12 лютого 2026 року
м. Київ
справа №240/6737/25
адміністративне провадження № К/990/55241/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №240/6737/25 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області №4/4 від 28.02.2025 про анулювання ОСОБА_1 свідоцтва адвоката;
- зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Житомирської області внести відповідні зміни до Єдиного реєстру адвокатів України про відновлення ОСОБА_1 статусу адвоката України.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 28.12.2025 через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду, яка зареєстрована 29.12.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та доказів надсилання її копії іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у взаємозв'язку із обґрунтуванням підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу.
На виконання указаної ухвали 29.01.2026 скаржник направив Суду касаційну скаргу в новій редакції.
Проаналізувавши зміст касаційної скарги в новій редакції, суд вважає, що вона не усуває виявлених недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Так, скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши про неврахування судами висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2023 у справі №500/4859/21.
Варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №10/17999/16, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Суд зауважує, що вказана скаржником постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №500/4859/21 та оскаржувані судові рішення прийняті не у подібних правовідносинах та за різних фактичних обставин справи, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у даній справі.
Так, у справі №500/4859/21 спір стосувався оскарження рішення Ради адвокатів Тернопільської області в частині необхідності усунення обставин несумісності, а саме в частині другого речення резолютивної частини рішення «у разі усунення ним протягом 30 днів з дня прийняття цього рішення існуючих на даний час, визначених ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» обставин несумісності» видати позивачу свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю після складання ним присяги адвоката України».
За обставинами цієї справи Рада адвокатів Тернопільської області вирішила видати позивачу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за умови усунення ним обставин несумісності, які існують у зв'язку із перебуванням на службі у Тернопільській міській раді.
Водночас, у справі №240/6737/25 спір виник внаслідок ухвалення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Житомирської області рішення, яким припинено право позивача на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. За обставинами цієї справи, підставою для прийняття такого рішення стала наявність недостовірних відомостей, які були подані позивачем для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. В обґрунтування свого рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області посилалася на рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якими було скасовано результати складеного позивачем кваліфікаційного іспиту.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що правовідносини у цій справі та у справі №500/4859/21 не є подібними.
Суд зазначає, що таке формальне посилання на постанову Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Levages Prestations Services проти Франції" від 23.10.1996, заява №21920/93; "Brualla Gomes de la Torre проти Іспанії" від 19.12.1997, заява №26737/95).
З огляду на наведене, станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 20.01.2026 про залишення касаційної скарги без руху в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №240/6737/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук С.А. Уханенко