вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2026 р. м. Київ Справа № 911/235/26
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» б/н від 10.02.2026 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у справі №911/235/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ», м. Бровари, Київська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз», м. Лубни, Полтавська область
про відшкодування збитків, завданих пошкодженням газопроводу
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» б/н від 27.01.2026 (вх. №8768 від 28.01.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТЕЛ-СВ» про відшкодування збитків у розмірі 221657,69 грн., завданих пошкодженням газопроводу, а також, 442,32 грн. інфляційних втрат, 929,14 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 04.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 05.02.2026 року (вх. №2025/26 від 05.02.2026) про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 04.02.2026 року.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/235/26; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до участі у справі №911/235/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 10.02.2026 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у справі №911/235/26.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що йому з відкритих джерел, зокрема з публічних державних реєстрів, стало відомо, що у відповідача відсутнє інше ліквідне майно, за рахунок якого в майбутньому може бути забезпечене реальне виконання рішення суду у разі задоволення позову. Водночас, грошові кошти на банківських рахунках відповідача є єдиним реальним джерелом можливого виконання судового рішення. Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал відповідача становить мінімальний розмір, передбачений законодавством, відсутня інформація про наявність у відповідача відокремлених підрозділів або філій. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ім'я відповідача не зареєстровано права власності на нерухоме майно (земельні ділянки, будівлі, споруди, приміщення). Також, за даними відкритих джерел інформації відсутня інформація про володіння відповідачем транспортними засобами, обладнанням або іншими цінними активами; не виявлено ознак здійснення відповідачем масштабної господарської діяльності, що могла б свідчити про наявність значних матеріальних активів. Таким чином, грошові кошти на банківських рахунках відповідача є єдиним реально ідентифікованим джерелом можливого виконання судового рішення. З урахуванням характеру спірних правовідносин, розміру заявлених вимог та поведінки відповідача, зокрема, відсутності належної реакції на претензію, існує обґрунтований ризик, що до моменту ухвалення рішення суду відповідач розпорядиться наявними на рахунках грошовими коштами на користь третіх осіб, переведе кошти на рахунки афілійованих осіб, виведе активи з-під можливого стягнення шляхом укладення удаваних правочинів, змінить структуру активів таким чином, що виконання судового рішення стане неможливим або істотно ускладненим.
Позивач вважає, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову, забезпечить можливість виконання рішення суду, а невжиття цих заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі його задоволення.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1).
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Проте, як вбачається з поданої до суду заяви, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Позивачем не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.
Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування про загрозу виведення відповідачем грошових коштів з власних рахунків, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Враховуючи викладене, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» у задоволенні заяви б/н від 10.02.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць