12 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 607/17658/25 пров. № А/857/2430/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Мандзія О.П.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року у справі № 607/17658/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, -
суддя в 1-й інстанції Герчаківська О.Я.,
дата ухвалення рішення 20.11.2025,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - апелянт, відповідач, ГУНП в Тернопільській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 271972 від 17.08.2025.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив із спірною постановою категорично не погоджується, притягнення його до адміністративної відповідальності за нібито вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП), є незаконним та необгрунтованим, оскільки він не здійснював зупинки транспортного засобу за обставинами, вказаними у спірній постанові.
Також зазначив, що обставини, зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №271972, не відповідають дійсним.
У зв'язку з викладеним, звернувся до суду із позовом.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.11.2025 у справі №607/17658/25 позов задоволено та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №271972 від 17.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, а провадження у справі закрито.
Задовольняючи позов суд першої інстанції констатував протиправність спірної постанови з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач 17.08.2025 близько 21 год. 50 хв. у с. Великий Глибочок, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл. по вул. Центральна, керуючи транспортним засобом марки Ford модель ESCAPE, р.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.п.15.9.(и) Правил дорожнього руху України (далі також ПДР) та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Інспектором СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Копачівським М. М. виявлено дане порушення та винесено відносно позивача ОСОБА_2 спірну постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп.
Також зазначено, що водій ОСОБА_3 не увімкнув аварійну світлову сигналізацію під час зупинки транспортного засобу Ford модель ESCAPE, р.н. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.п. 9.9. (б) ПДР України.
Апелянт стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки долучений до матеріалів справи відеодоказ (відеозапис) є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відповідач переконаний, що відображені на відеозаписі події повністю доводять обставини правопорушення та вини ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з відеоматеріалами водія ОСОБА_4 ознайомлено із причиною зупинки транспортного засобу та продемонстровано відеозапис, на якому відображено порушення ним вимог п.п. 15.9 (и) ПДР України, а саме зупинку транспортного засобу Ford модель ESCAPE, р.н. НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території (відеозапис під назвою « 3» з 00:00:10 по 00:05:10).
Оскільки позивач дійсно допустив порушення ПДР тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи тому позов до задоволення не підлягає.
Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.11.2025 у цій справі та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфу 2 КАС України.
За статтею 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони про дату час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, явки уповноважених представників не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавали, а тому за правилами ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозапису не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 271972 від 17.08.2025, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 17.08.2025 о 21 год. 50 хв. у с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області по вул. Центральна, водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9 «и» ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (ч. 1 ст. 5 КАС України,).
Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Своєю чергою, ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Абзацом 1 ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 252 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
В пункті 1.3. Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9. ПДР).
Положеннямп.15.1 ПДР визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За змістом п 15.9 «и» ПДР зупинка забороняється ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місцях виїзду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів оптичний диск, на якому містяться відеозаписи події 17.08.2025.
Апеляційний суд, дослідивши відповідні відеодокази, погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий не містить зображення виїзду з прилеглої території, а також не підтверджує того, що позивач зупинив свій автомобіль ближче 10 м від виїзду з прилеглої території чи в місці такого виїзду. Суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідач не спростував доводів позивача про те, що ОСОБА_1 не здійснював зупинку транспортного засобу по вул. Центральна у с. Великий Глибочок, а рухався по вул. Кутнянській та зупинився перед виїздом на головну дорогу (просп. Шевченка), що є необхідним для встановлення місця можливого вчинення адміністративного правопорушення, в частині тлумачення терміну «прилегла територія».
Крім того, відеодокази не містять фіксації проведення працівниками поліції вимірювань відстані. Натомість, на наявному відеозаписі відображено фрагменти записів з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано моменти патрулювання населеного пункту, момент складання постанови щодо позивача, та момент перебування працівників поліції та позивача в медичному закладі. В окремих кадрах зафіксовано автомобіль позивача, однак такі не дають змогу встановити чи дійсно позивач допустив порушення правил зупинки.
Отже, наявні у матеріалах справи відеодокази жодним чином не доводять вину позивача у порушенні п.15.9.«и» ПДР.
За таких обставин, апеляційний суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не доведено належними доказами.
В контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що такі співставні з доводами позовної заяви та суперечать матеріалам справи та наявним у них доказам, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи оскаржувану постанову на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції стосовно того, що відповідач дійшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що відповідач не довів наявності у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача необхідно закрити.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Ба більше, частина з них не охоплюється предметом розгляду цієї справи, а тому оцінка таким не надається.
Також колегія суддів апеляційного суду враховує позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 в справі № 240/12/17, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями ст. 90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За правилами ст. 139 КАС України перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 268, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року у справі № 607/17658/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 12.02.26