ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2026Справа № 910/12645/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТОІ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
ОСОБА_1
про стягнення 115 584,04 грн
без виклику представників учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТОІ" (відповідача) про стягнення 115 584,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має виплатити позивачу різницю між
фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 04.04.2025 у місті Києві на вул. Краківській, 13б, між автомобілем MITSUBISHI, д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобілем MERCEDES, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який, як вказує позивач у позові, є працівником відповідача у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 відкрито провадження у справі № 910/12645/25 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Копія ухвали суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних адрес в підсистемі «Електронний суд» - 14.10.2025 після 17 години та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 15.10.2025.
Третій особі ухвала суду направлена за останньою відомою адресою, яка вказана в постанові Дніпровського районного суду м. Києва від 28.04.2025 у справі № 755/5734/25, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру не вдалось встановити місце проживання третьої особи.
Поштове відправлення № R067022325199 повернуто до суду та згідно з даними трекінгу відстеження/пересилання поштової кореспонденції причиною невручення вказано - адресат відсутній за вказаною адресою.
Крім того, судом здійснено публікацію на сайті суду щодо розгляду даної справи для повідомлення третьої особи про її розгляд.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Від третьої особи письмових пояснень/заперечень щодо позовних вимог не надходило.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, відключення електричної енергії, оголошенням повітряних тривог інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від учасників справи не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Генеральний Договір № 23234858-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту від 31.07.2024, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Mitsubishi L 200, д.р.н. НОМЕР_1 .
04.04.2025 у місті Києві на вул Краківській 13б сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля MITSUBISHI, д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобіля MERCEDES, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні ушкодження).
Згідно з постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року по справі № 755/5734/25 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_1 , якого було визнано судом винним у скоєні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до Генерального Договору № 23234858-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту від 31.07.2024 страховим випадком є Дорожньо - транспортна пригода (ДТП) (п. 4.1.1. Договору страхування). Страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів (п.5.1. Договору). Підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або СТО, обране страховаком (п. 5.2. Договору). Страхове покриття діє у разі експлуатації ТЗ будь-якою особою на законних підставах.
Відповідно до рахунку СТО № М_СчТ012451 від 11.04.2025 та Акту виконаних робіт № М_3Н0202973 від 28.05.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI, д.р.н. НОМЕР_1 , складає 273 584,04 грн.
Згідно з умовами договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило на рахунок СТО суму страхового відшкодування в розмірі 276 655,53 грн.
Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до статті 102 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховим актом № 2438975-1 від 22.04.2025 та платіжною інструкцією № 25456 від 22.04.2025.
Відповідно до інформації, отриманої з Єдиної центральної бази даних Моторного транспортного страхового бюро України цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події, була застрахована у АТ "СК "АРКС" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 221664099 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що оскільки сума понесених збитків (з урахуванням ліміту Поліса ЕР 221664099 за шкоду, заподіяну майну, який становить 160 000,00 грн з мінусом франшизи 2 000,00, яка не відшкодовується страховою компанією, а має бути сплачена винуватцем ДТП) в повному обсязі не була сплачена АТ "СК "АРКС", то з огляду на приписи ст. 1194 ЦК України різниця між сумою страхового відшкодування за полісом ЕР 221664099 та сумою фактично збитків, а саме 115 584,04 грн (273 584,04 грн (фактичний розмір шкоди) - 158 000,00 грн (сума страхового відшкодування відповідно до умов полісу ЕР 221664099) = 115 584,04 грн) підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем долучено до позовної заяви копії: наказу № 11 від 26.11.2024 про прийняття третьої особи на роботу водієм до відповідача; договір про повну індивідуальну матеріальну відповідність від 28.11.2024, укладений між відповідачем (підприємство) та третьої особою (працівник); картку водія за 04.04.2025; товарно-транспортну накладну № 425 від 04.04.2025; подорожній лист № 601998 від 04.04.2025, які підтверджують виконання третьою особою трудових обов'язків у відповідача у даній справі.
Оцінивши подані учасниками справи докази, суд зазначає про наступне.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як визначено ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 04.04.2025 підтверджується, зокрема постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 755/5734/25. Вказаною постановою третю особу притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповіддю НПУ підтверджено, що власником транспортного засобу MERCEDES, д.р.н. НОМЕР_2 , є відповідач.
Відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано того факту, що ОСОБА_1 є його (був) працівником відповідача та 04.04.2025 виконував службові обов'язки. При цьому позивачем надано пакет документів, отриманих від відповідача, які підтверджують виконання ОСОБА_1 трудових (службових) обов'язків.
Судом під час розгляду даної справи врахований висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, відповідно до якого у випадку, якщо роботодавець є власником автомобіля (чи орендарем) та передав у користування своєму водієві (який має трудовий чи інший договір з роботодавцем) транспортний засіб для виконання останнім трудових обов'язків, то за шкоду, завдану потерпілому, повинен відповідати саме роботодавець.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 462/970/18 від 16.12.2020; № 760/28302/18 від 25.11.2020; № 133/1238/17 від 02.11.2020 року; № 213/994/16-ц від 16.04.2020.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача 115 584,04 грн витрат по сплаті страхового відшкодування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ТОІ" (02160, Україна, місто Київ, вулиця Регенераторна, будинок 4, корпус 2, офіс 451, код 32477600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код 31650052) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 115 584,04 грн (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн 04 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.02.2026.
Суддя О.Г. Удалова