Справа № 320/4002/24 Головуючий у 1 інстанції - Гаробцова Я.В.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
11 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Національної поліції України про скасування наказів, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ полковника поліції Володимира Нідзельського від 20.07.2023 № 351 о/с, яким скасовано накази ГУНП від 10.03.2023 року № 97 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП та № 98 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенцїї відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП;
- визнати протиправним та скасувати наказ генерала поліції третього рангу Івана Вигівського від 28.08.2023 № 1372 о/с, яким скасовано наказ Національної поліції України від 27 березня 2023 року № 407 о/с у частині призначення до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (міжрегіональний територіальний орган) ОСОБА_1 інспектором взводу № 5 роти № 2 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі »), у порядку переведення, та звільнення з посади дільничного офіцера поліції сектору превенцїї відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ полковника поліції Володимира Нідзельського від 31.08.2023 № 432 о/с, яким скасовано наказ ГУНП від 30 березня 2023 року№ 131 о/с про переведення для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (міжрегіональний територіальний орган) підполковника поліції ОСОБА_1 , звільнивши його з посади дільничного офіцера поліції сектору превенцїї відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП;
- поновити ОСОБА_1 з 31.08.2023 на посаді інспектора взводу № 5 роти № 2 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення « Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють » (міжрегіональний територіальний орган).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ НП в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489, заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, підполковника поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, неналежне невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов'язків як поліцейського від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави, зокрема, як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 28.06.2022 № 332 о/с (з змінами, внесеними наказом ГУ НП від 31.08.2022 № 425 о/с, - період тимчасової непрацездатності - зміна дати звільнення з 29.06.2022 на 20.07.2022) підполковника поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладного відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 20.07.2022.
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУНП в Чернігівській області, якою просив скасувати накази ГУ НП в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489, 28.06.2022 № 332 о/с (в частині, що його стосуються) та поновити на посаді.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі № 620/4674/22 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернігівській області, а саме - скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 13.06.2022 № 489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 28.06.2022 № 332о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновлено його на службі в поліції на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУ НП в Чернігівській області з 30.06.2022, стягнуто з ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2022 по 08.03.2023 в розмірі 152029,08 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУ НП в Чернігівській області, стягнення з ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18 098,70 грн. було звернуто до негайного виконання.
Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 10.03.2023 № 97 о/с на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 10.03.2023 № 98 о/с на підставі поданого ОСОБА_1 рапорту, його було призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУ НП в Чернігівській області з 10.03.2023, звільнивши з посади заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУ НП в Чернігівській області.
ГУ НП в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі № 620/4674/22 було подано апеляційну скаргу.
Наказом Національної поліції України від 27.03.2023 № 407 о/с ОСОБА_1 призначено по Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (міжрегіональний територіальний орган), з 01.04.2023 по управлінню поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі »), інспектором взводу № 5 роти №2 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») у порядку переведення.
Наказом ГУНП в Чернігівській області від 30.03.2023 № 131 о/с на підставі поданого ОСОБА_1 рапорту від 20.03.2023 та наказу Національної поліції України від 27.03.2023 № 407 о/с ОСОБА_1 в порядку частин 8, 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведений для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (міжрегіональний територіальний орган) з 01.04.2023.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 620/4674/22 апеляційну скаргу ГУНП в Чернігівській області було задоволено повністю - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 620/4674/22, наказом ГУНП в Чернігівській області від 20.07.2023 № 351 о/с скасовано наказ ГУНП від 10.03.2023 № 97 о/с в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та пункт наказу ГУНП від 10.03.2023 № 98 о/с в частині його призначення на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Відповідно, наказом НПУ від 28.08.2023 № 1372 о/с на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 620/4674/22 та наказу ГУНП в Чернігівській області від 20.07.2023 № 351 о/с, скасовано наказ Національної поліції України від 27.03.2023 № 407 о/с, яким ОСОБА_1 призначено до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (міжрегіональний територіальний орган), інспектором взводу № 5 роти № 2 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») у порядку переведення.
Також, матеріалами справи підтверджується, що наказом полковника поліції Володимира Нідзельського від 31.08.2023 № 432 о/с скасовано наказ ГУНП від 30 березня 2023 року№ 131 о/с про переведення для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (міжрегіональний територіальний орган) підполковника поліції ОСОБА_1 , звільнивши його з посади дільничного офіцера поліції сектору превенцїї відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП.
При цьому, ухвалою Верховного Суду від 16.05.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кінебаса О.М. на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 620/4674/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Чернігівській області про скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вважаючи протиправними наказ полковника поліції Володимира Нідзельського від 20.07.2023 № 351 о/с, наказ генерала поліції третього рангу Івана Вигівського від 28.08.2023 № 1372 о/с та наказ полковника поліції Володимира Нідзельського від 31.08.2023 № 432 о/с, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржувані накази ГУ НП в Чернігівській області та Національної поліції України були видані на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 620/4674/22, якою скасовано рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на службі та відмовлено у задоволенні його позову, у зв'язку з чим первинний наказ про звільнення позивача від 28.06.2022 № 332 о/с (зі змінами) є чинним і правомірним. Відповідно, скасування наказів про поновлення та подальші кадрові рішення фактично відновлюють становище, що існувало до незаконно скасованого рішення, а тому відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, що виключає підстави для задоволення позовних вимог.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки після його фактичного поновлення на службі та подальшого переведення до іншого підрозділу між сторонами виникли нові службові правовідносини, а тому у разі скасування рішення про поновлення відповідач повинен був припиняти службу у передбачений законом спосіб - шляхом видання наказу про звільнення із зазначенням правової підстави та з дотриманням процедури, а не шляхом скасування наказів про поновлення і призначення. На думку апелянта, відсутність належного рішення про звільнення, незазначення підстав припинення служби та незарахування періоду служби після поновлення до вислуги років порушують його право на працю, стаж служби та становлять втручання у право на повагу до приватного життя за статтею 8 Конвенції, а також свідчать про відсутність ефективного засобу юридичного захисту.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Як зазначалось вище, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі № 620/4674/22 було допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, ГУ НП в Чернігівській області виконало рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 у справі № 620/4674/22 до набрання ним законної сили в частині його негайного виконання шляхом прийняття наказу від 10.03.2023 № 97 о/с про поновлення позивача на посаді.
Разом з тим, за результатами апеляційного оскарження постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21,06.2023 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 скасовано, ухвалено у справі № 620/4674/22 нову постанову, якою відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дати її ухвалення.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Як вже було зазначено вище, позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.06.2022 № 332 о/с (зі змінами внесених наказом ГУНП в Чернігівській області від 31.08.2022 № 425 о/с) і правомірність даного наказу досліджувалась в ході розгляду справи № 620/4674/22, де встановлювались обставини звільнення позивача зі служби в поліції, дотримання процедури звільнення, а за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції ухвалено рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Підставою для видання оскаржуваних наказів відповідачів є постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 620/4674/22, тобто скасування судового рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції, яким підтверджено правомірність звільнення позивача за вчинення дисциплінарного проступку наказом від 28.06.2022 № 332 о/с (зі змінами внесених наказом ГУНП в Чернігівській області від 31.08.2022 N° 425 о/с).
Колегія суддів зазначає, що оскаржувані у даній справі позивачем накази відновлюють становище, яке існувало до видання наказу ГУНП в Чернігівській області від 10.03.2023 № 97 о/с в частині позивача, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено законність звільнення позивача наказом від 28.06.2022 № 332 о/с (зі змінами від 31.08.2022 № 425 о/с) за вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно, після прийняття постанови судом апеляційної інстанції у справі № 620/4674/22, первинний наказ по особовому складу від 28.06.2022 № 332 о/с (зі змінами від 31.08.2022 № 425 о/с), яким звільнено позивача зі служби в поліції є чинним.
Відповідно, враховуючи вищевикладене, оскаржувані накази відповідачів, що видані на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21,06.2023 у справі № 620/4674/22 є такими, що видані правомірно.
Щодо доводів апелянта про те, що після його поновлення на службі та подальшого переведення до іншого підрозділу між сторонами виникли нові самостійні службові правовідносини, які вимагали окремого звільнення у встановленому законом порядку, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки поновлення апелянта та всі подальші кадрові рішення були здійснені виключно на виконання рішення суду першої інстанції, яке в подальшому скасоване постановою апеляційного суду від 21.06.2023. Відповідно до статей 325, 370, 372 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її ухвалення та є обов'язковою до виконання, а її наслідком є відновлення правового стану, що існував до ухвалення скасованого рішення. Отже, первинний наказ про звільнення від 28.06.2022 № 332 о/с (зі змінами), правомірність якого підтверджена судом апеляційної інстанції, є чинним, а правові підстави для перебування апелянта на службі після його поновлення відпали.
Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що відповідач повинен був прийняти окремий наказ про звільнення із зазначенням нової правової підстави, оскільки припинення служби відбулося на підставі наказу від 28.06.2022 № 332 о/с за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», який після скасування рішення про поновлення не втратив чинності. Відповідач, скасовуючи накази про поновлення та похідні від нього кадрові рішення, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені статтею 19 Конституції України, з метою приведення кадрових актів у відповідність до обов'язкового судового рішення, а не здійснював повторного звільнення.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що незарахування періоду служби після поновлення до вислуги років порушує його право на працю та становить втручання у право на повагу до приватного життя за статтею 8 Конвенції, оскільки перебування апелянта на службі після 08.03.2023 було зумовлене виконанням судового рішення, яке в подальшому скасоване, а отже відсутні правові підстави для зарахування цього періоду до стажу служби. Таке правове регулювання є наслідком дії закону та остаточного судового рішення і відповідає критерію «згідно із законом» у розумінні статті 8 Конвенції.
Не береться колегією суддів до уваги і доводи апелянта про відсутність ефективного засобу юридичного захисту, оскільки КАС України передбачає чіткий механізм апеляційного та касаційного перегляду судових рішень, яким ОСОБА_1 скористався, а також встановлює обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили. Сам по собі факт незгоди особи з остаточним судовим рішенням не свідчить про відсутність ефективного засобу захисту у розумінні статті 13 Конвенції.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
В той же час, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 13.02.2026.