про прийняття звіту про виконання судового рішення
12 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/15428/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1
встановив:
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 подати у тридцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання судового рішення від 25.10.2024 у справі № 240/15428/24.
05.02.2026 до суду надійшла заява від військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. В заяві відповідач зазначає, що на виконання рішення суду фінансовою службою військової частини НОМЕР_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період з 08.03.2023 по 19.05.2023 та нараховано до виплати кошти в сумі 85246,74 грн. Подані необхідні документи до органів Державної казначейської служби України для виділення коштів та виконання виплати. Заявки на виконання рішення суду подавалися вчасно, остання подана 06.01.2026 № 187. Виконання залежить від наявності бюджетних асигнувань та черговості виплат відповідно до бюджетного законодавства. Наголошує, що обмеженість бюджетного фінансування, зумовлена воєнним станом в Україні та пріоритетними видатками на оборону, забезпечення національної безпеки та підтримку Збройних Сил України. Станом на дату подання звіту бюджетні кошти для виконання цього рішення не виділено.
При вирішенні питання про прийняття звіту, суд керується таким.
Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382, 382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу.
Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі невиконання суб'єктом владних повноважень рішення суду без наявності на те поважних причин.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов'язків згідно з судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
З наявних у матеріалах справи доказів суд установив, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок. Після цього військова частина НОМЕР_1 неодноразово подавала заявки для виділення необхідних коштів.
Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування військової частини НОМЕР_1 , яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує запити на отримання додаткового фінансування).
Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб'єкта владних повноважень до виконання судового рішення зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.
Проте оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівників військових частин, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, суд зазначає, що в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Окрім того, у справі № 240/15428/24 судом виданий виконавчий лист.
У свою чергу, інформації про відкриття та завершення виконавчого провадження станом на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю до суду подано не було.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України “Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 280/4729/23.
Таким чином, неповне виконання рішення суду фактично зумовлено лише відсутністю виділення відповідачу додаткових асигнувань на відповідні цілі.
Окрім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 16.09.2025 у справі № 240/3322/23 та від 18.09.2025 у справі № 240/3322/23 також підтверджував відсутність підстав для встановлення судового контролю у випадку відсутності фінансування з боку розпорядника коштів на виконання рішення суду.
Ураховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав уважати, що відповідач наразі ухиляється від виконання судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем вживаються залежні від нього дії спрямовані на виконання рішення суду, а отже, зобов'язання відповідача подати новий звіт про виконання рішення суду не буде сприяти пришвидшенню його виконання.
Виходячи з викладеного, зважаючи на ненаведення позивачем обґрунтованих аргументів щодо необхідності вжиття заходів судового контролю та доказів у підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд приймає звіт про виконання судового рішення, поданий відповідачем.
Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/15428/24.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Д.М. Леміщак