Справа № 640/2954/20 Головуючий у 1 інстанції: Головенко О.Д.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
10 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Політичної партії «Товариш» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» про анулювання реєстраційного свідоцтва, -
Позивач - Міністерство юстиції України звернувся до суду з позовом до Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» (далі - Партія) в якому просив Анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» свідоцтво № 135-п.п від 15.09.2006 (Код ЄДРПОУ: 34601811, місцезнаходження: провулок Коломийський, 3/1, м. Київ, 03127).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» свідоцтво № 135-п.п від 15.09.2006 (Код ЄДРПОУ 34601811).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Політична партія «Товариш» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що Партія прийняла участь у парламентських виборах в 2020 році, а тому, станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі не було жодних обґрунтованих підстав для примусового анулювання реєстрації Партії. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у Постанові від 19.12.2023 р. у справі № 640/2933/20 в частині застосування ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії в Україні». Отже, апелянт зазначає, що Партія прийняла участь у виборах в 2020 році, мала і має повне право прийняти участь у виборах президента та парламенту, процес по яким зараз зупинений через введення воєнного стану.
24 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
25 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Політичної партії «Товариш» надійшла відповідь на відзив.
09 грудня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника Політичної партії «Товариш» - Курінського Олександра Георгійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року клопотання представника Політичної партії "Ліберально-гуманістична партія "Товариш" - Курінського Олександра Георгійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерством юстиції України було зареєстровано Політичну партію «Партія гуманістів України», свідоцтво № 135-п.п від 15.09.2006.
Наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2009 № 2373/5 «Про взяття до відома інформації про внесення змін до статуту, програми та складу керівних органів Політичної партії «Партія гуманістів України», взято до відома інформацію, зокрема, щодо зміни назви з Політичної партії «Партія гуманістів України» на Політична партія «Ліберально-гуманістична партія «Товариш», Свідоцтво № 135-п.п від 15.09.2006.
Партія має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 15.09.2006, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10681200000017011, ідентифікаційний код юридичної особи - 34601811, місцезнаходження: 03127, м. Київ, провулок Коломіївський, 3/1, керівник - Щабельський Вячеслав Іванович.
Діяльність Партії здійснюється на підставі Статуту Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш», затвердженому Установчим з'їздом Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш», Протокол № 1 від 22.01.2005, зі змінами внесеними II З'їздом «Партії гуманістів України» і викладеним у новій редакції Статуту, Протокол № 1 від 10.10.2009.
З метою перевірки дотримання вимог ст. 24 Закону України «Про політичні партії в України», Міністерством юстиції України 15.01.2020 направлено до Центральної виборчої комісії лист № 400/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.
У відповідь Центральна виборча комісія, листом від 31.01.2020 № 21-41-211, надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.
Міністерство юстиції України зазначило, що інформація щодо висування кандидатів на вищезазначених виборах за останні 10 років від Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» відсутня, з огляду на що, у Міністерства юстиції України наявні правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Ліберально- гуманістична партія «Товариш».
Позивач, з метою анулювання реєстраційного свідоцтва, звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша).
Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга статті 36 Конституції України).
У силу вимог статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.
З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об'єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 №2365-ІІІ (надалі - Закон №2365-ІІІ).
Згідно з пунктами 1-3 розділу VI «Заключні положення» Закону № 2365-III, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Прийняття цього Закону не тягне за собою перереєстрацію політичних партій.
Політичним партіям не пізніш як через один рік після проведення найближчих за часом після набуття чинності цим Законом виборів до Верховної Ради України здійснити необхідні заходи з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, внести необхідні уточнення до статутних документів та подати їх до Міністерства юстиції України.
За частиною першою статті 1 Закону № 2365-III, право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України.
Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ, політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Згідно з частинами 1-2 статті 3 Закону № 2365-ІІІ, політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.
Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.
В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону № 2365-ІІІ, державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.
Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, є Міністерство юстиції України.
Так, пунктом 3 підпункту 83-15 вказаного Положення передбачено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.
У відповідності до частини 1 статті 23 Закону № 2365-ІІІ, політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 2365-ІІІ, у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.
Виходячи з системного аналізу викладених норм вбачається, що у Міністерства юстиції України наявні правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.
Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п'ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону №2365-ІІІ.
У цьому зв'язку Конституційний Суд України зазначив, що, згідно зі статтею 69 Основного Закону України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону № 2365-ІІІ щодо обов'язкової участі політичної партії у виборчому процесі.
Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов'язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону № 2365-ІІІ, 15 січня 2020 року направлено до Центральної виборчої комісії лист № 400/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років (Т. 1 а.с. 42-43).
Центральна виборча комісія листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років. (Т. 1 а.с. 44-60).
Міністерство юстиції України зазначило, що інформація щодо висування кандидатів на вищезазначених виборах за останні 10 років від Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» відсутня, а тому, це є підставою для звернення до суду з даним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції відповідач зазначив, що проміжок десятирічного строку на висування кандидатів на виборах встановленого ч. 1. ст. 24 Закону № 2365-ІІІ не може визначатися контролюючим органом державної влади довільно («останні 10 років»), а повинен охоплювати весь період діяльності політичної партії починаючи з дати її реєстрації. Оскільки, даний проміжок часу чітко окреслений 10 роками, наступний період обов'язку висування кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України розпочинається за закінченням першого десятирічного строку.
На переконання апелянта, оскільки, Партія була зареєстрована в 2006 році, перший десятирічний термін сплив в 2016 році, а наступний десятирічний термін має закінчуватися 2026 році.
Таким чином, апелянт вважає, що Міністерство юстиції України звернулося до суду з порушенням строку, визначеного ч. 1. ст. 24 Закону № 2365-ІІІ, та це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 відступив від правової позиції, за якою для вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії весь період її [політичної партії] діяльності (з дати реєстрації) має ділитися на десять років і кожне таке десятиріччя має розглядатися як самостійний (окремий) період, протягом якого політична партія має можливість взяти участь у загальнодержавних виборах, та, відповідно, із закінченням кожної такої декади відлік «активності» політичної партії у політичному житті суспільства (у формі участі у загальнодержавних виборах) - як умова для настання юридичних наслідків, передбачених у частині першій статті 24 Закону № 2365-ІІІ - має починатися заново.
Відступивши від наведених висновків, Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 дійшов висновку, що визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.
Враховуючи вищезазначене, доводи Політичної партії «Товариш» про недоотримання Міністерством юстиції України при зверненні до суду з даним позовом строку, визначеного ч. 1. ст. 24 Закону № 2365-ІІІ, є необґрунтованими.
Так, у відзиві на позовну заяву Партія вказала, що 28.08.2014 у Партії відбувся З'їзд, рішенням якого ОСОБА_1 було висунуто кандидатом в народні депутати України від Партії по 223 округу 26.10.2014 р.
Відповідач вказав, що даним рішенням З'їзду Партія виконала вимогу законодавства про вибори та політичні партії стосовно саме висування кандидата на виборах. Водночас, неподання зазначених документів про висування кандидата до ЦВК (з причин відсутності коштів для реєстрації кандидата) не відміняє рішення З'їзду та не спростовує факту висування кандидата на виборах.
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20, відповідно до яких:
«…потрібно виходити з того, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов'язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов'язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації».
Отже, у 2014 році Партією не було подано до ЦВК документів щодо реєстрації ОСОБА_1 кандидатом в народні депутати України від Партії по 223 округу, це не може вважатися дотриманням Партією вимог частини 1 статті 24 Закону № 2365-ІІІ.
З огляду на викладене, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Щодо доводів апелянта про те, що Партія прийняла участь у парламентських виборах в 2020 році, а тому, станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення у справі не було жодних обґрунтованих підстав для примусового анулювання реєстрації Партії, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказав Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20; «…Закон №2365-ІІІ (стаття 23) розрізняє підстави припинення діяльності політичної партії шляхом заборони її діяльності та шляхом анулювання її [політичної партії] реєстрації. Обидві ці підстави (окрім реорганізації чи ліквідації (саморозпуску), що теж є однією з підстав припинення діяльності політичної партії) передбачають судовий порядок їх реалізації (застосування). Це має пояснення, адже свобода об'єднання у політичні партії гарантується Конституцією України, а припинення діяльності партії (окрім добровільного) вимагає встановлення обставин, з якими статті 21, 24 Закону № 2365-ІІІ пов'язують настання відповідних юридичних наслідків. Тож судовий контролю у цих правовідносинах призначений як для захисту конституційного права громадян на об'єднання у політичні партії, так і для превентивного контролю за діями державного органу, який реалізує свої повноваження у ввіреній йому сфері.
Якщо заборона діяльності політичної партії пов'язується головним чином з її діяльністю, яка суперечить легітимній меті її створення (стаття 21 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка діяла на дату звернення з цим позовом до суду), то анулювання реєстрації партії передбачає, по суті, юридичну констатацію (оформлення) фактичного припинення її діяльності. Щодо останнього, то не варто трактувати це так, наче судовий контроль тут має зводитися суто до формальної перевірки участі політичної партії у загальнодержавних виборах протягом певного періоду (десять років), адже припинення діяльності політичної партії з цієї підстави (частина перша статті 24 Закону № 2365-ІІІ), на думку судової палати, вимагає всебічного оцінювання усіх обставин (причин) такої «неучасті», як-от: чи відбувалися протягом окресленого законом періоду загальнодержавні вибори (Президента України та/або народних депутатів України), яка їх хронологічна послідовність; чи висувала політична партія у цей період у встановленому законом порядку свого кандидата на виборах Президента України та/або народних депутатів України, відтак чи зверталася до ЦВК у встановленому законом порядку про реєстрацію свого/своїх кандидата/кандидатів на ці вибори, якщо ні, то чому; чи зареєструвала ЦВК цього/цих кандидата/кандидатів від політичної партії для участі у виборах; якщо відмовила, то з яких причин».
Також, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що сам факт висування політичною партією кандидата на загальнодержавних (але не місцевих) виборах після десяти років «неучасті» в них, є обставиною, яка зобов'язує суд щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави. Для цього, як зазначалося, потрібно оцінити, з-поміж іншого, наскільки сам процес висування кандидата на вибори чи то народного депутата України (як-от в цій справі), чи то Президента України відповідав вимогам законодавства і чи було це висування проявом дійсних намірів (волі, бажання) і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.
Крім того, Верховний Суд у згаданій постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 вказав, що висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах, навіть за умови нездійснення такого висування протягом останніх десяти років, може за певних умов завадити анулюванню реєстрації цієї політичної партії, але за умови, що це висування, як йшла мова, було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітування.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження доводів про участь Партії у парламентських виборах в 2020 році відповідачем надано рішення позачергового з'їзду Партії № 1 від 27.08.2020 про висування ОСОБА_3 кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 для участі на проміжних виборах народних депутатів України 25.10.2020, довідку ЦВК від 23.09.2020 про прийняття від ОСОБА_3 документів для реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 та реєстр поданої до Міністерства юстиції України документації (Т. 1 а.с. 194-196).
Доказів реєстрації ОСОБА_3 кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 відповідачем не надано.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції представник Політичної партії «Товариш» - Курінський О.Г. повідомив, що Центральною виборчою комісією за результатом розгляду поданих ОСОБА_3 документів було прийнято рішення про відмову йому в реєстрації кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 для участі на проміжних виборах народних депутатів України 25.10.2020 через несплату в повному обсязі грошової застави.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання вимог виборчого законодавства щодо внесення грошової застави є імперативною та обов'язковою передумовою набуття кандидатом статусу суб'єкта виборчого процесу. Внесення грошової застави прямо передбачене законом як необхідна умова реєстрації кандидата та є складовою встановленої законом процедури реалізації права на участь у виборах. Невиконання цього обов'язку тягне правові наслідки у вигляді відмови в реєстрації кандидата, що унеможливлює його участь у відповідних виборах.
При цьому, формальне прийняття рішення партійним органом про висування кандидата без належного та повного виконання передбачених законом процедурних вимог, зокрема, щодо внесення грошової застави у встановленому розмірі та порядку, не може розцінюватися як належна реалізація політичною партією свого права на участь у виборчому процесі у розумінні частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ. Такі дії не підтверджують наявності реального волевиявлення та фактичної інституційної спроможності партії брати участь у загальнодержавних виборах, а відтак, не можуть вважатися обставиною, що спростовує висновок про невисування політичною партією своїх кандидатів протягом визначеного законом десятирічного строку.
Отже, на переконання колегії суддів, вищевказане не підтверджує дійсність намірів Політичної партії «Товариш» взяти участь у виборах народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 208.
Крім того, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 21 березня 2024 року у справі №640/2878/20, згідно якого, висування та реєстрація кандидата у ЦВК на проміжних виборах народних депутатів України після пред'явлення Мін'юстом позову не спростовує факту порушення десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» до спірних правовідносин.
Беручи до уваги викладене, оцінка змісту обставин справи, хронології та дій Партії свідчать про наявність підстав для застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та пропорційність застосування з боку держави такого заходу реагування щодо Партії як анулювання її реєстрації.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 640/2919/20.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі про задоволення адміністративного позову шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Ліберально-гуманістична партія «Товариш» № 135-п.п від 15.09.2006 (Код ЄДРПОУ: 34601811).
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Міністерства юстиції України та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Політичної партії «Товариш» залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 12.02.2026 р.