11 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 240/20779/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач1, Міноборони), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не видачі довідки про обставини травм (поранень, контузії, каліцтва) щодо діагнозів, зазначених у довідці військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виготовити та видати довідку про обставини травм (поранень, контузії, каліцтва) щодо діагнозів, зазначених у довідці військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023;
стягнути з в/ч НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн;
визнати протиправною бездіяльність Міноборони щодо невжиття заходів щодо видачі довідки про обставини травм (поранень, контузії, каліцтва) щодо діагнозів, зазначених у довідці військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023;
зобов'язати Міноборони ініціювати проведення службового розслідування щодо посадових осіб в/ч НОМЕР_1 та посадових осіб Міноборони щодо встановлення причин невидачі довідки про обставини травм (поранень, контузії, каліцтва) щодо діагнозів, зазначених у довідці військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023;
стягнути з Міноборони моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ти, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Під час виконання обов'язків військової служби позивач отримав низку травм/захворювань.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 опис діагнозу: Наслідки застарілого пошкодження суглобової губи, часткового пошкодження сухожилків надосного, підлопаткового м'язів правого плечового суглобу, теносивіта сухожилка довгої головки двоголового м'язу плеча праворуч лікованого оперативно (15.11.2023) - артроскопія правого плечового суглобу, з анкерною фіксацією суглобової губи, (11.11.2024) артроскопія правого плечового суглобу, дебрімент, тенодез сухожилка довгої головки двоголового м'язу правого плеча біодеградуючим анкером у вигляді субактромільного імпіджментсиндрому праворуч, стійкої комбінованої контрактури правого плечового суглобу, зміцнілих післяопераційних рубців з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Наслідки застарілого пошкодження тіла та заднього рогу медіального меніску (Stoller ШН) лівого колінного суглобу на тлі лівобічного гонартрозу І ст. лікованого оперативно (21.09.2023) артроскопічна резекція медіального меніску лівого колінного суглобу у вигляді стійкої комбінованої контрактури лівого колінного суглобу; зміцнілих післяопераційних рубців; больового синдрому з незначним порушенням функції. Гібертонічна хвороба першої стадії. СН0 ст. Хронічна лівобічна сенсоневральна приглухуватість з середнім порушенням слуху при середній втраті слуху 37 дБ при збереженні слуху на праве вухо. Захворювання, ТАК, пов'язан(-а/е/і) з проходженням військової служби.
При цьому до діагнозу, зазначеному у довідці військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025, не поставлено діагноз, зазначений у перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023, а саме: «розповсюджений остеохондроз хребта, спондилоартроз, протрузії L3-L4. L4-L5. L55-S1. Дискогенна С5-С7. L5-S1 радикулопатія, стадія загострення, стійкий больовий, м'язово-тонічний синдром, порушення статико-динамічної функції хребта».
Позивачем було подано рапорт від 23.03.2025 командиру військової частини стосовно отримання ним травм під час виконання обов'язків військової служби. На цей рапорт вручено під підпис лист від 31.03.2025 №1772/21828, в якому повідомлено, що підставою для проведення розслідування по факту бойового травмування є первинний медичний документ (форма 100) із зафіксованим на оборотній стороні діагнозом. З огляду на відсутність первинної медичної документації (форми 100) із вказаними діагнозами підстави для проведення розслідування відсутні.
30.04.2025 представник позивача звернувся до Міноборони із заявою щодо вирішення питання про видачу довідки про обставини травми (поранення, контузія, каліцтва). Однак, відповідь на вказану заяву не надійшла, довідку про обставини травми (поранення, контузія, каліцтва) позивачу не видано.
Позивач вважає протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), діагнози яких встановлені відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та у перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023.
Також, на думку позивача, не врегулювання питання щодо видачі довідки позивачу про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) свідчить про протиправну бездіяльність Міноборони, а саме: невиконання останніми вимог підпунктів 14, 118, 119, 127, 129, 130 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України.
Окрім того, своєю бездіяльністю в/ч НОМЕР_1 та Міноборони завдали моральної шкоди позивачу, яку він оцінює у розмірі 200 000 гривень: 100 000 гривень з кожного з відповідачів.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 дана справа передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (а.с.19).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.26).
У відзиві на позовну заяву (а.с.30-32) представник відповідача2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.04.2025 №2025-0421-1026-3497-0 в позивача діагностовано безліч захворювань, відповідно до яких він непридатний до служби в Десантно-штурмових військах Збройних Сил України.
Вказані захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби та одне захворювання - НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
При цьому позивач не отримував травми, поранення, каліцтва, контузії, а згідно висновку військово-лікарської комісії, яка є уповноважена на визначення характеру ушкоджень здоров'я військовослужбовця, у позивача наявні захворювання.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 (далі - Наказ №332).
Вказані захворювання позивача, з урахуванням норм п.3 р.1 Інструкції №332, не відносяться до гострих професійних захворювань та є такими, що набуті позивачем протягом життя та більшість із яких є хронічними, що також підтвердила військово-лікарська комісія в своїй постанові.
Позивач намагається ототожнити травми, поранення, каліцтва, контузії із захворюваннями, що суперечить вимогам національного законодавства, а отже, так як ніякого поранення травми, поранення, каліцтва, контузії в позивача немає - ніяка довідка не видається.
На думку представника відповідача1, ОСОБА_1 помилився в способі захисту своїх прав, так як він повинен був звертатися до військово-лікарської комісії, а не до в/ч НОМЕР_1 .
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то представник відповідача2 вважає, що ця вимога є похідною до первинних: оскільки визнання протиправної бездіяльності не підлягає до задоволення, то й похідна вимога не підлягає до задоволення; позивач не надав жодного доказу, якими аргументує завдану моральну шкоду.
З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на позовну заяву (а.с.38-42) представник відповідача1 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Міноборони права та інтереси позивача не порушувало. Позивачем не доведено, що йому завдано моральну шкоду на заявлену суму і не надано об'єктивного та обґрунтованого розрахунку. Призначення службового розслідування є у повноваженнях командира військової частини, командира корпуса, начальника регіонального управління, що має дисциплінарну владу щодо порушника, має право видавати накази про притягнення до відповідальності, а не лише у повноваженнях Міноборони.
Представник позивача подав відповіді на відзиви та пояснення у справі, в яких підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.68-72, 115-119, 123-126). Додатково зазначив, що при зверненні до в/ч НОМЕР_1 із рапортом від 23.03.2025 було долучено чисельну кількість постанов військово-лікарських комісій, де зазначалось, що зазначені діагнози, про які йдеться в постанові військово-лікарської комісії від 21.04.2025 №2025-0421-1026-3497-0, мають характер саме травм, однак ніяких дій, передбачених Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», відповідач2 не здійснював. Для позову була обрана саме постанова військово-лікарської комісії від 21.04.2025 №2025-0421-1026-3497-0, оскільки в ній узагальнено майже всі діагнози травм, від яких проходив лікування ОСОБА_1 . Отже, заяви відповідача2, що всі діагнози, зазначені в постанові військово-лікарської комісії від 21.04.2025 №2025-0421-1026-3497-0, є «захворюваннями», а не травмами, не відповідають дійсності.
В/ч НОМЕР_1 подала заперечення, у яких підтримала доводи, викладені у відзиві. При цьому відповідач2 додатково вказав, що для того, щоб позивачу видати довідку, травма має бути облікована, що така трапилася під час служби, проведено відповідне розслідування, а посилання на норми Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» є нікчемним, з огляду на те, що жодної травми чи поранення, пов'язаного з діями противника, позивач не отримував (а.с.49-51).
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 16.06.2025 №169 молодшого сержанта призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , колишнього водія - санітара медично медичного пункту НОМЕР_2 аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.05.2025 №104-РС на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_3 вважати таким, що …. вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 ; з 16.06.2025 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (а.с.13).
Відповідно до перевідного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №2722/617, виданого КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» ОСОБА_1 перебував на стаціонарі у відділенні відновного лікування хворих з урахуванням спинного та головного мозку з 16.08.2023 по 15.09.2023. Основний діагноз: застарілий розрив тіла та заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу. Больовий синдром. Розповсюджений остеохондроз хребта, спондилоартроз, протрузії L3-L4, L4-L5, L5-S1. Дискогенна С5-С7, L5-S1 радикулопатія, стадія загострення, стійкий больовий, м'язово-тонічний синдром, корінцевий синдром, порушення статико-динамічної функції хребта (а.с.16).
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 21.04.2025 №2025-0421-1026-3497-0 проведено медичний огляд ОСОБА_1 позаштатною постійно діючою гарнізонною військово-лікарською комісією №2 в/ч НОМЕР_4 21.04.2025, за яким діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М75, М23.2, М17, М54.1, І11.9, І50, Н90.3. Опис діагнозу: Наслідки застарілого пошкодження суглобової губи, часткового пошкодження сухожилків надосного, підлопаткового м'язів правого плечового суглобу, теносивіта сухожилка довгої головки двоголового м'язу плеча праворуч лікованого оперативно (15.11.2023) - артроскопія правого плечового суглобу, з анкерною фіксацією суглобової губи, (11.11.2024) артроскопія правого плечового суглобу, дебрімент, тенодез сухожилка довгої головки двоголового м'язу правого плеча біодеградуючим анкером у вигляді субактромільного імпіджментсиндрому праворуч, стійкої комбінованої контрактури правого плечового суглобу, зміцнілих післяопераційних рубців з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Наслідки застарілого пошкодження тіла та заднього рогу медіального меніску (Stoller ШН) лівого колінного суглобу на тлі лівобічного гонартрозу І ст. лікованого оперативно (21.09.2023) артроскопічна резекція медіального меніску лівого колінного суглобу у вигляді стійкої комбінованої контрактури лівого колінного суглобу; зміцнілих післяопераційних рубців; больового синдрому з незначним порушенням функції. Гібертонічна хвороба першої стадії. СН0 ст. Хронічна лівобічна сенсоневральна приглухуватість з середнім порушенням слуху при середній втраті слуху 37 дБ при збереженні слуху на праве вухо. Захворювання, ТАК, пов'язан(-а/е/і) з проходженням військової служби. Непридатний до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення. Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с.14).
23.03.2025 позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив видати наказ про призначення розслідування про обставини травм …., отриманих ним при виконанні обов'язків військової служби згідно додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. До рапорту позивач долучив пояснення щодо отриманих травм та медичні документи (а.с.96).
В/ч НОМЕР_1 листом від 31.03.2025 повідомила ОСОБА_1 , що підставою для проведення розслідування по факту бойового травмування є первинний медичний документ (форма 100) із зафіксованим на оборотній стороні діагнозом. З огляду на відсутність первинної медичної документації (форми 100) із вказаними ним діагнозами підстави для проведення розслідування відсутні (а.с.98).
30.04.2025 представник позивача адвокат Кравченко В.М. звернувся із заявою до Міноборони, в якій просив вжити заходів щодо приведення дій в/ч НОМЕР_1 до вимог законодавства, що передбачає порядок несення служби у Збройних Силах України, шляхом видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травм (а.с.100-101).
Вважаючи, що відповідач1 протиправно не видає довідку про обставини травми (травми, поранення, контузії, каліцтва), а відповідач2 не ініціює проведення службового розслідування щодо встановлення причин не видачі такої довідки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини другої-четвертої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Закон №548-XIV) затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який регулює внутрішній порядок, права та обов'язки військовослужбовців ЗСУ, правила взаємовідносин між ними та організацію повсякденної діяльності у військовій частині (штабах, управліннях, навчальних закладах), визначаючи, як має відбуватися служба, від несення варти до ведення обліку. Статут обов'язковий для всіх військових формувань, включаючи резервістів під час зборів, та регулює не лише відносини начальник-підлеглий, але й загальний порядок у військовому колективі.
Відповідно до статті 260 Закону №548-XIV на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, факт отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) є підставою для складання відповідної довідки про обставини їх отримання.
При цьому норми Закону №548-XIV передбачають два алгоритми видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва):
після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва);
без проведення розслідування, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника.
Як слідує з матеріалів справи, відповідне розслідування обставин отримання ОСОБА_1 травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідач2 не проводив.
Водночас доказів отримання позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок дій противника матеріали справи не містять.
Так, у заявленому адміністративному позові позивач просить зобов'язати в/ч НОМЕР_1 видати йому довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) щодо діагнозів, зазначених у довідці ВЛК №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023.
Разом з тим, відповідно до довідки ВЛК №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 описані у ній діагнози є захворюванням, а не травмою (пораненням, контузією, каліцтвом).
Також перевідний епікриз з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023 не містить інформації про отримання позивачем саме травми (поранення, контузії, каліцтва).
За встановлених обставин підстави для зобов'язання в/ч НОМЕР_1 видати позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) щодо діагнозів, зазначених у довідці ВЛК №2025-0421-1026-3497-0 від 21.04.2025 та перевідному епікризі з медичної картки стаціонарного хворого №2722/617 від 15.09.2023, відсутні.
Водночас суд зауважує, що форма довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) визначена у Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Так, у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) докладно вказується, за яких обставин виникла травма (поранення, контузія, каліцтво), під час виконання робіт, на службі чи ні, у відпустці, в стані алкогольного сп'яніння чи ні тощо.
Таким чином, отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) в будь-якому випадку є підставою для складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) незалежно від того, чи такі травми отримані при виконанні бойових завдань, чи ні.
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до абз.7 п.1.3 Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Пунктом 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу ІІ Положення №402.
Згідно з підпунктом 21.1, 21.2 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.5 глави 20 Розділу ІІ Положення №402).
Також, пунктами 21.7-21.8 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Із змісту пункту 21.5. глави 21 Розділу 2 Положення №402 слідує, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України;
є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.
Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить, що отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. Так, у разі відсутності документів про обставини одержання поранень (травм, контузій, каліцтв) на момент медичного огляду, приймається постанова із формулюванням «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби», тоді як наявність довідки про обставини травми із зазначенням факту отримання травми під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, дає підстави для прийняття постанови ВЛК із формулюванням «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Визначення ВЛК того чи іншого причинного зв'язку отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) впливає на соціальні гарантії, встановлені для військовослужбовців.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до в/ч НОМЕР_1 із рапортом про проведення розслідування обставин травми, позивач до вказаного рапорту додавав довідки ВЛК від 26.09.2023 №604, від 24.11.2023 №1286, від 25.12.2023 №4585, від 24.01.2024 №341, від 14.02.2024 №719, від 19.02.2024 №615/01/01-05, від 21.05.2024 №191, від 13.11.2024 №6759, від 13.12.2024 №7747, від 10.01.2025 №230, від 13.03.2025 №2628, в яких зазначено: Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Довідка про обставини травми відсутня (а.с.77-83).
Таким чином, проведеними медичними оглядами ОСОБА_1 підтверджується отримання ним травм під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , що є підставою для проведення розслідування обставин їх отримання.
Проте, незважаючи на надання відповідачу2 доказів отримання травм під час проходження військової служби, останній відповідне розслідування не провів, посилаючись на відсутність первинного медичного документа (Форма 100) із зафіксованим на оборотній стороні діагнозом.
Суд зауважує, що використання первинної медичної карти (Форми 100) було визначено додатком 4 наказу Генерального штабу ЗСУ від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України». При цьому первинна медична картка (форма 100) - це основний документ військово-медичного обліку, що використовувався з часів СРСР для фіксації поранень/захворювань на етапі евакуації. Вона заповнюється медиком, супроводжує пораненого до стаціонару, містить особисті дані, опис травми, надану допомогу та час евакуації.
