ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2026Справа № 910/13660/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 657 007,29 грн,
за участю представників:
позивача: Маркової Т.Л.;
відповідача: не з'явився;
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - Компанія) 657 007,29 грн заборгованості за договором підряду від 9 жовтня 2018 року № 1260/КБ на будівництво багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу по вул. Петра Радченко, 27 у Солом'янському районі м.Києва. Житловий будинок № 2. Пожежне депо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2025 року відкрито провадження у справі № 910/13660/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 грудня 2025 року.
18 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній не заперечував факт неналежного виконання покладеного на нього обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за вищевказаним договором. Компанія вказувала на те, що прострочка з оплати зумовлена дією форс-мажорних обставин.
У підготовчому засіданні 4 грудня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 29 січня 2026 року.
28 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання.
У підготовчому засіданні 29 січня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 28 січня 2026 року про відкладення засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 5 лютого 2026 року.
5 лютого 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від 4 лютого 2026 року про відкладення засідання.
У судовому засіданні 5 лютого 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.
У цьому ж судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника в призначене засідання не забезпечив.
Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
9 жовтня 2018 року між Компанією та Товариством було укладено договір підряду № 1260/КБ, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим правочином строки здійснити виконання робіт по будівництву багатоповерхових житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу по вулиці Петра Радченко, 27 у Солом'янському районі міста Києва (житловий будинок № 2) (далі - об'єкт), передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації у порядку та на умовах, передбачених цим договором, а Компанія - здійснити розрахунки за виконані роботи.
Цей договір, а також додаткові угоди до нього, підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
За умовами пункту 1.3. договору (у редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року № 6) строки виконання робіт: початок робіт - жовтень 2018 року; закінчення робіт - грудень 2025 року. Датою закінчення робіт сторони визначили дату введення в експлуатацію об'єкта, якою є дата видачі зареєстрованого відповідним державним органом архітектурно-будівельного контролю сертифіката щодо відповідності закінченого об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам і правилам. У разі затримки замовником фінансування більш ніж 30 днів, сторони переносять строки виконання робіт на той же термін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.
Згідно з пунктом 2.1. зазначеного правочину договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів в сфері ціноутворення в будівництві, чинного законодавства України, розрахунку договірної ціни (додаток № 1) і становить 420 879 405,00 грн з ПДВ.
За умовами підпункту 3.2.1. пункту 3.2. договору (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2020 року № 3) Товариство має право своєчасно отримувати оплату за виконані обсяги робіт у розмірі та строки, визначені цим правочином.
Підпунктом 3.4.9 договору (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2020 року № 3) визначено, що Компанія компенсує Товариству витрати, понесені на охорону об'єкта, використану теплову та електричну енергію й інші витрати, пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкта, що підтверджені відповідними документами.
За пунктом 5.7. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2020 року № 3) всі документи, які надходять від Товариства, у тому числі акти, звіти, довідки та інші, повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 10-ти робочих днів за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. У разі виявлення суттєвих порушень та/або недоліків, Компанія направляє Товариству вмотивовану відмову від підписання відповідних документів і визначає виявлені нею недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову, Товариство зобов'язане в узгоджений із замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному цим розділом порядку.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками й діє до 30 червня 2026 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (пункт 8.10. договору в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року № 6).
Судом встановлено, що в період дії вказаного правочину між сторонами були підписані та скріплені їх печатками акти компенсації витрат Товариства з охорони будівельного майданчика та за використану електричну енергію на загальну суму 666 408,24 грн, а саме: акти компенсації витрат за охорону будівельного майданчика: від 30 листопада 2024 року № 3 на суму 35 640,00 грн, від 31 грудня 2024 року № 3 на суму 35 640,00 грн, від 31 січня 2025 року № 3 на суму 35 640,00 грн, від 28 лютого 2025 року № 3 на суму 35 640,00 грн, від 31 березня 2025 року № 3 на суму 35 640,00 грн, від 30 квітня 2025 року № 3 на суму 35 640,00 грн, від 31 травня 2025 року № 2 на суму 35 640,00 грн, від 30 червня 2025 року № 2 на суму 35 640,00 грн від 31 липня 2025 року № 2 на суму 35 640,00 грн, від 31 серпня 2025 року № 2 на суму 35 640,00 грн; акти компенсації витрат за використану тимчасову електроенергію: від 31 жовтня 2024 року № 3 на суму 35 966,40 грн, від 30 листопада 2024 року № 3 на суму 6 600,00 грн (з актом коригування від 31 грудня 2024 року № 24 на суму -4 174,56 грн), від 31 грудня 2024 року № 3 на суму 3 536,40 грн, від 31 березня 2025 року № 3 на суму 162 236,40 грн, від 31 серпня 2025 року № 3 на суму 105 843,60 грн. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи. З цих актів також вбачається, що вони були погоджені Компанією в повному обсязі й не містили жодних зауважень і заперечень щодо визначених у них обсягів та сум витрат позивача на електричну енергію та охоронні послуги. Докази висловлення Компанією заперечень проти підписання вказаних актів у порядку, визначеному пунктом 5.7 вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2020 року № 3), у матеріалах справи також відсутні.
Відповідач покладені на нього за договором зобов'язання з оплати вказаних в актах витрат Товариства належним чином не виконав, оплатив їх частково, у зв'язку з чим у Компанії перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 657 007,29 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та претензіями щодо сплати спірної заборгованості. Зокрема, 14 вересня 2025 року Товариство звернулося до Компанії з листом-вимогою від вказаної дати № 605 про здійснення оплати спірної суми основної заборгованості до 23 жовтня 2025 року. Копія вказаного листа-вимоги з доказами його отримання відповідачем (штамп Компанії про реєстрацію зазначеного документа від 14 жовтня 2025 року за № 00989/0/1-25) наявні в матеріалах справи. Однак, ця вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором (з урахуванням додаткової угоди від 28 грудня 2020 року № 3) підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Компанія на момент прийняття рішення не надала документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення зазначеної суми.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань за вказаними договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Згідно з пунктами 8.2.1.-8.2.3. пункту 8.2. договору (у редакції додаткової угоди від 28 грудня 2020 року № 3) сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим правочином у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пожежа, катастрофа, стихійне лихо, війна та інше). Сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, зобов'язується протягом 3-х днів з моменту їх настання повідомити другу сторону про настання таких обставин. У такому випадку строк дії цього договору, а також всі його суттєві строки, переносяться сторонами на відповідний термін. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі припинення дії обставин непереборної сили сторона, яка на них посилалась, зобов'язується негайно направити відповідне повідомлення про це іншій стороні з письмовим підтвердженням початку та періоду дії таких обставин. У повідомленні повинен бути зазначений термін, на який потрібно перенести виконання зобов'язань за цим договором.
Частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав належних документів.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили в розумінні вищевказаних приписів чинного законодавства.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначеного пункту договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Суд також звертає увагу на те, що інші обставини, на які посилався відповідач як на підставу неможливості оплати спірної заборгованості перед позивачем, зокрема, на складну фінансову ситуацію, - не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а також не є обставинами, які звільняють боржника від відповідальності за невиконання його зобов'язань за договором у силу положень статті 617 ЦК України.
Разом із цим, приписи статті 617 ЦК України та вищевказані умови укладеного між сторонами договору жодним чином не звільняють боржника від виконання покладеного на нього грошового зобов'язання перед позивачем. Настання форс-мажорних обставин є підставою виключно для звільнення сторони від відповідальності за порушення такого зобов'язання, а саме - від сплати передбачених договором штрафних санкцій, які не є предметом даного спору й позивачем до стягнення з відповідача в межах розгляду даної справи не заявлялись.
При цьому, надання певним підприємствам статусу "критично важливих" жодним чином не звільняє їх від обов'язку належного виконання покладених на них зобов'язань перед контрагентами й не може нівелювати встановлене право позивача на своєчасне отримання належних йому грошових коштів у даній справі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест" (01104, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 14а, офіс 42; ідентифікаційний код 39534785) 657 007 (шістсот п'ятдесят сім тисяч сім) грн 29 коп. основної заборгованості та 7 884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 10 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 13 лютого 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко