ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2026справа №916/2760/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 916/2760/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» (вул. Генуезька, буд. 1а, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код 34253462)
до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 39816845),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Євгенія Танцюри, буд. 1, м. Одеса, 65065; ідентифікаційний код 41407330),
про стягнення 375 076 грн,
за участю представників:
позивача - Андрюшиної Д.С. (ордер від 11.09.2025 серія ВН №1574602; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом»);
відповідача - Залізняк О.Л. (довіреність від 23.12.2024 №б/н);
третьої особи - не з'явився.
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Служба) про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства 375 076 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що: 14.12.2021 працівниками структурного підрозділу Служби винесено постанови (від 14.12.2022 ВМ №00002972, від 14.12.2022 ВМ №00002971, від 14.12.2022 ВМ №00002961 та від 14.12.2022 ВМ №00003296) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), на підставі яких Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса; далі - Київський ВДВС) відкрито виконавчі провадження (№68437003, №68437079, №68364340 та №68420417), при цьому в процесі примусового виконання постанов позивачем було сплачено кошти у сумі 375 076 грн; проте рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11.07.2022 у справі №947/8446/22 визнано протиправними та скасовано постанови Служби, у зв'язку з чим кошти у сумі 375 076 грн є такими, що безпідставно утримані, та підлягають стягненню на користь позивача згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Служба 08.09.2025 подала суду відзив на позов, в якому зазначила таке:
- у випадку застосування висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 у даній справі ціна позову має відповідати сумі штрафу, який позивач сплатив за постановами, накладеними відповідачем - 340 000 грн;
- Служба не має ніякого відношення до нарахування витрат виконавчого провадження, не є набувачем вказаних коштів та не контролює надходження коштів за бюджетною класифікацією 22070000 «Виконавчий збір», а тому є неналежним відповідачем за цією вимогою;
- позивач повинен був звернутися з позовом про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 35 076 грн до Київського ВДВС;
- Служба не є отримувачем та розпорядником коштів, сплачених до бюджету на виконання адміністративного штрафу, а є органом, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету, зокрема, за кодом класифікації доходів бюджету 21081802 «Адміністративні штрафи за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (Державна служба України з безпеки на транспорті)», згідно із переліком, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 16.02.2011 №106 (із змінами) «Деякі питання ведення обліку податків,зборів, платежів та інших доходів з бюджету»;
- процедура повернення помилково або надміру сплачених до бюджету коштів, в тому числі коштів, перерахованих до бюджету за скасованими у судовому порядку рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладення на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення, регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (зі змінами; далі - Порядок №787);
- у випадку, якщо заява позивача відповідає вимогам Порядку, до подання додані усі необхідні документи (копія рішення суду про визнання постанови про застосування адміністративного штрафу протиправною та копія платіжного доручення), орган, що здійснює контроль справляння надходжень, формує подання та направляє його до органів Казначейства;
- матеріали справи не містять документів, які можуть підтвердити, що Товариство зверталося до Київського ВДВС із заявою про надання подання на повернення коштів з Державного бюджету;
- повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у спосіб, визначений приписами частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та пунктами 3, 5 Порядку, покликане забезпечити збалансованість державного бюджету, оскільки за змістом пункту 13 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України таке повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів не є видатком бюджету;
- представник позивача адвокат Андрюшина Дарія Сергіївна зверталася з заявою (вх. від 04.06.2025 №7411/0/7-25) до Служби стосовно повернення сплачених грошових коштів у сумі 340 000 грн, які були стягнуті Київським ВДВС;
- за результатами розгляду заяви адвоката Андрюшиної Д.С. було встановлено, що в ній не дотримано послідовність зазначення інформації та в неповному обсязі зазначені необхідні реквізити відповідно до Порядку; крім того, останньою не додано копії платіжних інструкцій, згідно з якими органом державної виконавчої служби перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету на виконання постанов про застосування адміністративного штрафу;
- листом від 01.07.2025 р. № 5702/19/15-25 Служба повідомила адвоката Андрюшину Д.С. про можливість належного оформлення заяви та документів на повернення коштів, проте остання повторно не зверталася до Служби;
- в разі звернення Товариства з заявою про повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, складеної відповідно до вимог Порядку та з усіма необхідними додатками, Службою буде підготовлено подання до Казначейської служби України; у такому випадку потреба звернення до суду буде відсутня;
- необґрунтованим є посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, оскільки правовідносини не є подібними та мають різний предмет та різне нормативно-правове регулювання;
- повернення коштів позивачу з Державного бюджету України має відбуватися відповідно до присів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та пунктів 3, 5 Порядку.
3. Стислий виклад пояснень третьої особи щодо предмета спору
Київський ВДВС 09.09.2025 подав суду письмові пояснення, в яких вказав, що:
- третя особа не є набувачем коштів, стягнутих за виконавчими документами Служби, а правовідносини, що стосуються повернення цих коштів після закінчення виконавчих проваджень (у зв'язку з подальшим скасуванням відповідних рішень/виконавчих документів), виключають заінтересованість Київського ВДВС у результатах вирішення спору щодо повернення сум стягнутих штрафів між Товариством та Службою в силу положень абзацу 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII;
- помилковими є твердження відповідача, що Київський ВДВС «за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні, є уповноваженою особою скласти подання про повернення коштів з бюджету на підставі приписів частини другої статті 45 БК України та пунктів 3, 5 Порядку № 787», оскільки, за умови чинності постанови про закінчення виконавчого провадження виконавчі дії не здійснюються, а словосполучення «перебували на виконанні» Порядок не містить;
- оскільки підставою для закінчення виконавчих проваджень, в ході якого стягнуто виконавчий збір, є фактичне виконання виконавчого документу - відсутні підстави для застосування положень частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII щодо повернення виконавчого збору; інших підстав для повернення позивачу суми стягнутого виконавчого збору чинним законодавством не передбачено;
- законодавством взагалі не передбачено підстав для повернення витрат виконавчого провадження (навіть у разі скасування рішення, що підлягало виконанню), оскільки такі витрати встановлені законодавцем для забезпечення організації та проведенням виконавчих дій і за умови чинності відповідних постанов державного виконавця не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є коштами виконавчого провадження.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 позовну заяву Товариства передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.10.2025; залучено до участі у справі Київський ВДВС як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді Марченко О.В. на лікарняному підготовче засідання 06.10.2025 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 відкладено підготовче засідання на 17.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у зв'язку перебуванням судді Марченко О.В. у відпустці відкладено розгляд справи по суті на 09.02.2026.
Представник третьої особи у судове засідання 09.02.2026 не з'явився, проте у поданих 09.09.2025 поясненнях Київський ВДВС просив розгляд справи здійснювати без участі його представника, з урахуванням наданих третьою особою пояснень.
Представниця позивача у судовому засіданні 09.02.2026 оголосила вступне слово та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представниця відповідача оголосила вступне слово та заперечила проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представниць сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представниця сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 09.02.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно зі статтею 233 ГПК України.
Судом відповідно до вимог статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Основним видом економічної діяльності Товариства є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).
ОСОБА_1 є директором позивача з 18.12.2020, що підтверджується рішенням учасника Товариства від 17.12.2020 і наказом від 17.12.2022 №124-к по особовому складу.
Позивач є власником таких вантажних автомобілів: «Renault К-440» д.н.з. НОМЕР_1 ; «Iveco Trakker» д.н.з. НОМЕР_2 ; «DAE ХЕ 105.460» д.н.з. НОМЕР_3 .
14.12.2021 старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченком Владиславом Олеговичем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00002972 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) стосовно зафіксованого 10.12.2021 об 11:57 год в автоматичному режимі скоєння правопорушення автомобілем «Renault К-440» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: перевищення нормативних параметрів, зазначених в пункті 22.5 Правил дорожнього руху: навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 57 % (13,905 тон).
14.12.2021 головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Дмитренком Максимом Олександровичем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00002971 стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 1321 КУпАП щодо зафіксованого 10.12.2021 об 11:57 год в автоматичному режимі скоєння правопорушення автомобілем «Iveco Trakker» д.н.з. НОМЕР_4 , а саме: перевищення нормативних параметрів, вказаних у пункті 22.5 Правил дорожнього руху: навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 49,2 % (12,421 тон).
14.12.2021 старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталею Геннадіївною було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00002961 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за часиною другою статті 1321 КУпАП стосовно зафіксованого 10.12.2021 об 16:06 год в автоматичному режимі скоєння правопорушення автомобілем «Iveco Trakker» д.н.з. НОМЕР_5 , а саме: перевищення нормативних параметрів, зазначених в пункті 22.5 Правил дорожнього руху: навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 47,2 % (12,039 тон).
14.12.2021 старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталею Геннадіївною було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00003296 стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 1321 КУпАП щодо зафіксованого 15.10.2021 р. о 13:47 в автоматичному режимі скоєння правопорушення автомобілем «DAE ХЕ 105.460» д.н.з. НОМЕР_6 , а саме: перевищення нормативних параметрів, вказаних у пункті 22.5 Правил дорожнього руху: загальної маси транспортного засобу на 10 % (8,909 тон).
