майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
12 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1554/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
з участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Фарм"
про стягнення 110 518,96 грн
без участі представників сторін
І. СУТЬ СПОРУ
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати товару за Договором поставки. У межах цього спору суд має вирішити питання про стягнення заборгованості та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Фарм" (далі - відповідач), в якому просить стягнути 110 518,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором поставки № ВТМ-РФ-07.10 від 07.10.2024, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 91 200,00 грн та нарахована за період з 08.05.2025 по 19.11.2025 пеня - 15 181,54 грн, 3% річних - 1 469,18 грн та інфляційні втрати - 2 668,07 грн. Разом з цим позивач просить стягнути з відповідача 24 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою Суду від 01.12.2025 залишено позовну заяву без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
01.12.2025 позивач у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 09.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 12.01.2026. Цією ж ухвалою зобов'язано позивача подати до суду картку рахунку бухгалтерського обліку №361 за Договором поставки № ВТМ-РФ-07.10 від 07.10.2024, укладеним між сторонами.
Ухвалу про відкриття провадження у справі сторони отримали в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа 09.12.2025 о 19:50 та 19:54 відповідно.
12.12.2025 через підсистему “Електронний суд» представник позивача на виконання вимог ухвали від 09.12.2025 подав клопотання про долучення доказів (вх.№15991/25), а саме картки рахунку бухгалтерського обліку №361 за Договором поставки № ВТМ-РФ-07.10 від 07.10.2024.
12.01.2026 через підсистему “Електронний суд» відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника товариства (вх.№407/26).
У судовому засіданні 12.01.2026 Суд визнав причини неявки представника відповідача поважними та з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, а також реалізації процесуальних прав і обов'язків відповідача вирішив відкласти судове засідання на 05.02.2026.
Через підсистему “Електронний суд» представник позивача подав:
- 15.01.2026 додаткові пояснення у справі (вх.№572/26), до яких долучив платіжні інструкції;
- 04.02.2025 додаткові пояснення у справі (вх.№1464/26), у яких зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснена часткова сплата заборгованості у розмірі 30 000,00 грн, на підтвердження цього позивачем долучено платіжні інструкції: №139 від 20.01.2026 - 10 000,00 грн, № 154 від 22.01.2026 - 10 000,00 грн, №161 від 23.01.2026 - 10 000,00 грн, відтак позивач просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням часткової сплати боргу.
04.02.2026 через підсистему “Електронний суд» відповідач подав додаткові пояснення у справі (вх.№1481), у яких не погоджується з позовними вимогами та просить зменшити розмір витрат на правову допомогу.
У судове засідання 05.02.2026 відповідач не з'явився про причини неявки не повідомив.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету відповідно до ч. 3 ст. 120 та п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
За таких обставин неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів (ч. 3 ст. 202 ГПК України).
У судовому засіданні Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, наявні в матеріалах справи та перейшов до стадії ухвалення рішення. Представник позивача заявив усне клопотання про проведення подальшого розгляду справи за його відсутності. Судове засідання відкладено на 12.02.2026.
Враховуючи строки розгляду справи та достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що сторони мали належну можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема щодо висловлення правової позиції та подання доказів.
12.02.2026 Суд завершив розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується її розгляд, суд підписує рішення без його проголошення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши доводи позивача, дослідивши надані учасниками справи докази, Суд установив фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги:
07 жовтня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Флорі Спрей» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Роял-Фарм» (Покупець) укладено Договір поставки №ВТМ-РФ-07.10 (далі - Договір).
Предметом цього договору визначено, що Постачальник зобов'язується виготовити та передати Покупцю косметичні засоби, товари медичного призначення, тощо, виготовленні за ДСТУ або нормативною документацією (ТУ), що належить Постачальнику (далі-товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору).
Найменування, асортимент, кількість товару, що підлягає поставці, та строк поставки визначаються сторонами у заявках, оформлених Покупцем і підтверджених Постачальником, та у Специфікації до цього Договору (п.1.2 Договору).
Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця наступним чином: 50% вартості партії товару шляхом передоплати, 50% вартості партії товару протягом 30 днів з дати отримання товару. Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури (п. 2.4 Договору).
За прострочення строків оплати партії товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення, за кожен день затримки в оплаті партії товару (п.7.2 Договору).
Цей договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 171 200,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №4/014 від 08.04.2025 на суму 86 284,80 грн та №4/015 від 08.04.2025 на суму 84 915,20 грн.
21.07.2025 позивач звернувся до відповідача з листом №01, у якому повідомив про наявність заборгованості станом на 21.07.2025 у розмірі 126 000,00 грн та просив виконати умови договору шляхом сплати зазначеної суми простроченої заборгованості до кінця липня 2025 р.
У відповідь на цей лист відповідач листом №22/7/25 від 22.07.2025 повідомив позивача, що заборгованість буде погашено поетапно протягом липня-вересня 2025 року відповідно до графіка щотижневих платежів.
Наявні в матеріалах справи платіжні інструкції підтверджують здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар на загальну суму 80 000,00 грн, а саме:
№1811 від 21.04.2025 - 10 000,00 грн;
№1901 від 25.04.2025 - 10 000,00 грн;
№2096 від 08.05.2025 - 10 000,00 грн;
№2667 від 13.06.2025 - 5 000,00 грн;
№2686 від 16.06.2025 - 10 000,00 грн;
№3373 від 08.08.2025 - 5 000,00 грн;
№3478 від 18.08.2025 - 10 000,00 грн;
№3641 від 27.08.2025 - 10 000,00 грн;
№3930 від 19.09.2025 - 10 000,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасною та неповною оплатою відповідачем отриманого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 91 200,00 грн та на вказану суму боргу позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 2 668,09 грн, пеню у розмірі 15 181,68 грн та 3% річних у розмірі 1 469,19 грн за період прострочення з 08.05.2025 по 19.11.2025.
Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив в рахунок погашення заборгованості 30 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними інструкціями: №139 від 20.01.2026 на суму 10 000,00 грн, №154 від 22.01.2026 на суму 10 000,00 грн та №161 від 23.01.2026 на суму 10 000,00 грн.
ІV. МОТИВИ СУДУ
З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.
Спір виник із договірних (зобов'язальних) господарських правовідносин, що склалися між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роял-Фарм" (відповідач, покупець). Спірні правовідносини виникли з господарського договору поставки № ВТМ-РФ-07.10 від 07.10.2024 та пов'язані з виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару. Предметом спору є стягнення основної заборгованості за договором та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
2. Оцінка суду
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3,4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до диспозитивності господарського судочинства, визначеного ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується поставити товар, тоді як відповідач прийняти товар та здійснити оплату.
Порядок оплати визначений сторонами у п. 2.4 Договору, відповідно до якого Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця, зокрема - 50% вартості партії товару протягом 30 днів з дати отримання товару.
Як убачається з матеріалів справи позивач здійснив поставку товару на загальну суму 171 200,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №4/014 від 08.04.2025 на суму 86 284,80 грн та №4/015 від 08.04.2025 на суму 84 915,20 грн. Зазначені накладні є первинними документами, які підтверджують факт передачі товару та його вартість, а відповідачем належних і допустимих доказів, що спростовують факт поставки або вартість переданого товару, суду не надано.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що поставку товару здійснено без попередньої оплати.
Відтак згідно з умовами договору строк виконання грошового зобов'язання сплив 08.05.2025 (тридцятий день з дня отримання товару).
Судом установлено, що станом на 09.05.2025 (перший день прострочення) відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 30 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи. Відтак з 09.05.2025 сума простроченого грошового зобов'язання становить 141 200,00 грн (171 200,00 - 30 000,00).
Матеріалами справи також підтверджується подальше здійснення відповідачем часткових оплат на загальну суму 50 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 91 200,00 грн.
Після відкриття провадження у справі відповідач додатково сплатив 30 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Отже, суд дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару та наявність непогашеної заборгованості у розмірі 61 200,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, встановлені обставини підтверджують факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої договором та законом відповідальності.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до пункту 7.2 договору нараховано пеню на суму боргу 91 200,00 грн за період прострочення з 08.05.2025 по 19.11.2025 у загальному розмірі 15 181,68 грн.
Відповідач не надав суду контррозрахунку.
Суд зазначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
При цьому Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Оцінюючи заявлену до стягнення пеню, суд враховує положення ч. 6 ст. 232 Господарський кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому суд бере до уваги, що станом на час розгляду справи Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Разом із тим строк виконання спірного грошового зобов'язання настав 08.05.2025, тобто в період чинності ГК України, а тому наведене обмеження підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).
За умовами пункту 7.2 Договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням наведеного, Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок пені за період прострочення з 09.05.2025 по 08.11.2025 (з урахуванням обмеження відповідного періоду шестимісячним строком), не виходячи за межі заявлених позовних вимог, зокрема на суму боргу 91 200 грн, та дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню у розмірі 14 329,64 грн.
Крім того за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 2 668,09 грн за період з травня 2025 по жовтень 2025 року на суму боргу 91 200 грн.
Водночас, Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає його неправильним з огляду на таке.
Відповідно до усталеної судової практики розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Суд зазначає, що позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не дотримався зазначених правил, що призвело до завищення їх розміру. Зокрема, до розрахунку помилково включено травень 2025 року, тоді як нарахування інфляційних втрат мало здійснюватися починаючи з червня 2025 року, тобто з місяця, наступного за місяцем, у якому настав строк виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи зазначене Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок інфляційних втрат за період з червня 2025 по жовтень 2025, не виходячи при цьому за межі заявлених позовних вимог, зокрема на суму боргу 91 200 грн, та дійшов висновку, що інфляційні втрати підлягає стягненню у розмірі 1 834,12 грн.
Також за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування 3 % річних за період прострочення з 08.05.2025 по 19.11.2025 на суму боргу 91 200,00 грн у розмірі 1469,19 грн.
Оцінюючи заявлену до стягнення суму 3 % річних, суд виходить з того, що відповідно до умов договору строк оплати сплив 08.05.2025, а відтак прострочення виконання грошового зобов'язання настає з наступного дня, тобто з 09.05.2025. Отже, 08.05.2025 є останнім днем для належного виконання зобов'язання без застосування наслідків прострочення і не може включатися до періоду нарахування 3% річних.
Враховуючи зазначене, Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 здійснив перерахунок 3 % річних, виходячи з періоду прострочення з 09.05.2025 по 19.11.2025, не виходячи при цьому за межі заявлених позовних вимог, зокрема на суму боргу 91 200 грн, та дійшов висновку, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню становить 1 461,70 грн.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги про стягнення:
- 61 200,00 грн основної заборгованості;
- 14 329,64 грн пені;
- 1 834,12 грн інфляційних втрат.
- 1 461,70 грн 3 % річних.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 852,04 грн, інфляційних втрат у розмірі 833,97 грн та 3% річних у розмірі 7,49 грн слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю, а в частині стягнення боргу у розмірі 30 000 грн - у зв'язку з його погашенням після відкриття провадження у справі.
VІ. Розподіл судових витрат
1. Судовий збір
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
2. Витрати на професійну правничу допомогу
Позивач заявив до відшкодування 24 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подано:
- Договір про надання правової (правничої) допомоги №2910/25-ПД-01 від 29.10.2025, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю “Флорі Спрей» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням “Юстіком»;
- Договір про співпрацю № 2501/23-ПД-02, який укладено 23.09.2025 між Адвокатським об'єднанням “Юстіком» та адвокатом Канунніков Д. О.;
- Додаткова угода №2 до Договору №2910/25-ПД-01 від 29.10.2025;
- Ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1291459;
- Попередній розрахунок суми судових витрат;
- Акт наданих послуг №21 від 19.11.2025;
- Платіжна інструкція №6769 від 20.11.2025.
За умовами п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 29.10.2025 (далі - договір), Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.5.1 та 5.2 договору Клієнт зобов'язаний оплатити Адвокатському об'єднанню надану правову допомогу та понесені фактичні витрати. Обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану згідно з п. 2.1. цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю Сторін та визначається у Додаткових угодах до цього договору.
Згідно з п.5.6 договору, Оплата за надану правову допомогу здійснюється Клієнтом шляхом переказу грошових коштів на безготівковий рахунок Адвокатського об'єднання у строк, узгоджений Сторонами, але не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Сторонами акту наданих послуг, якщо інший порядок оплати не визначений у додатковій угоді до цього договору.
Цей договір підписаний та скріплений печатками сторін.
У Додатковій угоді №2 Договору №2910/25-ПД-01 від 29.10.2025 (далі - Угода), сторони визначили обсяг та зміст правової допомоги, а також загальний розмір гонорару - 24 000,00 грн за правову допомогу по вказаній справі, зокрема:
- надання усної юридичної консультації клієнту з вивченням письмових документів - 1000,00 грн;
- вивчення аналогічних справ в судовій практиці Господарського суду Житомирської області - 1000,00 грн;
- підготовка, складання та направлення процесуальних документів по господарській справі учасникам процесу та суду - 22 000,00 грн.
На підставі акту наданих послуг № 21 від 19.11.2025 ТОВ “Флорі Спрей» сплатило адвокатському об'єднанню 24 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6769 від 20.11.2025 р.
Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи що заявлений розмір є співмірним з розміром заборгованості.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу Суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України.
За змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція наведена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при визначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Водночас Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Вирішуючи питання про співмірність (пропорційність) витрат на правничу допомогу, суд враховує: порядок розгляду справи - спрощене позовне провадження з повідомленням сторін; ця справа в силу закону є малозначною, не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; предмет спору - стягнення боргу, ціну позову - 110 518,96 грн, обсяг наданих послуг - складання та подання позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, представник позивача брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції 12.01.2026 та 05.02.2026.
Оцінивши подані докази на підтвердження витрат, суд установив їх фактичне понесення та зв'язок із розглядом цієї справи. Разом із тим, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, беручи до уваги доводи відповідача про неспівмірність витрат, Суд дійшов висновку, що справедливим і розумним розміром відшкодування витрат на правничу допомогу в межах цієї справи є 5 000 грн, які слід покласти на відповідача. У решті заявлених витрат у сумі 19 000,00 грн слід відмовити як у надмірних та таких, що не відповідають критеріям співмірності.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял-Фарм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" :
- 61 200,00 грн (шістдесят одна тисяча двісті гривень 00 копійок) - заборгованість;
- 14 329,64 грн (чотирнадцять тисяч триста двадцять дев'ять гривень 64 копійки) - пені;
- 1 834,12 грн (одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні 12 копійок) - інфляційні втрати;
- 1 461,70 грн (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня 70 копійок) - 3 % річних;
- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору;
- 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень) - судові витрати на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення: 30 000 грн - заборгованості, 852,04 грн - пені, 833,97 грн - інфляційних втрат, 7,49 грн - 3% річних.
4. Відмовити у решті заявлених витрат на правничу допомогу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Флорі Спрей" (код ЄДРПОУ 33608589; вул. Киргизька, буд. 19 літ. 2Р1, м. Харків, Харківська обл., 61105)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял-Фарм" (код ЄДРПОУ 44585653, вул. Житній Базар, буд. 8, м. Житомир, Житомирська обл., 10008)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 12.02.2026
Суддя С. НЕСТЕРЧУК