Справа № 120/373/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
12 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №120/373/24 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №120/1658/23, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 95% посадового окладу.
Тобто, вказаним судовим рішенням визначено, що надбавка за особливості проходження служби має бути зазначена в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а премія в розмірі 95% посадового окладу.
На виконання вказаного рішення відповідачем видано оновлені довідки станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., в яких вказана надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65% та премія в розмірі 95%.
У подальшому представник позивача, вважаючи, що відповідачем не виконано рішення суду, звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Дана заява мотивована тим, що при видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення при обрахуванні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії застосовано розміри посадового окладу, окладу за військовим званням військовослужбовців, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом не на 01 січня календарного року, як зазначено в судовому рішенні.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Так, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.
Так, звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №120/373/24 представник позивача вказав, що при видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення при обрахуванні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії застосовано розміри посадового окладу, окладу за військовим званням військовослужбовців, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом не на 01 січня календарного року, як зазначено в судовому рішенні.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що у даній справі №120/373/24 надавалась оцінка наявності підстав для видачі довідок із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премія в розмірі 95% посадового окладу.
При цьому, не досліджувалось питання щодо сум решти щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі , який має бути розмір цих складових, який прожитковий мінімум підлягає застосуванню при їх обчисленні та із яких складових розраховуються додаткові складові, що підлягають зазначенню в довідках, адже це не було предметом спору.
Стосовно доводів позивача про те, що довідки мають бути видані на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі № 120/1658/23, то вониє безпідставними, оскільки питання виконання рішення у справі № 120/1658/23 має досліджуватись не в цій справі. У разі, якщо, на думку позивача, рішення у справі № 120/1658/23 не виконано, позивач не позбавлений права звернутись із відповідною заявою саме у справі № 120/1658/23.
Предметом розгляду у справі №120/373/24 було незгода позивача саме із відсотком, який застосовано при обрахунку премії та надбавки за особливості проходження служби, при цьому, жодних вимог стосовно того, що такі складові мають бути визначені виходячи із конкретного прожиткового мінімуму позивачем заявлено не було.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подані апеляційної скарги надмірно сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн., а тому його необхідно повернути.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року - без змін.
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі в розмір 3028,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.4346906279.1 від 04 травня 2025 року.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.