Так, постановами від 14.12.2021 серії ВМ №00002972 накладено штраф у сумі 51 000 грн, серії ВМ №00002971 - 51 000 грн, серії ВМ №00002961 - 51 000 грн, серії ВМ №00003296 - 17 000 грн.
Київським ВДВС було відкрито чотири виконавчих провадження з примусового виконання зазначених постанов, які на даний час завершені, а саме: від 26.01.2022 №68364340 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002961 (про стягнення 102 000 грн штрафу); від 01.02.2022 №68437003 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002972 (стягнення 102 000 грн штрафу); від 01.02.2022 №68437079 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002971 (стягнення 102 000 грн штрафу); від 01.02.2022 №68420417 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00003296 (про стягнення 34 000 грн штрафу).
Товариством було оплачено штрафи, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.02.2022 №ОСІ5299 на суму 112 469 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68437003»), від 08.02.2022 №ОСІ5300 на суму 112 469 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68364340»), від 08.02.2022 №ОСІ5301 на суму 112 469 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68437079») і від 08.02.2022 №ОСІ5302 на суму 37 669 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68420417»).
Постановами Київського ВДВС: від 15.02.2022 закінчено виконавче провадження №68437003, від 15.02.2022 закінчено виконавче провадження №68437079, від 15.02.2022 закінчено виконавче провадження №68420417, від 18.02.2022 закінчено виконавче провадження №68364340.
Не погоджуючись з постановами від 14.12.2021 ВМ №00002972, серії ВМ №00002971, серії ВМ №00002961 і серії ВМ №00003296 ОСОБА_1. 28.04.2022 оскаржив їх до Київського районного суду міста Одеси, рішенням якого від 11.07.2022 зі справи №947/8446/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення задоволено; визнано протиправними та скасовано, зокрема, постанови від 14.12.2021 ВМ №00002972, серії ВМ №00002971, серії ВМ №00002961 і серії ВМ №00003296.
Таким чином, рішення Київського районного суду міста Одеси від 11.07.2022 у справі №947/8446/22, залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, набрало законної сили 20.12.2022.
05.06.2025 позивач надіслав відповідачу лист від 04.06.2025 вих. №0406-01, в якому просив повернути Товариству 340 000 грн,
Листом від 01.07.2025 №5702/19/15-25 відповідач повідомив позивача про те, що: у заяві не дотримано послідовність зазначення інформації та в неповному обсязі вказані необхідні реквізиті відповідно до Порядку №787, а саме: не зазначено місцезнаходження банку, у якому відкрито рахунок отримувача коштів; крім того, додані до заяви копії платіжних інструкцій від 08.02.2022 №ОСІ5299, ОСІ5300, ОСІ5301, ОСІ5302 містять інформацію про зарахуванні коштів на депозитний рахунок Київського ВДВС, а не до бюджету; водночас, разом із заявою не подано копії платіжних інструкцій, згідно з якими органом державної виконавчої служби перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету на виконання постанов про застосування адміністративного штрафу від 14.12.2021 серії ВМ №00002972, від 14.12.2021 серії ВМ №00003296, від 14.12.2021 серії ВМ №00002961 та від 14.12.2021 серії ВМ №00002971; у разі надсилання платником, на якого було накладено адміністративне стягнення, заяви на повернення (перерахування коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів), складеної відповідно до вимог Порядку №787, та копій платіжних інструкцій, якими органом державної виконавчої служби перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, Укртрансбезпека розгляне її відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач звернувся до Київського ВДВС з листом від 02.07.2025 вих. №0207-01, в якому просив надати оригінали або копії документів на переказ, та/або паперові копії електронних розрахункових документів, які підтверджують перерахування Київським ВДВС коштів до бюджету на виконання постанов Державної служби України з безпеки на транспорті, які були підставою для відкриття виконавчих проваджень від 01.02.2022 №68437003, від 01.02.2022 №68437079, від 26.01.2022 №68364340 і від 01.02.2022 №68420417.
У матеріалах справи відсутня відповідь Київського ВДВС на вказаний лист позивача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ І ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, у редакції, чинній на момент винесення постанов).
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов'язків та інтересів визначеного у постанові суб'єкта (за обставинами справи - позивача), є обов'язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати відповідного штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб'єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що Укртрансбезпека не є отримувачем та розпорядником коштів, сплачених до бюджету на виконання адміністративного штрафу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 ГПК України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).
Отже те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у спірних кондикційних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша і друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (у чинній редакції) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до абзаців першого і дев'ятого пункту 5 розділу І Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша і друга статті 1212 ЦК України).
Як встановлено судом, 14.12.2021 відповідачем прийнято постанови серії ВМ №00002972, №00002971, №00002961 і №00003296 про застосування адміністративно-господарських штрафів, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 1321 КУпАП.
Київським ВДВС:
- 26.01.2022 прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №68364340 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002961 (про стягнення 102 000 грн штрафу), про арешт коштів боржника, про стягнення 10 200 грн виконавчого збору та про стягнення 269 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, 31.01.2022 прийнято постанову про арешт майна боржника;
- 01.02.2022 прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №68437003 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002972 (стягнення 102 000 грн штрафу) та про стягнення 269 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, 11.02.2022 прийнято постанову про стягнення 10 200 грн виконавчого збору;
- 01.02.2022 прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №68437079 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002971 (стягнення 102 000 грн штрафу), про стягнення 10 200 грн виконавчого збору та про стягнення 269 грн мінімальних витрат виконавчого провадження;
- 01.02.2022 прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження №68420417 з примусового виконання постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00003296 (про стягнення 34 000 грн штрафу), про стягнення 3 400 грн виконавчого збору та про стягнення 269 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
Товариством вказані суми були оплачені платіжними інструкціями від 08.02.2022 №ОСІ5299 на суму 112 469 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68437003»), від 08.02.2022 №ОСІ5300 на суму 112 469 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68364340»), від 08.02.2022 №ОСІ5301 на суму 112 469 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68437079») і від 08.02.2022 №ОСІ5302 на суму 37 669 грн (призначення платежу «Оплата штрафу з/г виконавч. провадження № 68420417»).
Постановами Київського ВДВС: від 15.02.2022 закінчено виконавче провадження №68437003, від 15.02.2022 закінчено виконавче провадження №68437079, від 15.02.2022 закінчено виконавче провадження №68420417 та від 18.02.2022 закінчено виконавче провадження №68364340.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11.07.2022 у справі №947/8446/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 визнано протиправними та скасовано постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002972, №00002971, №00002961 і №00003296 про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Тобто, вказане рішення набрало законної сили 20.12.2022.
З наведеного вбачається, що на момент перерахування Товариством Київському ВДВС сум адміністративно-господарських штрафів, виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження юридична підстава для такого стягнення існувала - були чинними постанови про застосування штрафів та відкриті виконавчі провадження.
Слід зазначити, що Порядок №787, на який посилається відповідач, застосовується до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів, а оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку стягнуто до бюджету з позивача, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.
Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу, платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема, утримує в себе.
З огляду на наведене на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Оскільки рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11.07.2022 у справі №947/8446/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 визнано протиправними та скасовано постанови від 14.12.2021 серії ВМ №00002972, №00002971, №00002961 і №00003296 про застосування адміністративно-господарських штрафів, то правові підстави утримання Державою стягнутого з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 340 000 грн відпали.
Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 340 000 грн матеріали справи не містять.
Варто зазначити, що аналогічні за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 зі справи №910/5880/21.
Так, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 зі справи №910/23967/16. Згідно з даним висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб'єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ані на обов'язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 постанови від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого у постанові від 10.07.2019 зі справи №489/6624/15-ц, за змістом якого повернення коштів у тотожній правовій ситуації має відбуватися тільки відповідно до Порядку №787, тобто у позасудовому порядку.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених висновків.
Таким чином, вимога Товариства про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у сумі 340 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що ж до вимоги позивача стосовно стягнення з Державного бюджету України 35 076 грн, які були стягнуті Київським ВДВС як суми виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчих проваджень в межах виконавчих проваджень №68364340, №68437003, №68437079 і №68420417, то вона не підлягає задоволенню, оскільки належним відповідачем у справі з якого підлягає стягненню наведена сума, є Київське ВДВС, проте Товариство звертаючись до суду з даним позовом, визначило Київське ВДВС як третю особу.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» (вул. Генуезька, буд. 1а, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код 34253462) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Євгенія Танцюри, буд. 1, м. Одеса, 65065; ідентифікаційний код 41407330), про стягнення 375 076 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» (вул. Генуезька, буд. 1а, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код 34253462) 340 000 (триста сорок тисяч) грн безпідставно утриманих коштів.
3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» (вул. Генуезька, буд. 1а, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код 34253462) 5 100 (п'ять тисяч сто) грн судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.02.2026.
Суддя Оксана Марченко