На даний час форма первинної облікової документації №001/о «Первинна медична картка» та Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №001/о «Первинна медична картка» затверджені наказом Міністерства оборони України від 31.12.2024 №879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.01.2025 №76/43482, який набрав чинності 14.02.2025.
Так, відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №001/о «Первинна медична картка» форма ведеться медичними працівниками (лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою) у військових частинах (військових закладах, установах). Форма не заповнюється у разі надання амбулаторної та стаціонарної допомоги.
Отже, до 14.02.2025 в разі отримання військовослужбовцем в ході бойових дій поранення (травми, контузії, каліцтва) медиком військової частини складалась первинна медична карта (Форма 100) і такий документ слугував підставою для видачі військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) без проведення розслідування, оскільки саме первинна медична карта (Форма 100) підтверджувала спричинення військовослужбовцю травми (поранення, контузії, каліцтва) діями противника.
Проте відсутність первинної медичної карти (Форми 100) не може бути безумовною підставою для не видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у разі, якщо відповідним розслідуванням будуть встановлені обставини отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі по тексту - ЗСУ), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
За змістом пункту 5 розділу І вказаного Порядку, розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 №36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами).
За змістом абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ вищевказаної Інструкції визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний: терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я; негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси (абзац 1 пункт 3 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно пункту 18 розділу ІІ Інструкції, за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі по тексту - Положення про військово-лікарську експертизу).
Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції визначені розділом V Інструкції про розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції про службові розслідування, у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров'я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.
Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов'язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров'я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов'язків військової служби (Пункт 2 розділу V Інструкції про розслідування).
Приписами пункту 3 розділу V Інструкції про розслідування встановлено, що командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.
У рапорті зазначаються: дата і час настання нещасного випадку; стислий опис та характеристика місця нещасного випадку; відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження; стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку; вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець; відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку; заклад охорони здоров'я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця; час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім'я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.
Відповідно до пункту 4 розділу V Інструкції про розслідування командир військової частини після отримання рапорту зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.
Отже, отримання командиром військової частини рапорту військовослужбовця про отримання травм є підставою для проведення відповідного розслідування. Норми Інструкції вказують на імперативний обов'язок командира військової частини провести таке розслідування. Відсутність первинної медичної карти (Форми 100) не може бути підставою для відмови у проведенні такого розслідування за умови, що інші документи підтверджують факти отримання травм.
Так, подані позивачем до рапорту довідки ВЛК підтверджують отримання ним травм, ступінь яких визначена як тяжка, зокрема у вказаних довідках зазначається про отримання позивачем ушкодження в червні 2023 року, МВТ (довідка від 13.11.2024 №6759).
Отже, встановлені судом у даній справі обставини свідчать про те, що під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 позивач отримав тяжкі травми, обставини отримання яких відповідач2 не встановив.
Без проведення відповідного розслідування обставин отримання позивачем травм підстави для видачі останньому відповідної довідки в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не проведення розслідування обставин отримання позивачем травм на підставі поданого рапорту від 23.03.2025 та зобов'язання відповідача2 провести таке розслідування.
Щодо позовних вимог, заявлених до Міноборони, то суд зазначає, що в силу вимог Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, до повноважень відповідача1 не входить здійснення контролю за діяльністю військових частин, їх командирів, пов'язаною, зокрема з видачою військовослужбовцям довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Отже, позов до Міноборони є безпідставним та до задоволення не підлягає.
При цьому заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст.3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Водночас у постанові від 07.02.2023 у справі №823/2108/18 Верховний Суд зазначив, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
Так, згідно з правилами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Однак, позивачем таких доказів суду не надано, отже не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, з огляду що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення розслідування обставин отримання ОСОБА_1 травм на підставі поданого рапорту від 23.03.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести розслідування обставин отримання ОСОБА_1 травм на підставі рапорту від 23.03.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач1: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022);
Відповідач2: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
11 лютого 2026 року