Справа № 240/7712/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
13 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в березні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , через відсутність необхідного страхового стажу - 31 рік.
Також, позивач просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період навчання в Київському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.09.1981 року по 07.02.1987 рік та період підприємницької діяльності з 19.12.1996 по 31.12.2003 та призначити їй пенсію за віком відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28.02.2025.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2025 №063850008336 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.02.2025 позивачка подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке прийняло рішення від 07.03.2025 №063850008336 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період підприємницької діяльності з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.09.2024 по 31.01.2025, оскільки за вказаний період в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також не зараховано період навчання відповідно до диплому від 28.02.1987 серії НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 07.02.1987, оскільки даний період навчання перевищує встановлену академічну тривалість.
Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернулася до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до диплому від 28.02.1987 серії НОМЕР_1 позивач навчалася з 1981 по 07.02.1987 у Київському ордена Леніна Політехнічному інституті.
Із врахуванням положень Закону № 1788-ХП, що був чинним на час навчання позивачки у закладі вищої освіти, період навчання (з дня зарахування особи до вищого навчального закладу до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка) підлягав врахуванню до стажу.
Отже, такий період підлягає врахуванню до стажу позивача, оскільки підтверджений належним документом.
Крім того, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Разом з тим, відповідач, стверджуючи про те, що період навчання згідно диплому перевищує встановлену академічну тривалість, не використав наданих повноважень та не витребував додаткових документів ні у позивача, ні у навчального закладу для перевірки відповідних відомостей.
Суд першої інстанції зауважив, що у спірному рішенні відповідач не ставить під сумнів справжність диплому або відомостей, які в ньому містяться. Однак, посилання на "період навчання, який значно перевищує встановлену академічну тривалість" є оціночним судженням відповідача, який не ґрунтується на вимогах законодавства, в тому числі на положеннях Порядку №637.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахування до страхового стажу періоду навчання в Київському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.09.1981 по 07.02.1987.
Щодо не зарахування до страхового стажу період підприємницької діяльності з 19.12.1996 по 31.12.2003 суд першої інстанції зазначив, що рішенням від 07.03.2025 до страхового стажу позивача не зараховано період підприємницької діяльності з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.09.2024 по 31.01.2025, оскільки за вказаний період в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Тобто, позивач просить зарахувати до стажу інший період, ніж вказано у спірному рішенні.
Відповідно до розрахунку стажу для визнання права на пенсію на підставі заяви від 28.02.2025 період з 19.12.1996 по 31.12.2003 не зарахований.
Разом з тим, у спірному рішенні відповідач жодним чином не навів підстав неможливості зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 19.12.1996 по 31.12.2003.
Таким чином, відповідач належним чином не мотивував своє рішення в частині не зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 19.12.1996 по 31.12.2003, що перешкоджає суду надати оцінку правомірності чи протиправності такого рішення.
Разом з тим, суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії щодо самостійного розрахунку стажу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
При цьому, суд вправі лише перевіряти дії відповідача щодо правильності зарахування (не зарахування) того чи іншого періоду до стажу для призначення пенсії. За відсутності розрахунку стажу, у суду відсутні підстави самостійно його розрахувати.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу та допустило неналежний розгляд поданої заяви і документів, прийнявши незаконне і необґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 07.03.2025 №063850008336 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно розглянути заяву позивача від 28.02.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно дослідити всі періоди роботи позивача, прийняти та проаналізувати всі подані нею документи, та визначити наявність або відсутність у позивача необхідних умов для призначення пенсії, з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п.п. 109 та 117 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, було передбачено, що навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищ) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації зараховується в стаж роботи, доказом стажу роботи може бути, зокрема, трудова книжка, довідка.
Верховний Суд в постанові від 18.03.2020 у справі №243/6299/17 наголосив, що згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Згідно пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Тому, надання інших документів для підтвердження трудового стажу необхідне лише за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
В свою чергу, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до диплому від 28.02.1987 року НОМЕР_1 позивач навчалася з 1981 по 07.02.1987 у Київському ордена Леніна Політехнічному інституті.
Тобто, суд першої інстанції вірно вказав, що такий період підлягає врахуванню до стажу позивача, оскільки період навчання позивача у зазначеному навчальному закладі підтверджується належними доказами, які дозволяли відповідачу зарахувати такий період до трудового та страхового стажу позивачу.
Щодо доводів апелянта в частині періоду з 01.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.09.2024 по 31.01.2025, колегія суддів зазначає, що позивачем не зазначено жодних доводів в адміністративному позові. Також, сам адміністративний позов не містить вимоги щодо зарахування вказаного періоду.
Згідно з ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Щодо доводів апелянта в частині періоду з 19.12.1996 по 31.12.2003, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2025 №063850008336 не містить жодних підстав для відмови у зарахуванні вказаного періоду та страхового стажу позивача, а тому підстави та доводи апелянта в цій частині (по суті незарахування даного періоду) суд не оцінює, оскільки фактично при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не досліджено вказаний період та не надано йому оцінку.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, повторно розглянути заяву позивача від 28.02.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
При цьому, при новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно дослідити всі періоди роботи позивача, прийняти та проаналізувати всі подані ОСОБА_1 документи, та визначити наявність або відсутність у позивача необхідних умов для призначення пенсії, з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судами.
Інших належних та достатніх доводів апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.