П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34363/24
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Дата і місце ухвалення: 12.12.2025 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління ДМС України в Одеській області про повернення матеріалів щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 до Малиновського відділу ГУ ДМС України в Одеській області;
- зобов'язати ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути особову справу про набуття громадянства України ОСОБА_1 ;
- прийняти рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.8 Закону України “Про громадянство України» за територіальним походженням з видачою довідки про реєстрацію особи громадянином України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення відповідача щодо повернення для з'ясування та приведення документів позивача у відповідність є неправомірним, оскільки нею було подано усі необхідні документи для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного Управління ДМС України в Одеській області про повернення матеріалів щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 до Малиновського відділу ГУ ДМС України в Одеській області.
Зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути особову справу про набуття громадянства України ОСОБА_1 за її заявою від 16.05.2024 року та прийняти рішення за цією заявою з урахуванням правової позиції суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 12.12.2025 р. та у задоволенні позову відмовити повністю.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що за результатами здійсненої перевірки встановлено, що в актовому записі про народження батька заявниці - ОСОБА_2 № 221 від 24.04.1957, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, не зазначена інформація стосовно місця народження та по-батькові ОСОБА_2 .
Апелянт переконаний, що позивач зобов'язана була надати актовий запис про народження батька під час подання заяви про оформлення набуття громадянства України, однак це жодним чином не спростовує обов'язку державного органу здійснювати відповідну перевірку документів, що були надані, оскільки п. 90 Порядку № 215 чітко передбачає обов'язок ГУ ДМС в Одеській області перевіряти відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.
При цьому, апелянт наголошує, що Закону № 3897 чітко передбачає, що розгляд заяв громадян російської федерації про набуття громадянства України, поданих до набрання чинності цим Законом, зупиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
Відповідач хоч і вважає, що заява ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням подана до Малиновського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області 16.05.2024, тобто до набрання чинності Законом № 3897, проте Закон № 3897 чітко передбачає, що заяви громадян російської федерації про набуття громадянства України, подані до набрання чинності цим Законом - зупиняються.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, на території України перебуває на підставі посвідки на постійне проживання.
Батьком позивачки є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно Свідоцтва про його народження народився у м.Умань, Черкаська область.
Згідно актового запису №221 від 24.04.1957 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , по батькові - не зазначено, місце народження - не зазначено.
18 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Державної міграційної служби України із письмовим запитом щодо отримання громадянства України, зокрема, позивачка просила підтвердити чи є в неї можливість подання відповідного пакету документів до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області для набуття громадянства України на підставі статті 8 Закону України про громадянство (набуття громадянства України за територіальним походженням). Разом із запитом було направлено і скан-копію оригіналу свідоцтва про народження батька, його свідоцтво про восьмирічну освіту, та скан-копію свого свідоцтва про народження.
У відповідь, листом № К-2846-24 від 25.03.2024 р. ГУ ДМС України в Одеській області було надано роз'яснення наступного змісту: «Як, вбачається з наданої Вами інформації Ваш батько народився на території України, а отже відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» Ви маєте правові підстави для набуття громадянства України». Додатково заявнику роз'яснено який саме пакет документів разом із заявою необхідно подати для отримання громадянства України.
16.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв'язку з тим, що її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився на території України.
До зазначеної заяви ОСОБА_1 було додано: дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм); зобов'язання припинити іноземне громадянство від 16.05.2024; копію посвідки на постійне проживання від 08.11.2017; копію паспорта громадянина НОМЕР_1 виданого 14.07.2017; копію перекладу паспорта громадянина НОМЕР_1 виданого 14.07.2017; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 24.04.1957 та його переклад; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 25.09.1984 та його переклад; копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 19.08.2011р.; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 від 02.03.2016р.; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_4 від 28.02.2018р.; довідку про несудимість від 07.03.2024 з перекладом.
12.07.2024 року листом №5114-831/51144-24 Малиновський відділ ГУ ДМС України в Одеській області повідомив позивачку про те, що: «матеріали справи щодо набуття Вами громадянства України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» повернуто Головним Управлінням ДМС України в Одеській області для з'ясування та приведення документів у відповідність». Так до матеріалів справи про оформлення набуття громадянства України долучено копію свідоцтва про народження НОМЕР_5 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області. Однак у актовому записі про народження ОСОБА_1 №221 від 24.04.1057 року, відсутня інформація щодо місця народження та по-батькові зазначеної особи. Оскільки відомості щодо народження батька є підставою для оформлення набуття громадянства України, необхідно привести відомості зазначені в актовому записі та у свідоцтві про народження у відповідність. Звертаю Вашу увагу, якщо протягом 2-х місяців недоліки не будуть усунені, провадження за заявою буде припинено».
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції розглядаючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що недоліки зазначені у листі К-2846-24 від 25.03.2024 р. та вимога про їх усунення не відповідає положенням законодавства України, тому рішення Головного Управління ДМС України в Одеській області про повернення матеріалів щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 до Малиновського відділу ГУ ДМС України в Одеській області є протиправним і підлягає скасуванню. Проте, суд зазначив, що не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, тому зобов'язав відповідача повторно розглянути особову справу про набуття громадянства України ОСОБА_1 за її заявою від 16.05.2024 року та прийняти рішення за цією заявою з урахуванням правової позиції суду.
Також, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про необхідність застосування норм Закону України № 3897-1Х «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», оскільки норми цього з урахуванням строків дії Закону у часі, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закону №2235).
Стаття 1 Закону №2235 надає визначення таких понять: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Статтею 6 Закону №2235 визначено підстави набуття громадянства України, відповідно до якої громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Частиною 1 ст. 8 Закону №2235 визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав.
Згідно з ч.7 ст.8 Закону №2235 датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Пунктом 4 ч.1 ст.24 Закону №2235 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.
Так, пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, визначено, що Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно з пп.4 та 10 п.4 Положення ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках.
Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особа набуває громадянства за територіальним походженням, зокрема, у тому випадку, якщо хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і така особа є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок №215).
Відповідно до п.1 розділу І Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Згідно з п.24 розділу ІІ Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Пунктом 26 розділу ІІ Порядку №215 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:
а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;
б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір'ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачка надала всі документи які вимагаються п. 24, 26 розділу ІІ Порядку №215.
Так, дослідивши надані документи суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з відомостями свідоцтва про народження, її місце народження м. Тата, Угорська Народна Республіка. При цьому, її батько - ОСОБА_2 народився у м. Умань, Черкаської області, тобто на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України".
З огляду на викладене на переконання колегії суддів, позивачка вчинила усі необхідні дії та подала усі необхідні для оформлення набуття громадянства України документи, а, тому, має правові підстави для отримання громадянства України за територіальним походженням, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що саме актовий запис про народження батька позивачки, а не свідоцтво про його народження має вирішальне значення, оскільки надана позивачем свідоцтво містить усі необхідні відомості щодо батька позивачки та не було оспорено або визнане недійсним. В свою чергу апелянтом жодним чином не спростовано того факту, що законодавством України не передбачено вимоги привести у відповідність дані актового запису до свідоцтва про народження.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно до закону, забезпечено доступ посадових осіб Державної міграційної служби України до відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, тому вважає, що діяв в межах повноважень, проте відповідачем не надано осуду доказів того, яким чином було здійснено перевірку актового запису про народження батька заявниці ОСОБА_2 .
Разом з тим, дослідивши особову справу ОСОБА_1 судом встановлено, що з боку відповідача відсутні будь-які запити до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, який вносив актовий запис № 221 від 24.04.1957 стосовно народження ОСОБА_2 . Також, відсутні в особовій справі і будь-які витяги із Державного реєстру актів цивільного стану громадян, стосовно ОСОБА_2 .
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що відповідач посилається на факт перевірки актового запису про народження батька заявниці ОСОБА_2 під час розгляду матеріалів особової справи, однак самі матеріали особової справи цих документів не містять, тому такі доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, що свідчить про відсутність підстав з боку відповідача для повернення матеріалів справи ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, відповідачем не доведено підстави, за яких він вдався до перевірки даних, що вказані у свідоцтві про народження ОСОБА_2 .
Пунктами 92-94 Порядку № 215 визначено порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України.
Так, територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України: за територіальним походженням.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі.
Як зазначалось вище, підставою для повернення документів позивачки без розгляду відповідач зазначив те, що «у актовому записі про народження ОСОБА_1 №221 від 24.04.1057 року, відсутня інформація щодо місця народження та по-батькові зазначеної особи».
Разом з тим, актовий запис про народження не входить до переліку документів, що має подати позивачка для набуття громадянства, а отже його оцінка не може бути підставою для фактичної відмови у прийнятті рішення про набуття громадянства.
Документи подані позивачкою, а саме - копія свідоцтва ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Серії НОМЕР_6 містять відомості щодо місця народження батька та містить по-батькові зазначеної особи.
За таких умов суд вважає, що вимоги привести відомості, зазначені в актовому записі у відповідність із свідоцтвом про народження є безпідставними.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не є знайдою, вона має відомості щодо батьків, які підтверджені документально, тому запис акту громадянського стану не входить до переліку документів, що має оцінюватись відповідачем при прийнятті рішення.
При цьому, посилання апелянта на наданий ним до відзиву на позов Актового запису про народження ОСОБА_2 , слід зазначити, що такий доказ був відсутній у відповідача на момент прийняття рішення про повернення матеріалів, а отже не міг бути підставою для обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 94 Порядку № 215, якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, подані заявником документи, зокрема, копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Серії НОМЕР_6 оформлено відповідно до вимог законодавства України та дає можливість встановити відомості щодо народження батька.
Положеннями Порядку встановлено, що подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Колегія суддів наголошує, що з наведеного вбачається, що відповідач повинен перевірити саме оформлення поданих документів, а тому, оформлення актового запису батька заявниці не може бути підставою для повернення документів (навіть, якщо в межах перевірки документів у міграційного органу є повноваження на отримання інформації з Державного реєстру реєстрації актів цивільного стану).
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що недоліки зазначені у листі К-2846-24 від 25.03.2024 р. та вимога про їх усунення не відповідає положенням законодавства України, тому рішення Головного Управління ДМС України в Одеській області про повернення матеріалів щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 до Малиновського відділу ГУ ДМС України в Одеській області вірно скасовано судом першої інстанції.
Стосовно посилання апелянта на положення пункту 5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» від 20.08.2024 №3897-IX, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема доказів, поданих відповідачем, заява про оформлення документів для набуття громадянства України за територіальним походженням була подана позивачем 16.05.2024 р.
Відповідно до п. 94 Порядку № 215, якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Отже, за наявності підстав для повернення документів, відповідач мав їх повернути позивачу у строк до 30.05.2024 р.
Всупереч Порядку №215, відповідач зазначив про повернення документів 03.07.2024 р. (про що позивача сповістили листом №5114-831/51144-24 від 12.07.2024 р.) тобто через два місяці, а не через два тижня, як це встановив законодавець.
Згідно до п.95 Порядку № 215, рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Таким чином, відповідач мав би прийняти рішення про оформлення набуття особою громадянства України і строк прийняття такого рішення - до 17.08.2024 р., тобто три місяці з моменту подачі.
Натомість, Закон України № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» (далі - Закон № 3897), на який посилається відповідач, прийнято лише 20.08.2024 р., а набрання чинності відбулось через три місяці з дня його опублікування - з 24.11.2024 р.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за умови дотримання чинного законодавства відповідачем, позивачка могла розраховувати на вирішення свого питання про набуття громадянства до дати набрання чинності Законом №3897-ХІ.
Зазначене свідчить, що норми Закону № 3897-ІХ не можуть бути застосовані до порядку розгляду заяви про оформлення набуття особою громадянства України позивачкою, оскільки процес реалізації права розпочато до прийняття Закону. Припинення розгляду заяви позивачки відбулося вже після подання нею позову до суду, а тому покликання відповідача на це суд до уваги не приймає.
З огляду на викладене, посилання апелянта в апеляційній скарзі на положення пункту 5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» від 20.08.2024 №3897-IX, яким врегульовано питання виконання зобов'язання припинити громадянство російської федерації на період дії в Україні воєнного стану є безпідставним, оскільки вказані положення Закону не існували станом на час виникнення спірних правовідносин, як наслідок, не були покладені в основу спірного рішення відповідача.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання відповідачем на положення пункту 5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» від 20.08.2024 №3897-IX є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 10.06.2021 у справі «Алієв проти України» (заява №78228/14), суд вказав, що потрібно визначити, чи було втручання «згідно із законом», чи виправдовувалося однією або декількома законними цілями, наведеними в цьому пункті, та чи було «необхідним у демократичному суспільстві» (див., наприклад, рішення у справі «Озділ та інші проти Республіка Молдова» (Ozdi land Others v. The Republic of Moldova), заява № 42305/18, пункт 63, від 11 червня 2019 року).
Частиною 1 статті 7 Європейської конвенції про громадянство, ратифіковану із застереженням та заявою Законом №163-V від 20.09.2006 визначено, що держава учасниця не може передбачати у своєму внутрішньодержавному праві втрату її громадянства exlege або на ініціативу держави-учасниці, за винятком таких випадків: b) набуття громадянства держави-учасниці внаслідок шахрайських дій, подання неправдивих відомостей або приховування будь-якого суттєвого факту, що має відношення до заявника.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук