61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
13.02.2026 Справа №905/1251/25 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М. розглянувши матеріали
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (код ЄДРПОУ43023403, вул. Сумська,3, м. Харків, 61057)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» (код ЄДРПОУ 36982786, вул. Миколи Василенка, 7-А, м. Київ, 03124)
про стягнення заборгованості у розмірі 53042,91грн.
Без повідомлення (виклику ) учасників справи
Предмет та підстави позову
На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості у розмірі 53042,91грн, з них: 37489,87 грн орендної плати, 8854,05 грн пені та 698,99 грн штрафу.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем підписаний договір оренди від 26.02.2019 №6561/2019 на державне окреме індивідуально визначене майно загальною площею 1529.9 кв. м. комплексу авторемонтних майстерень (будівля Л), а саме: приміщення моторного і токарного цеху площею 504,0 кв. м. (реєстровий номер 32087941.5. УЧЖШМЧ151); приміщення агрегатного складу площею 258,2 кв. м. (реєстровий номер 32087941.5 УЧЖШМЧ145); частину приміщення профілакторію №2 площею 763, 7 кв. м. (реєстровий номер 32087941.5 УЧЖШМЧ158), розташованого за адресою: Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 38, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» Державного підприємства «Мирноградвугілля») строком на 2 роки 360 днів, що діяв з 26.02.2019 по 20.02.2022 включно, який в подальшому був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах. Умови договору відповідачем виконані неналежним чином, оскільки останнім не сплачена орендна плата за користування майном, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Заперечення учасників судового процесу
Відповідач у поданому до суду відзиву на позов заперечує проти задоволення позовної заяви, оскільки Мирноградська міська територіальна громада з 24.02.2022 по 20.08.2024 знаходилась у Переліку територій можливих бойових дій, і тому позивач повинен довести те, що відповідач міг використовувати орендоване приміщення для здійснення господарської діяльності, а також мав безперешкодний доступ до приміщення. Відсутність таких доказів дає право відповідачу послатись на ч. 6 с. 762 Цивільного кодексу України та бути звільненим від орендної плати. Відповідач також вказує на те, що він намагався повернути майно балансоутримувачу та надіслав 26.04.2024 лист про розірвання договору оренди. Разом з тим, балансоутримувач надав відповідь про неможливість підписання акту приймання - передачі через бойові дії в м. Мирноград.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що предметом спору є зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати за період з травня 2024 по 31 серпня 2024. Разом з цим, сам факт введення воєнного стану не звільняє орендаря від сплати орендної плати і саме відповідач повинен довести неможливість використання майна. Після звернення відповідача до позивача з пропозицією розірвати договір оренди, останній був достроково розірваний за домовленістю сторін з 01.09.2024. за таких обставин, відповідач зобов'язаний здійснити оренду плату до моменту розірвання договору.
Хід розгляду справи та процесуальні дії суду
Ухвалою суду постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/1251/25; справу №905/1251/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Направлення ухвали суду здійснювалось до електронного кабінету позивача, що підтверджується довідкою Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа та шляхом здійснення оголошення на сайті суду для відповідача.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
На виконання доручення Прем'єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18, щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі «Партнерство заради розвитку» від 03.12.2018, відповідно до Закону України «Про Фонд державного майна України», Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012, наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 (пункт 1) прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичної особи публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області. Згідно з пунктом 2 вказаного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 13.05.2021 №796 «Про внесення змін до назви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях» змінено назву Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях; встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях за розподільчим балансом.
Наказом Фонду державного майна України №1241 від 07.07.2023 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» реорганізовано регіональні відділення Фонду державного майна України шляхом приєднання до Фонду державного майна України, згідно з переліком; утворено регіональні відділення як відокремлені структурні підрозділи Фонду державного майна України без статусу юридичної особи; встановлено, що Фонд державного майна України є правонаступником майна, прав та обов'язків регіональних відділень.
При цьому, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях з 14.07.2023 перебуває у стані припинення. За таких обставин, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях звернулось до суду щодо виконання договору, що був укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, як його правонаступник.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод композитних виробів» (відповідач, орендар) укладений договір оренди від 26.02.2019 № 6561/2019 (далі - договір) на державне окреме індивідуально визначене майно загальною площею 1525,9 кв. м комплексу авторемонтних майстерень (будівля Л), а саме: приміщення моторного і токарного цеху площею 504,0 кв. м (реєстровий номер 32087941.5. УЧЖШМЧ151); приміщення агрегатного складу площею 258,2 кв.м (реєстровий номер 32087941.5.УЧЖШМЧ145); частину приміщення профілакторію №2 площею 763,7 кв.м (реєстровий номер 32087941.5.УЧЖШМЧ158), розташоване за адресою: Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 38, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Автомобіліст» Державного підприємства «Мирноградвугілля» (Балансоутримувач).
Відповідно до п. 3.1. договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року N 786 (зі змінами) становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року - 18786,42 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди лютий 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий місяць 2019 року.
Пунктом 3.2 договору оренди встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 3.3. розділу 3 «Орендна плата» Договору оренди).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, уключаючи день оплати (п. 3.7. договору).
Згідно з п. 3.8 розділу 3 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Згідно з п. 3.11. договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У відповідності до п. 5.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 26.02.2019 до 20.02.2022 включно.
Згідно з абзацом 2 пункту 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 10.6. договору передбачено, що чинність договору припиняється зокрема достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів. Орендар повертає Балансоутримувачу.
На виконання договору, між сторонами підписаний акт приймання - передачі майна від 26.02.2019 року.
Передане в оренду майно знаходиться на балансі Державного підприємства “Мирноградвугілля», докази чого наявні в матеріалах справи.
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, після 20.02.2022 договір оренди був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах у зв'язку з відсутністю з боку жодної із сторін договору заяви про припинення договору оренди.
Відповідач листом від 13.09.2027 №09/13-24 звернувся до позивача, в якому повідомив останнього про те, що у зв'язку з розпорядженням Мироноградської міської ради у серпні 2024 року оголошена евакуація з міста Мирноград, а також через встановлену комендантську годину з 11:00 до 15:00 підприємство перестало мати можливим експлуатувати нерухоме майно, що було орендовано. За таких обставин, відповідач просив достроково розірвати договір оренди.
Позивачем прийнято рішення від 16.09.2024 №173ВС про дострокове припинення договору, саме з 13.09.2024.
За таких обставин, договірні відносини між сторонами є припиненими.
Разом з цим, між сторонами залишилось неврегульоване питання щодо сплати орендної плати за період з травня 2024 по серпень 2024.
З розрахунку заборгованості поданого позивачем до суду вбачається, що заборгованість з орендної плати виникла за період з 16.05.2024 по серпень 2024 року.
Позивачем у відповіді на відзив надані пояснення щодо порядку нарахування орендної плати, зокрема: за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 орендаря звільнено від орендної плати на підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови №634 в редакції до 07.05.2024; - за період з 01.01.2023 по 07.05.2024 включно, забезпечено нарахування орендної плати в розмірі 100% встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) на підставі договору оренди від 26.02.2019 №6561/2019; - з 08.05.2024 по 31.08.2024 орендна плата нараховується у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) згідно з Постановою №634 зі змінами, внесеними Постановою КМ №512; - з 01.09.2024 не нараховується орендна плата (з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку).
Отже, з урахуванням періоду оренди, здійснених відповідачем оплат та вищевказаних обставин пов'язаних з законодавчо врегульваними питаннями щодо періодів звільнення від сплати орендної плати, нарахування останньої у меншому розмірі, за розрахунком позивача, заборгованість становить 37489,87 грн, у тому числі за період травень 2024 у розмірі 4538,91 грн; червень 2024 у розмірі 10961,73 грн; липень 2024 у розмірі 11027,50 грн; серпень у розмірі 11027,50 грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості з орендної плати, докази чого наявні в матеріалах справи.
Разом з цим, оскільки відповідачем не здійснений повний розрахунок по договору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом відмічається те, що відповідачем не висунуті жодні заперечення щодо розміру орендної плати. Заперечення відповідача зводять до того, що позивачем не здійснено перевірку можливості належного використання орендованого майна відповідачем та доступу до нього через бойові дії в м. Мирноград, Донецької області.
Відповідачем подано до суду лист від 26.04.2024, що був адресований ДП “Мирноградвугілля», в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод композитних виробів» звернулось до Державного підприємства “Мирноградвугілля» з проханням щодо розірвання договору оренди №6561/2019 та подальшого підписання акту приймання - передачі майна, що розташоване на Донецька обл., м. Мирноград, вул. Центральна, 38. Також у вказаному листі зазначено про припинення дію договору у зв'язку з неможливістю використовувати майно. На вказаний лист Державне підприємство “Мирноградвугілля» надало відповідь, в якому повідомило про те, що м. Мирноград перебуває на території можливих бойових дій, діяльність підприємства майже припинена та про неможливість підписання акту приймання - передачі майна.
За таких обставин, відповідач вважає. що він звільнений від сплати орендної плати за майно, яким він не міг користуватись у зв'язку з бойовими діями на відповідній території.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору оренди від 26.02.2019 № 6561/2019, регулювалися положеннями законодавства про договір найму (оренди), зокрема положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 Глави 30 Господарського кодексу України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), Закону України “Про оренду державного та комунального майна».
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 759 та частини статті 762 зазначеного Кодексу, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (приписи ст. 629 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом вище, заперечення відповідача зводяться до наявності підстав для застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного Кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 762 Цивільного кодексу України наймач (орендар) має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Судом відмічається те, що відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Тобто, саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у договорні правовідносини.
Відповідач посилається на неможливість належного використання ним орендованого майна та доступу до нього через бойові дії в м. Мирноград, Донецької області. На підтвердження неможливості використання майна подає до суду лист від 26.04.2024 з вимогою до балансоутримувача про прийняття майна за актом приймання - передачі та лист відповідь від 28.04.2024, в якому балансоутримувач вказав на неможливість прийняти майно, оскільки воно знаходиться в м. Мирноград Донецької області, яке відповідно перебуває в зоні можливих бойових дій. В подальшому, відповідач звернувся до позивача від 13.09.2024 з вимогою про розірвання договору оренди, яка була позивачем задоволена.
Відповідач жодних інших доказів не надає, а перекладає обов'язок подання доказів про неможливість використовувати орендоване майно на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 року № 1400), Міністерством розвитку громад та територій України затверджений Наказ від 28.02.2025 №376, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відповідно до вказаного переліку Мирноградська міська територіальна громада UA14160150000038750 в період з 24.02.2022 по 20.08.2024 є територією можливих бойових дій, а з 21.08.2024 є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
За таких обставин, виходячи з інформації що міститься в Переліку, затвердженому наказом №376 Мирноградська міська територіальна громада є територією активних бойових дій з 21.08.2024, тобто саме з цієї дати відповідач звільнений від обов'язку доказувати загальновідомі факти про те, що він не міг користуватись орендованим майном.
Частиною 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши наявні матеріали справи та з»ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме з квітня 2024 року відповідач не мав можливості використовувати орендоване ним майно. Обставини пов'язані з можливими бойовими діями в місті Мирноград існували ще з лютого 2022 року. Судом відхиляються доводи відповідача про те, що саме позивач повинен надати докази неможливості використання майна так як такі доводи суперечать принципу змагальності в господарському судочинстві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що найбільш вірогідно відповідач не міг використовувати орендоване ним майно з 21.08.2024 у зв'язку з активними бойовими діями в м. Мирноград.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Предметом спору у даній справі, є зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати державного майна за період з травня 2024 по 31 серпня 2024 включно.
У зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, Законом України від 01 квітня 2022 року №2181-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - Закон) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнено, зокрема пунктом 6-1, згідно з яким під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені Законом про оренду.
На виконання вимог Закону Урядом прийнято постанову від 27 травня 2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (надалі - Постанова № 634 в редакції від 27.05.2022), якою встановлено особливий порядок та умови оренди державного та комунального майна на час воєнного стану.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (в редакції від 27.05.2022) установлено, що:
на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);
звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2024 № 512 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 №634» (надалі - Постанова КМ №512, офіційне опублікування відбулось 08.05.2024) внесені зміни, зокрема у пункті 1 підпункт 1 Постанови №634 в редакції від 27.05.2022 (надалі - Постанова № 634 зі змінами, внесеними Постановою КМ №512), викладено в новій редакції, що передбачає пільги (не нараховується плата за оренду державного та комунального майна у визначені періоди) для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, призваних або прийнятих на військову службу після введення воєнного стану до його припинення чи скасування.
При цьому, пункт 1 Постанови №634 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №512 доповнено підпунктом 1-1 такого змісту: « 1) орендарям державного та комунального майна, розташованого на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - визначені території), не нараховується орендна плата за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку бойових дій або тимчасової окупації, по 1 число місяця, що настає через три місяці після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації, що визначаються відповідно до зазначеного переліку».
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 512 (чинна з 08.05.2024) імперативно встановлено, що нарахування орендної плати орендарям, визначеним підпунктом 1-1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 №634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», здійснюється з урахуванням змін, затверджених цією постановою, починаючи з 1 січня 2024 року. Надмірно сплачена зазначеними орендарями орендна плата підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів.
З огляду на положення п.п.1-1 Постанови №634 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №512 та враховуючи, що м. Мирноград є територією активних бойових дій з 21.08.2024, то відповідно орендна плата не нараховується за період з 1 числа місяця, в якому було визначено щодо відповідної території дату початку бойових дій, тобто в даному випадку орендна плата не нараховується з 01.08.2024 року.
За таких обставин та беручи до уваги розрахунок заборгованості з орендної плати здійснений позивачем та встановлені судом обставини вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 26528,14 грн, зокрема за травень 2024 у розмірі 4538,91 грн; червень 2024 у розмірі 10961,73 грн; липень 2024 у розмірі 11027,50 грн. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за серпень 2024 у розмірі 11027,50 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 8854,05 грн пені та 698,99 грн штрафу. Судом відмічається те, що з розрахунку поданого позивачем, вбачається, що пеня та штраф нараховуються також позивачем на суму заборгованості за квітень 2024 року, яка не є предметом спору, оскільки була погашена відповідачем платежами від 30.06.2025 та 03.07.2025. Відповідачем не надано заперечень щодо пені а штрафу окремо від загальних заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Договором передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості (п.3.7. п. 3.8 договору).
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України та 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести, наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди, причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
З огляду на те, що, суд встановив, що відповідач не довів існування обставин неможливості використання орендованого ним приміщення у період з травня та відповідно й квітня 2024 по липень 2024 без сплати орендодавцю орендної плати та відповідачем не висунуто заперечень щодо заборгованості за орендну плату за квітень 2024, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені та штрафу за неналежне виконання грошових зобов'язань за квітень - липень 2024 року. Перевіривши розрахунок наданий позивачем, суд встановив його правильність. При тому, що у зв'язку з відсутністю у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату за серпень 2024, то відповідно виключається притягнення відповідача до відповідальності за цей період. За таких обставин, розмір пені за розрахунком суду становить 7368,69 грн, який і підлягає стягненню в судовому порядку. За розрахунком суду, розмір штрафу становить 5596,24 грн (10% від суми 55962,37 грн сума заборгованості за квітень 2024 по липень 2024 станом на 29.06.2025, оскільки 30.06.2025 відповідач здійснив часткове погашення боргу).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Донецької області
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» (код 36982786, вул. Миколи Василенка, 7-А, м. Київ, 03124) на користь Державного бюджету України UA 108999980313080094000005690, код класифікації доходів бюджету 22080300, назва отримувача Донецьке ГУК/Мирноград МТГ22080300, банк отримувача Казначейство України, код ЄДРПОУ отримувача 37967785) заборгованість з орендної плати у розмірі 26528 (двадцять шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 14 коп; пеню у розмірі 7368 (сім тисяч триста шістедсят вісім) грн 69 коп.; штраф у розмірі 5596 (пять тисяч пятьсот девяносто шість) грн 24 коп.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод композитних виробів» (код 36982786, вул. Миколи Василенка, 7-А, м. Київ, 03124) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (код 43023403, вул. Сумька, 3 м. харків, 61057) судовий збір у розмірі 1803 (одн тисяча вісімсот три) грн 60коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст.240,241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 13.02.2026 у зв'язку з постійним відключення приміщення суду від електропостачання та теплопостачання, а також з постійними повітряними тривогами.
Суддя Д.М. Огороднік