію відносно України і ввела свої війська на її територію.
18.04.2025 та 19.04.2025 орієнтовно в 00 год. 00 хв. до 02 год 30 хв. ночі відбулось влучання безпілотного летального апарату (БпЛА) типу «Shahed», випущеного російською федерацією, в об'єкт нерухомості ТОВ «Рітейл Девелопмент», а саме: виробничий комплекс Молочно-товарна ферма № 2, що знаходиться за адресою: с. Верхня Сироватка Сумського району Сумської області, вул. Калинова, буд.62.
19.04.2025 ТОВ «Рітейл Девелопмент» звернулось до Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області із заявою про вчинений злочин щодо влучання безпілотного летального апарату (БпЛА) типу «Shahed» у нерухоме майно товариства, внаслідок чого завдано руйнувань та пошкоджень майну (а.с. 87).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідна заява була прийнята до розгляду 19.04.2025 та зареєстровано кримінальне провадження №12025200600000424 (а.с. 88).
19.04.2025 головним інспектором відділу запобігання надзвичайних ситуаціям та організації профілактичної роботи Сумського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області складено акт про пожежу (а.с. 89-90). Відповідно до акту зафіксовані пошкодження майна та знищення покрівлі виробничого будинку «Г», «А», «Б» внаслідок бойових дій, потрапляння боєприпасів та їх уламків (БпЛА).
Згідно Акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресій Російської Федерації №77 від 23.04.2025р. (а.с. 74-75): 19.04.2025 року внаслідок ударів БПЛА рф у с. Верхня Сироватка корівник «Б» пошкоджено, конструкції даху з залізобетонних плит перекриття знищена в кількості 1 шт. (3м*6м) та повністю знищена покрівля з шиферу та утеплювач, повністю знищений коник на даху, ворота знищені в кількості 2 шт, вибиті вікна дерев'яні в кількості 20 шт.
Пошкоджена будівля корівнику «Б» потребує виконання робіт з демонтажу, а саме: розбирання покриття покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів, розбирання лат (решетування) з дощок з прозорими вставками, демонтаж покриттів плитами з мінеральної вати, розбирання плит покриття в одноповерховій будівлі, демонтаж металевих конструкцій та каркасів воріт великорозмірних будівель без механізмів відкривання, а також демонтаж віконних коробок зі стін. Після демонтажу необхідно виконати очищення приміщень від сміття, навантаження вручну та перевезення сміття. Відновлювальні роботи включають улаштування нового покриття з хвилястих азбестоцементних листів, решетування з дощок із прозорими вставками, утеплення плитами з мінераловатної вати, встановлення нових віконних блоків із металопластику, а також монтаж нових каркасів воріт великорозмірних будівель.
Згідно Акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресій Російської Федерації №78 від 23.04.2025 (а.с. 75-76): 19.04.2025 року внаслідок ударів БПЛА рф у с. Верхня Сироватка молочний блок «Ж» пошкоджено, частково пошкоджена покрівля з шиферу, вибите одне вікно з металопластику.
Пошкоджена будівля молочного блоку «Ж» потребує виконання демонтажних робіт, зокрема: розбирання покриття покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів, демонтаж лат (решетування) з дощок із прозорими вставками, а також демонтаж віконних коробок зі стін із подальшим вибиванням штукатурки у віконних отворах.
Необхідно здійснити навантаження вручну та перевезення сміття, а також очищення території від будівельних відходів. Після демонтажу слід виконати відновлювальні роботи: улаштування нового решетування з дощок і брусків, покриття покрівлі азбестоцементними листами, установлення нових віконних блоків із металопластику та монтаж віконних зливів.
Згідно Акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресій Російської Федерації №79 від 23.04.2025 (а.с. 77-78): 19.04.2025 року внаслідок ударів БПЛА рф у с. Верхня Сироватка корівник «А» пошкоджено, конструкції даху із залізобетонних плит перекриття знищені в кількості 7 шт. (3м*6м) та покрівля з шиферу та утеплювач частково пошкоджений, пошкоджена 1 пара клопок (РПС), повністю знищений коник на даху, ворота залізні пошкоджені.
Пошкоджена будівля корівнику «А» потребує виконання робіт з демонтажу, а саме: розбирання покриття покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів, розбирання лат (решетування) з дощок з прозорими вставками, демонтаж покриттів плитами з мінеральної вати, а також укладання покриття в одноповерховій будівлі з демонтажем плит покриття. Необхідно провести роботи з розбирання металевих конструкцій покриття та каркасів воріт великорозмірних будівель без механізмів відкривання. Виконати навантаження вручну та перевезення сміття з очищенням приміщення від будівельних відходів. Після виконання демонтажних робіт потрібно провести відновлювальні роботи, зокрема: улаштування нових покриттів із хвилястих азбестоцементних листів, улаштування лат (решетування) з дощок з прозорими вставками, утеплення плит мінераловатною ватою, а також монтаж нових каркасів воріт великорозмірних будівель та заповнення віконних прорізів готовими металопластиковими блоками.
Згідно Акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресій Російської Федерації №80 від 23.04.2025 (а.с. 78-79): 19.04.2025 року внаслідок ударів БПЛА рф у с. Верхня Сироватка телятник «В» пошкоджено, конструкції даху з залізобетонних плит перекриття знищена в кількості 6 шт. (3м*6м) та повністю знищена покрівля з шиферу та утеплювач, повністю знищений коник на даху, знищені повністю залізобетонні плити стінові в кількості 2 шт.
Пошкоджена будівля телятнику «В» потребує проведення демонтажних робіт, а саме: розбирання покриття покрівлі з хвилястих азбестоцементних листів, демонтаж лат (решетування) з дощок із прозорими вставками, демонтаж покриттів плитами з мінеральної вати, розбирання плит покриття в одноповерховій будівлі, демонтаж металевих конструкцій покриття та панелей зовнішніх стін. Необхідно виконати навантаження вручну та перевезення сміття, а також очищення приміщення від будівельних відходів. Після завершення демонтажу передбачено проведення відновлювальних робіт: улаштування нового покриття з хвилястих азбестоцементних листів, монтаж решетування з дощок із прозорими вставками, утеплення плитами з мінераловатної вати та відновлення зовнішніх стін будівлі панелями.
За результатами ракетних обстрілів збройними силами рф Об'єкт нерухомості, що належить позивачу було частково зруйновано, що підтверджується наявними в матеріалах справи фотознімками (а.с. 48-52).
Розмір реальних збитків завданих внаслідок збройної агресії, від пошкодження майна, а саме: корівник «А» загальною площею 1592,9 кв.м, корівник «Б» загальною площею 1474,7 кв.м, телятник В загальною площею 1461,0 кв.м, молочний блок «Ж» загальною площею 216,2 кв.м, що розташовані за адресою: Сумська обл., Сумський р., с.Верхня Сироватка, вулиця Калинова, будинок 62, становить: 3970872 (три мільйони дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні.
Розмір збитків, понесених Позивачем внаслідок руйнування рухомого майна через збройну агресію Російської Федерації, визначено оціночною компанією ТОВ «Є СЕРВІС»: оцінювачем Грицуник І.І. за результатами проведення незалежної оцінки збитків, завданих ТОВ «Рітейл Девелопмент» у зв'язку із збройною агресією російської федерації (а.с. 26-79).
Спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, який зареєстрований в Мінюсті 02.12.2022 за №1522/38858 була затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності. Пунктом 9 розділу І «Основні положення» встановлено, що для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США.
Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Зі звіту оцінювача вбачається, що визначення шкоди та обсягу збитків, завданих ТОВ «Рітейл Девелопмент» внаслідок знищення майна у зв'язку із збройною агресією російської федерації визначалось оціночною компанією у відповідності з Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, що затверджена Наказом Міністерства Економіки України Фонду Державного Майна України № 3904/1223 від 18.10.2022 року (стор. 3 Звіту, а.с. 27).
Офіційний курс гривні щодо долара США станом на 09.09.2025 становив 41,2497 гривні за умовну грошову одиницю.
Еквівалент завданої Позивачу матеріальної шкоди в розмірі 3 970 872,00 грн в доларах США за курсом Національного банку України на дату оцінки, тобто станом на 09.09.2025, складає 96264,26 доларів США (дев'яносто шість тисяч двісті шістдесят чотири дол. США 26 центів).
За експертне дослідження, яке є обов'язковим для визначення розміру збитків відповідно до Методики, згідно з платіжною інструкцією № 90 від 01.10.2025 позивач сплатив експертній установі 40000 грн. 00 коп. відповідно до договору №25Є49 на надання послуг з експертної оцінки (а.с. 92-96).
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Грабовське» визначило відповідачем державу - російську федерацію в особі Міністерства юстиції російської федерації.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до частини 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою військову діяльність в Україні, включаючи не тільки збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.
Як Україна, так і російська федерація, є учасницями міжнародних договорів, а саме:
- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ;
-Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 року № 2889-XII; РФ - постановою верховної ради РФ від 09.10.1992 року № 3620-1.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.
Відповідно до частин 1, 3 статті 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.
За умовами статті 1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
Згідно із підпунктом "г" пункту 1 статті 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.
Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до пункту 4 статті 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб'єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов'язків по відношенню до господарюючих суб'єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.
Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі російська федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб'єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому, визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб'єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов'язків щодо суб'єкта господарювання.
Відтак, з урахуванням положень статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб'єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов'язків щодо суб'єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним органом (судом) за місцем заподіяння шкоди.
Таким чином, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади російської федерації, а також не заподіяна неналежним виконанням обов'язків будь-якого із державних органів російської федерації по відношенню до позивача як суб'єкта господарювання, оскільки позивач, як суб'єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов'язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов'язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, таке заподіяння шкоди не може бути проявом реалізації будь-яких обов'язків будь-якого із органів РФ в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.
Із урахуванням положень статті 42 Конвенції про правову допомогу, статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова російської федерації від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.
Виходячи з наведеного, російська федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.
Судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 року в справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російської федерації, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 року в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 року в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 року в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року в справі № 990/80/22.
Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет російської федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.
Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України “Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді цього спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із статтею 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України».
Відповідно до статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із статтями 1, 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право», Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особа та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
У силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Тому будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і ракетний обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони та звичаї війни на суходолі (додаток до конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинку чи споруди.
Згідно з пунктами 1,3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року (набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, відшкодовує збитки, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.
За таких умов, пред'явлення позовних вимоги до російської федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання.
Обстріли 18.04.2025 та 19.04.2025 території Сумського району, с. Верхня Сироватка, зокрема, були висвітлені у засобах масової інформації у мережі Інтернет та є загальновідомими фактами.
Письмовими матеріалами справи підтверджується, що прямими наслідками протиправної та неспровокованої збройної агресії російської федерації під час здійснення зазначених обстрілів є знищення (пошкодження) майна позивача - об'єкту нерухомості ТОВ «Рітейл Девелопмент», а саме: виробничий комплекс Молочно-товарна ферма № 2, що знаходиться за адресою: с.Верхня Сироватка Сумського району Сумської області, вул.Калинова, буд. 62.
Таким чином, позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння шкоди позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майновою шкодою позивачу.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії Відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України.
Загальний розмір прямих матеріальних збитків, завданих ТОВ «Рітейл Девелопмент», становить 3970872 грн 00 коп. (еквівалент розміру збитків у доларах США станом на 09.09.2025 - 96264 доларів США 26 центів.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява №37801/97, п. 36).
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку пункту 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 3970872 грн 00 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 7707211418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Девелопмент» (вул. Супруна, буд. 3-А, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 40700150) 3970872 грн 00 коп. збитків, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації (еквівалент розміру збитків у доларах США станом на 09.09.2025 року - 96264 доларів США 26 центів), 40000 грн 00 коп. витрат на проведення оцінки.
3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 7707211418) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 59563 грн 08 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 3 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 13.02.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко