12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 640/3777/19
адміністративне провадження № К/990/5090/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №640/3777/19 за адміністративним позовом Приватного підприємство «Лібра-Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 04.02.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №640/3777/19.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Лібра-Трейд» до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо призначення та проведення планової виїзної перевірки ПП «Лібра-Трейд» (ідентифікаційний код 35932074) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2018;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.12.2018
форми «Р» №6692615147 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 337.724.894,00 грн за основним платежем та 63.512.851,25 грн за штрафними санкціями,
форми «Р» №6702615147 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 296.628.945,00 грн за основним платежем та 148.314.472,50 грн за штрафними санкціями,
форми «В4» №6712615147 про визначення завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 4.041.733,00 грн,
форми «ПС» №6732615147 про визначення штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн,
форми «ПС» №0015824208 про визначення штрафних санкцій в розмірі 510 грн,
форми «Н» від 28.12.2018 №6722615147 про визначення штрафу в розмірі 328,09 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 позов ПП «Лібра-Трейд», з урахуванням заяви б/н від 10.06.2019 «Про зміну підстав позову», задоволено частково:
- скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 28.12.2018: №6692615147, №6702615147, податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 28.12.2018 №6712615147;
- у іншій частині позову відмовлено.
- стягнуто на користь ПП «Лібра-Трейд», на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ПП «Лібра-Трейд» витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210, 00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2021 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ПП «Лібра-Трейд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2023 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 скасовано, а справу №640/3777/19 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Судом касаційної інстанції встановлено, що позивач посилався на обставини порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, проте суд першої інстанції вказані посилання відхилив з приводу того, що в даному випадку відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірочного заходу. Суд апеляційної інстанції вказані доводи позивача також залишив поза увагою без надання жодної правової оцінки таким доводам. Однак в разі наявності підстав позову про порушення контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки суди повинні надавати їм правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Цим доводам повинна бути надана правова оцінка незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» від 28.12.2018 №6692615147, №6702615147, податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 28.12.2018 №6712615147, податкові повідомлення-рішення форми «ПС» від 28.12.2018 №6732615147, №0015824-208 та податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 28.12.2018 №6722615147. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге 28.01.2026, попередню скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 20.01.2026.
Контролюючим органом заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що приписами КАС України не визначено строки повторного звернення до адміністративного суду після повернення касаційної скарги, крім випадку, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що оскаржувані судові рішення винесено з неправильним застосування судом норм матеріального права (п. 77.4. ст. 77 Податкового кодексу України, п. 1 Порядку формування плану- графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524) та з порушенням норм процесуального права (п. 4 ч. З ст, 2, ч. 4 ст. 9, ч. 1 та 2 ст. 72, ч. 1 ст. 76, ч. З ст.90, ч. 1-3 ст. 242, п. 1, 2 ст. 244 КАС України) за неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених за змістом постанов від 10.07.2019 у справі №804/639/18, від 13.10.2021 у справі №640/21854/18, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 16.03.2023 у справі №400/4409/21, від 11.05.2023 у справі №380/23542/21. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій допущено надмірний формалізм при кваліфікації дій податкового органу в частині призначення податкової перевірки, не надано належну юридичну оцінку обставинам справи.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всупереч Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженими наказом ДФС від 31.07.2014 №22 (у редакції наказу ДФС 23.03.2018 398) і Податкового кодексу України, наказ №11949 про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 08.08.2018 був вручений позивачу безпосередньо в день початку проведення перевірки 08.08.2018. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18). При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Допущене податковим органом порушення вимог Податкового кодексу України є таким, що об'єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки позивача та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки оскаржуваних рішень, оскільки наведені порушення призвели до порушення права позивача бути обізнаним у визначеному законом порядку з обставинами проведення його перевірки контролюючим органом та, відповідно, вживати визначених законом заходів у зв'язку з цим.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, без конкретизації, які саме докази неналежним чином досліджено судами, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі №640/3777/19 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва