ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2026Справа № 910/11959/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕС Кир'яківка" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 8 289 491,24 грн,
за участю представників:
позивача: Некрасової А.М.;
відповідача: Подольського А.А,;
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕС Кир'яківка" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 15 756 237,27 грн, з яких: 11 882 174,63 грн - основний борг, 345 501,07 грн - три проценти річних, 3 528 561,57 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом від 9 жовтня 2019 року № 798/01.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/11959/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 жовтня 2025 року.
8 жовтня 2025 року на адресу суду від представника Товариства надійшла заява від 30 вересня 2025 року вих. № 30/09-1 про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 9 жовтня 2025 року задоволено.
У підготовчому засіданні 23 жовтня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про оголошення перерви в засіданні до 4 грудня 2025 року.
30 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач навів свої доводи на спростування аргументів відповідача, викладених у відзиві. Разом із відповіддю на відзив позивач подав клопотання про участь його представника в засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою суду від 3 листопада 2025 року задоволено.
1 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 8 289 491,24 грн, з яких: 7 624 433,35 грн - основний борг, 189 057,86 грн - три проценти річних, 476 000,03 грн - інфляційні втрати.
3 грудня 2025 року через загальний відділ діловодства суду від Підприємства надійшов відзив від 10 жовтня 2025 року № 15/4959, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував і вказав на те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за липень 2025 року у розмірі 860 178,95 грн. Ця сума не була врахована Товариством під час здійснення розрахунку суми основної заборгованості. На думку відповідача, його зобов'язання з проведення розрахунків з позивачем за спірний період не настали, оскільки Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") не сплатило за надані відповідачем послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Крім того, з урахуванням приписів постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" у позивача наявний борг перед Підприємством на загальну суму 4 166 494,30 грн, з яких: 4 166 492,61 грн - заборгованість за послугу з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, 1,69 грн - заборгованість за послугу з відшкодування вартості відхилення. У зв'язку з цим позовні вимоги на вказану суму задоволенню не підлягають. Похідні позовні вимоги про стягнення нарахованих на відповідні суми основного боргу інфляційних втрат і трьох процентів річних також задоволенню не підлягають. Крім того, здійснений позивачем розрахунок компенсаційних виплат є невірним та необґрунтованим, оскільки останнім не враховано положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 та від 15 червня 2022 року № 206 щодо здійснення розрахунків між сторонами у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Позивачем неправильно визначено й початкові дати періоду прострочення грошового зобов'язання Підприємства, з урахуванням положень Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), у відповідних редакціях. При цьому, невиконання Підприємством договірних зобов'язань пов'язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану.
4 грудня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшли: клопотання від 3 грудня 2025 року № б/н про відмову в поновленні строку на подання відзиву; додаткові пояснення по справі від вказаної дати щодо необґрунтованості заявлених до стягнення з відповідача сум основної заборгованості та нарахованих компенсаційних виплат.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства про зменшення розміру позовних вимог; про відмову в задоволенні усного клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву; про задоволення клопотання Підприємства від 3 грудня 2025 року № б/н про відмову в поновленні строку на подання відзиву; про продовження Підприємству з власної ініціативи суду строку на подання відзиву до 3 грудня 2025 року; про відмову в поновленні процесуального строку на подання відповіді на відзив та продовження Товариству з власної ініціативи суду вказаного строку до 30 жовтня 2025 року; про оголошення перерви в засіданні до 16 грудня 2025 року.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення на додаткові пояснення Підприємства, у яких останнє зазначило про помилковість тверджень відповідача щодо неврахування Товариством сум оплат за липень 2025 року на загальну суму 860 178,95 грн. Зокрема, вказана сума була сплачена відповідачем за платіжними інструкціями: від 8 вересня 2025 року на суму 91 550,98 грн; від 9 вересня 2025 року на суму 59 640,10 грн; від 11 вересня 2025 року на суму 238 560,27 грн; від 12 вересня 2025 року на суму 59 631,38 грн; від 18 вересня 2025 року на суму 180 230,80 грн; від 22 вересня 2025 року на суму 230 564,97 грн. Як вбачається з оборотно-сальдової відомості Товариства (додана до вказаних додаткових пояснень), сума заборгованості Підприємства за спірний розрахунковий місяць, з урахуванням зазначених оплат, на час розгляду судом даного спору становить 32 632,35 грн, яка й заявлена до стягнення з Підприємства (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 1 грудня 2025 року).
16 грудня 2025 року (до початку призначеного судового засідання) через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від цієї ж дати про поновлення строку на подання додаткових доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів (акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 жовтня 2025 року на суму 4 166 188,30 грн).
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Підприємства про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів; про встановлення Підприємству з власної ініціативи суду додаткового строку на подання доказів - до 16 грудня 2025 року; про відмову в задоволенні усного клопотання представника відповідача про оголошення перерви в підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 8 січня 2026 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2025 року повернуто позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 89 600,96 грн.
У судовому засіданні 8 січня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 5 лютого 2026 року.
У судовому засіданні 5 лютого 2026 року представник Товариства підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просив у його задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
9 жовтня 2019 року між Підприємством і Товариством укладено договір № 798/01, відповідно до пункту 1.1. якого останнє зобов'язалось продавати, а Підприємство - купувати електроенергію, вироблену Товариством, та здійснювати її оплату відповідно до умов вказаного правочину.
23 березня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 598/01/20 до вищевказаного правочину, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "виробник за "зеленим" тарифом" на "продавець за "зеленим" тарифом", а також виклали статті 1-7 у новій редакції.
23 лютого 2021 року між Підприємством і Товариством укладено додаткову угоду № 1/810/01/21, якою пункти 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 7.10.-7.14.
Вищевказані правочини підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 23 лютого 2021 року) виробник за "зеленим тарифом" зобов'язався продавати, а Підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 23 березня 2020 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
За пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 23 березня 2020 року) передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 23 лютого 2021 року) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.
Згідно з пунктом 10.1. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Пунктом 10.2. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії, Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3. Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року).
Відповідно до пункту 10.4. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії, продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Отже, Підприємство було зобов'язане здійснювати оплату за період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, - у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом 3-х робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117 (оприлюднена 12 вересня 2022 року), від 20 вересня 2022 року № 1190 (оприлюднена 21 вересня 2022 року) та від 14 березня 2023 року № 473 (оприлюднена 15 березня 2023 року), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року - 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ), у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ), у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ), у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ), у серпні 2022 року - 1 156 124 201,15 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 1 897 439,24 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму 1 031 911,27 грн з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 333 800,38 грн з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 1 388 685,04 грн, за травень 2022 року - на суму 1 611 707,56 грн, за липень 2022 року на суму - 2 403 240,11 грн, за серпень 2022 року - на суму 1 995 944,69 грн. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.
26 січня 2024 року між Підприємством і Товариством було укладено додаткову угоду № 1469/07/24, якою глави 1-8 вищевказаного договору замінено главами 1-9 у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) продавець зобов'язується продавати, а Підприємство - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.
Сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком № 641, у національній валюті України (пункти 2.1.-2.3. договору в редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року).
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну й своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Підпунктом 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) визначено, що відповідач зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За умовами пунктів 3.1.-3.3. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку № 641. Розрахунок за куплену Підприємством електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої Підприємством у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 (у редакції від 26 січня 2024 року, яка була чинна на час настання строку проведення розрахунків між сторонами за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
НКРЕКП постановами: від 15 травня 2024 року № 946 (оприлюднена 16 травня 2024 року), від 8 травня 2024 року № 896 (оприлюднена 10 травня 2024 року), від 30 квітня 2024 року № 858 (оприлюднена 1 травня 2024 року), від 8 квітня 2025 року № 529 (оприлюднена 10 квітня 2025 року), від 18 грудня 2024 року № 2146 (оприлюднена 18 грудня 2024 року), від 11 лютого 2025 року № 193 (оприлюднена 13 лютого 2025 року), від 21 січня 2025 року № 76 (оприлюднена 23 січня 2025 року), від 30 грудня 2024 року № 2418 (оприлюднена 30 грудня 2024 року), від 18 лютого 2025 року № 247 (оприлюднена 19 лютого 2025 року), від 25 лютого 2025 року № 285 (оприлюднена 26 лютого 2025 року), від 11 березня 2025 року № 378 (оприлюднена 12 березня 2025 року), від 20 травня 2025 року № 753 (оприлюднена 21 травня 2025 року), від 18 червня 2025 року № 916 (оприлюднена 19 червня 2025 року), від 15 липня 2025 року № 1074 (оприлюднена 16 липня 2025 року), від 12 серпня 2025 року № 1238 (оприлюднена 13 серпня 2025 року), від 2 вересня 2025 року № 1398 (оприлюднена 3 вересня 2025 року), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу за період: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року.
Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ); у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ); у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ); у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ); у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ); у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ); у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ); у лютому 2024 року - 1 025 799 469,33 грн (без ПДВ); у березні 2024 року - 2 111 601 633,12 грн (без ПДВ); у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ); у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ), у червні 2024 року - 2 499 986 304,60 грн (без ПДВ); у липні 2024 року - 2 455 685 715,93 грн (без ПДВ), у серпні 2024 року - 2 383 267 124,47 грн (без ПДВ); у вересні 2024 року - 1 993 537 022,50 грн (без ПДВ); у жовтні 2024 року - 1 228 767 250,47 грн (без ПДВ); у листопаді 2024 року - 654 923 057,42 грн (без ПДВ); у грудні 2024 року - 183 942 197,86 грн (без ПДВ); у січні 2025 року - 306 585 534,56 грн (без ПДВ); у лютому 2025 року - 539 262 925,00 грн (без ПДВ); у березні 2025 року - 1 209 532 482,70 грн (без ПДВ); у квітні 2025 року - 2 429 264 280,81 грн (без ПДВ); у травні 2025 року - 2 827 427 912,15 грн (без ПДВ); у червні 2025 року - 3 502 018 799,33 грн (без ПДВ); у липні 2025 року - 3 796 651 975,42 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за вересень 2022 року на суму 1 576 051,87 грн з ПДВ, за жовтень 2022 року на суму 1 820 032,63 грн з ПДВ, за листопад 2022 року на суму 644 746,09 грн з ПДВ, за грудень 2022 року на суму 508 996,00 грн з ПДВ, за лютий 2023 року на суму 1 413 393,52 грн з ПДВ, за березень 2023 року на суму 1 273 762,76 грн з ПДВ, за квітень 2023 року на суму 1 177 131,48 грн з ПДВ, за травень 2023 року на суму 3 250 654,27 грн з ПДВ, за червень 2023 року на суму 3 375 770,12 грн з ПДВ, за липень 2023 року на суму 3 620 468,64 грн з ПДВ, за вересень 2023 року на суму 3 276 172,86 грн з ПДВ, за січень 2024 року (за період з 1 січня 2024 року по 25 січня 2024 року) на суму 903 109,67 грн з ПДВ.
Крім того, повноважними представниками Товариства та Підприємства із застосуванням засобів КЕП було підписано акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили й зафіксували обсяг і вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії, а саме: за лютий 2024 року на суму 1 566 579,88 грн з ПДВ, за березень 2024 року на суму 2 232 229,97 грн з ПДВ, за квітень 2024 року на суму 2 933 837,15 грн з ПДВ, за травень 2024 року на суму 4 021 151,38 грн з ПДВ, за червень 2024 року на суму 3 733 997,94 грн з ПДВ, за липень 2024 року на суму 3 684 296,47 грн з ПДВ, за серпень 2024 року на суму 3 256 882,87 грн з ПДВ, за вересень 2024 року на суму 2 954 468,70 грн з ПДВ, за жовтень 2024 року на суму 2 405 797,13 грн з ПДВ, за листопад 2024 року на суму 1 401 505,61 грн з ПДВ, за грудень 2024 року на суму 697 451,84 грн з ПДВ, за січень 2025 року на суму 1 280 216,41 грн з ПДВ, за лютий 2025 року на суму 2 407 297,91 грн з ПДВ, за березень 2025 року на суму 2 516 339,18 грн з ПДВ, за квітень 2025 року на суму 3 173 265,00 грн з ПДВ, за травень 2025 року на суму 3 725 608,52 грн з ПДВ, за червень 2025 року на суму 4 074 806,86 грн з ПДВ, за липень 2025 року на суму 4 193 883,89 грн з ПДВ.
Копії вищевказаних актів містяться в матеріалах даної справи. Відповідач заперечень і зауважень проти факту підписання вказаних актів, а також проти зазначених у них сум під час розгляду даної справи не висловлював.
Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством покладених на нього зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 1 грудня 2025 року) загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 7 624 433,35 грн, з яких: за жовтень 2021 року - 45 720,77 грн, за лютий 2022 року - 73 630,21 грн, за березень 2022 року - 99 513,86 грн, за квітень 2022 року - 194 429,09 грн, за травень 2022 року - 955 190,98 грн, за липень 2022 року - 769 120,73 грн, за серпень 2022 року - 275 410,37 грн, за вересень 2022 року - 199 582,25 грн, за жовтень 2022 року - 336 953,13 грн, за листопад 2022 року - 28 350,90 грн, за грудень 2022 року - 64 819,30 грн, за лютий 2023 року - 58 965,44 грн, за березень 2023 року - 33 147,60 грн, за квітень 2023 року - 51 711,37 грн, за травень 2023 року - 102 263,08 грн, за червень 2023 року - 17 920,15 грн, за липень 2023 року - 21 631,04 грн, за вересень 2023 року- 104 063,97 грн, за січень 2024 року (за період з 1 січня 2024 року по 25 січня 2024 року) - 57 534,32 грн, за лютий 2024 року - 77 307,00 грн, за березень 2024 року - 41 930,32 грн, за квітень 2024 року - 42 163,46 грн, за травень 2024 року - 1 568 784,37 грн, за червень 2024 року - 1 180 467,08 грн, за липень 2024 року - 150 588,69 грн, за серпень 2024 року - 35 195,68 грн, за вересень 2024 року - 37 391,56 грн, за жовтень 2024 року - 58 807,16 грн, за листопад 2024 року - 99 772,03 грн, за грудень 2024 року - 34 439,69 грн, за січень 2025 року - 78 948,54 грн, за лютий 2025 року - 92 032,13 грн, за березень 2025 року - 58 921,24 грн, за квітень 2025 року - 146 992,81 грн, за травень 2025 року - 97 068,28 грн, за червень 2025 року - 301 032,40 грн, за липень 2025 року - 32 632,35 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неврахування позивачем суми проплат за розрахунковий місяць липень 2025 року на загальну суму 860 178,95 грн. Зокрема, як вбачається з долучених до відзиву платіжних документів, зазначена сума була сплачена Підприємством на рахунок позивача за платіжними інструкціями: від 8 вересня 2025 року на суму 91 550,98 грн; від 9 вересня 2025 року на суму 59 640,10 грн; від 11 вересня 2025 року на суму 238 560,27 грн; від 12 вересня 2025 року на суму 59 631,38 грн; від 18 вересня 2025 року на суму 180 230,80 грн; від 22 вересня 2025 року на суму 230 564,97 грн.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи оборотно-сальдової відомості по рахунку Товариства № 361 (копія якої міститься в матеріалах справи), загальна сума оплат відповідача (у тому числі з урахуванням грошових сум за вищевказаними платіжними інструкціями) склала 4 161 251,54 грн, тоді як за актом купівлі-продажу електроенергії вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії за липень 2025 року становила 4 193 883,89 грн. Докази здійснення Підприємством оплати наявної в нього заборгованості за вказаний період в іншому розмірі в матеріалах справи відсутні й відповідачем до суду подано не було.
Відтак, сума заборгованості Підприємства за липень 2025 року, з урахуванням спірних оплат за вищевказаними платіжними документами, на час розгляду судом даного спору становить 32 632,35 грн, яка й заявлена до стягнення з Підприємства (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 1 грудня 2025 року).
Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством у зв'язку з несплатою НЕК "Укренерго" Підприємству боргу за надані останнім послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період, з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів Підприємством від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається до моменту надходження таких коштів.
Тобто, положення вказаного Порядку жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до укладеного між сторонами договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу отримання Підприємством коштів від ОСП, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідної додаткової угоди) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повної оплати за поставлену електричну енергію за періоди: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року, - є таким, що настав.
Судом враховані посилання відповідача на приписи постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення".
У своєму відзиві відповідач посилався на те, що на виконання положень вказаних приписів законодавства та пункту 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на Підприємство покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року, ним були надані позивачу послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Підприємства та послуги з відшкодування вартості відхилення на загальну суму 4 166 494,30 грн. Вказана сума позивачем оплачена не була.
Однак, жодним нормативно-правовим актом порядок зменшення вищевказаних розрахунків між сторонами не врегульований.
У разі наявності у позивача заборгованості перед Підприємством, останнє не позбавлене права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався. За таких обставин, у суду відсутні будь-які правові підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.
У той же час, з наявної у матеріалах справи копії акта зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 21 жовтня 2025 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання Товариства перед Підприємством за послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Підприємства на суму 4 166 188,30 грн на підставі статті 601 ЦК України припинені в повному обсязі та становлять 0,00 грн.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року, з урахуванням актів коригувань, проведених Підприємством часткових оплат та здійснених взаєморозрахунків між сторонами за актом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 31 жовтня 2025 року, яка загалом складає 7 624 433,35 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу. Відтак, дана вимога підлягає задоволенню.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 189 057,86 грн та 476 000,03 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із цим, судом враховані обґрунтовані заперечення відповідача щодо невірного визначення початкової дати періоду прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача за договором за розрахункові місяці: липень-серпень 2022 року, вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, січень-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року.
За статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до приписів частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, відповідно до положень пунктів 10.4. (щодо періоду: жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року) та 11.4. (щодо періоду: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року) Порядку № 641 у відповідних редакціях, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов'язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України: за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року - до 15 вересня 2022 року включно; за липень 2022 року - до 26 вересня 2022 включно; за серпень 2022 року - до 20 березня 2023 року включно; за вересень-листопад 2022 року - до 23 травня 2024 року включно; за грудень 2022 року, березень-червень 2023 року - до 17 травня 2024 року включно; за лютий 2023 року, липень та вересень 2023 року - до 8 травня 2024 року включно; за січень 2024 року, травень-червень 2024 року, лютий 2025 року - до 17 квітня 2025 року включно; за лютий-березень 2024 року - до 27 грудня 2024 року включно; за квітень, серпень 2024 року - до 20 лютого 2025 року включно; за липень 2024 року - до 30 січня 2025 року включно; за вересень 2024 року - до 6 січня 2025 року включно; за жовтень-листопад 2024 року - до 26 лютого 2025 року включно; за грудень 2024 року - до 5 березня 2025 року включно; за січень 2025 року - до 19 березня 2025 року включно; за березень 2025 року - до 28 травня 2025 року включно; за квітень 2025 року - до 26 червня 2025 року; за травень 2025 року - до 23 липня 2025 року включно; за червень 2025 року - до 20 серпня 2025 року включно; за липень 2025 року - до 10 вересня 2025 року включно.
Крім того, періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 24 квітня 2019 року в справі № 910/5625/18, від 13 лютого 2019 року в справі № 924/312/18, від 5 липня 2019 року в справі № 905/600/18.
У постанові Верхового Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року в справі № 910/13071/19 було уточнено вищевказану правову позицію та роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом встановлено, що в наданому позивачем розрахунку інфляційних втрат за розрахунковий місяць липень 2025 року зазначено період нарахування вказаної компенсаційної виплати з 9 вересня 2025 року по 24 вересня 2025 року. Однак, обґрунтований період прострочення відповідачем вказаного грошового зобов'язання слід обчислювати з 11 вересня 2025 року. Оскільки період прострочення відповідачем грошового зобов'язання з 11 вересня 2025 по 24 вересня 2025 року становить лише 14 календарних днів, стягнення з відповідача інфляційних втрат за цей період є необґрунтованим.
У той же час, суд відхиляє доводи відповідача щодо невірності здійсненого Товариством розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних до 1 травня 2024 року з посиланням на положення Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.
По-перше, положення вказаних наказів доповнювали положення пунктів 10.1.-10.4. Порядку № 641 саме в редакції до 26 січня 2024 року, а отже не підлягають застосуванню до правовідносин сторін щодо розрахунків за періоди: вересень-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, лютий-грудень 2024 року, січень-липень 2025 року, з огляду на встановлення порядку розрахунків за ними положеннями пункту 11.4. Порядку № 641 в редакції від 26 січня 2024 року.
Разом із цим, на дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за жовтень 2021 року, лютий-травень 2022 року, липень-серпень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення й виконання грошових зобов'язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку. Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4. Порядку.
Тобто, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком, а лише доповнювали його.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до укладеного між сторонами договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором у відповідній редакції регулювалися господарсько-правові відносини його учасників.
Слід також вказати на те, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.-10.3. Порядку, тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.
Враховуючи все викладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за спірний період прострочення виконання зобов'язання відповідачем. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 188 030,03 грн, інфляційних втрат - 475 902,15 грн. Відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 027,83 грн трьох процентів річних та 97,90 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.-5.4. договору (у редакції додаткової угоди від 23 березня 2020 року) обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов'язання.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕС Кир'яківка" (57127, Миколаївська область, Миколаївський район, село Петрово-Солониха, вулиця Центральна, будинок 29; ідентифікаційний код 41052610) 7 624 433 (сім мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі чотириста тридцять три) грн 35 коп. основного боргу, 188 030 (сто вісімдесят вісім тисяч тридцять) грн 03 коп. трьох процентів річних, 475 902 (чотириста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дві) грн 15 коп. інфляційних втрат та 99 460 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста шістдесят) грн 38 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13 лютого 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко