13 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3460/25 пров. № А/857/22577/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі №460/3460/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Зозуля Д.П.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 02 травня 2025 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ в Донецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.11.2024 №172850024566 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання призначити і виплатити таку одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 02.04.1985 по 13.10.1986, з 03.07.1989 по 26.08.2002.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком. Повідомлено, що відповідач безпідставно не зарахував окремі періоди її роботи до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки разом із заявою про призначення пенсії позивачем надані всі належні документи на його підтвердження. З огляду на наведене, вважає рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні такого періоду її роботи до страхового стажу та як наслідок відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій необґрунтованим і протиправним.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано те, що відповідач не міг зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з наданням неналежно оформленого пакету документів, що призвело до прийняття помилкового рішення. Суд першої інстанції помилково не врахував того, що діючим законодавством передбачено, що саме заявник подає особисто або через вебпортал ПФУ заяву про призначення пенсії, до якої додає відповідний належно оформлений пакет документів, що передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005. Відповідач вважає, що саме позивач мав подати заяву, додавши до неї належно оформлені документи, у тому числі уточнюючі довідки щодо спірних періодів роботи.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 09.11.2023 пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу: період її роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 26.08.2002; період роботи з 09.03.2005 по 07.09.2011 та з 21.11.2011 по 13.11.2023 у психіатричному закладі охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Рівненській області ОСОБА_1 призначено з 09.11.2023 пенсію за віком.
У жовтні 2024 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про нарахування і виплату їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з рішенням від 05.11.2024 №172850024566 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті такої допомоги, мотивуючи це тим, що страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 18 років 7 місяців 18 днів.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Окрім того статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку
Пунктом 7-1 розділ XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1191 (далі - Порядок №1191).
Пунктом 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"(далі - Перелік №909).
Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, для отримання права на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особа має відповідати таким критеріям: 1) на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа має працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; 2) наявність для жінок страхового стажу не менше 30 років на таких посадах; 3) будь-який з видів пенсії раніше ним не призначався.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
За обставин цієї справи позивачці відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги у зв'язку з тим, що страховий стаж позивачки на дату досягнення пенсійного віку відповідно до пунктів “е» - “ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» складає 18 років 07 місяців 18 днів.
Разом з тим апеляційним судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивачка така з 02.04.1985 по 13.10.1986 займала посаду виїзного фельдшера станції швидкої і невідкладної медичної допомоги у м. Рівне (записи №1-2); з 03.07.1989 по 26.08.2002 - зав. ФП (завідувач фельдшерського пункту) Спаської районної поліклініки Приморського краю російської федерації (запис №3); з 09.03.2005 по 01.07.2005 - сестри медичної соціальної допомоги ОМКВ Рівненського обласного центру психічного здоров'я населення; з 01.07.2005 по 07.09.2011 - переведена на посаду фельдшера-нарколога наркологічного стаціонарного відділення Рівненського обласного центру психічного здоров'я населення; з 21.11.2011 - фельдшер (з наркології) Кабінету освідчення на предмет алкогольного та наркотичного сп'яніння наркологічного стаціонарного відділення Рівненського обласного центру психічного здоров'я населення.
Як зазначені посади (фельдшер, що відноситься до середнього медичного персоналу, завідувач фельдшерського пункту, сестра медична), так і заклади, в яких працювала позивач (станція швидкої медичної допомоги, фельдшерський пункт, центр психічного здоров'я населення) передбачені Переліком №909.
Отже, вказані періоди роботи позивача належить до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та відповідно надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.
Таким чином апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачка має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
При цьому, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що належним, повним і ефективним способом захисту і відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 02.04.1985 по 13.10.1986, з 03.07.1989 по 26.08.2002 та призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі № 460/3460/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук