про відмову у забезпеченні позову
13 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/1771/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Коротинської Аліни Петрівни про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
Представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) - адвокат Коротинська Аліна Петрівна, до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого було здійснено призов на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позов шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключений з військового обліку 28.09.2018 та не є військовозобов'язаним, що підтверджується відмітками у його військовому квитку, а саме: «непридатність з виключенням з військового обліку» встановлена на підставі наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.
07.02.2026 ОСОБА_1 під час перетину кордону України на пункті пропуску для автомобільного сполучення "Устилуг" було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де виготовили довідку військово-лікарської комісії без реального проходження ВЛК та дослідження його стану здоров'я, визнали його придатним до військової служби. В подальшому позивач був мобілізований та протиправно утримувався на території ІНФОРМАЦІЯ_4 до 09.02.2026 після чого був переміщений до Військової частини НОМЕР_1 , де перебуває на момент подання даної заяви.
Відтак, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред'явленого ним у майбутньому позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або призвести до незворотніх наслідків.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у задоволенні клопотання представника заявника про розгляд заяви про забезпечення позову з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Пунктом 1 частини першої статті 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Оцінивши доводи та аргументи заявника, суд вважає, що вони не свідчать про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, визначених статтями 150-151 КАС України.
На думку суду, у заяві про забезпечення позову відсутнє належне обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову (у спосіб “заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі») може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що до заяви про забезпечення позову не долучено жодних доказів, які підтверджують факт призову позивача на військову службу по мобілізації чи його фактичне знаходження (чи проходження служби) у військовій частині НОМЕР_1 .
З аналізу заяви та долучених до неї документів у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішень/дій відповідача про які стверджує заявник. Якщо такі рішення (дії) будуть оскаржені до суду, то правову оцінку їм надасть суд за результатами розгляду справи по суті.
Суд також вважає, що доводи представника заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях Зокрема, представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.
Однак не надано жодних доказів ні про перебування ОСОБА_1 (чи проходження ним служби) у військовій частині НОМЕР_1 , ні про те, що його планують перевести в іншу військову частину.
Окрім того, рішення, дії (чи бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 не є предметом майбутнього спору заявника (про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та не впливають на можливість припинення юридичної сили оскаржуваними індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо направлення для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини і т. п. не відповідає порушеному праву позивача, за захистом якого він планує звернувся до суду та не може бути застосований судом
Крім того, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуацій.
Також представник заявника не навела докази того, що військовою частиною НОМЕР_1 в обов'язковому порядку будуть вчинені дії, спрямовані на направлення чи переведення позивача як військовослужбовця для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до іншого місця служби або іншої військової частини, в тому числі і до бойової військової частини, що розташовується безпосередньо у зоні бойових дій до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
А тому посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Із системного аналізу наведених вище процесуальних норм убачається, що підстави забезпечення позову, визначені частиною другою статті 150 КАС України, мають оціночний характер, у зв'язку з чим суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням наданих доказів, повинен встановити та оцінити, чи не призведе застосування заходів забезпечення позову до завдання більшої шкоди, ніж та, якій можливо запобігти.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зобов'язаний належним чином обґрунтувати причини такого звернення, що, у свою чергу, передбачає подання доказів існування фактичних обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування відповідного заходу забезпечення позову. Зокрема, заявник повинен надати належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх ефективного захисту без вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, зміст поданої заяви про забезпечення адміністративного позову не дає підстав для висновку про наявність обставин, які відповідно до положень статті 150 КАС України є підставами для забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Коротинської Аліни Петрівни про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого було здійснено призов на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук