Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.
13 лютого 2026 р. Справа № 520/33388/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/33388/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненадання ОСОБА_1 у передбачений чинним законодавством строк відповіді на Колективне звернення від 24.02.2024;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 відповідь на Колективне звернення від 24.02.2024;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо неопитування підписантів Колективного звернення, зокрема і ОСОБА_1 , відносно фактів не внесення, свого часу, посадовими особами військової частини НОМЕР_2 до бойових донесень, або журналів бойових дій (оперативних завдань, або ведення оперативної обстановки), або вахтових журналів, або польотних листів, або книг служби, або наказів про залучення до таких заходів, даних, щодо здійснення військовою частиною НОМЕР_2 , у складі осіб, які підписали це звернення, зокрема і ОСОБА_1 , заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі - заходів з національної безпеки і охорони, відсічі та стримуванні збройної агресії військ рф у місті Києві та Київської області, в період: з 24.02.2022 по 30.04.2022, та як наслідок - не видання, вказаним вище особам, зокрема і ОСОБА_1 , відповідних Довідок про участь в бойових діях, у формі згідно з додатком 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо порушення документообігу командуванням військової частини НОМЕР_2 в період: з 24.02.2022 по 30.04.2022, зокрема - не внесення в журнал бойових дій, або до інших документів, інформації про події, які відбулися з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 28 лютого 2022 року та про які йде мова в протоколі допиту ОСОБА_2 від 23 травня 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести опитування підписантів Колективного звернення, зокрема і ОСОБА_1 , щодо фактів невнесення, свого часу, посадовими особами військової частини НОМЕР_2 до: бойових донесень, або журналів бойових дій (оперативних завдань, або ведення оперативної обстановки), або вахтових журналів, або польотних листів, або книг служби, або наказів про залучення до таких заходів, даних, відносно здійснення військовою частиною НОМЕР_2 , у складі осіб, які підписали це звернення, зокрема і Позивачем, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі - заходів з національної безпеки і охорони, відсічі та стримуванні збройної агресії військ рф у місті Києві та Київської області, в період: з 24.02.2022 року по 30.04.2022 рік;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , за наслідками опитування підписантів Колективного звернення від 24.02.2024, видати ОСОБА_1 документи, передбачені Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, що підтверджують його участь в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у тому числі - в заходах з національної безпеки і охорони, відсічі та стримуванні збройної агресії військ рф, у місті Києві та Київської області, в період : з 01.03.2022 по 30.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 . Довідку про його участь в бойових діях, у формі згідно з додатком 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, яка підтверджує його участь в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема - в заходах з національної безпеки і охорони, відсічі та стримуванні збройної агресії військ рф, у місті Києві та Київської області, в період: з 01.03.2022 по 30.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести у військовий квиток ОСОБА_1 дані про його участь в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема - в заходах з національної безпеки і охорони, відсічі та стримуванні збройної агресії військ рф, у місті Києві та Київської області, в період: з 01.03.2022 по 30.04.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, у розмірі 100 тисяч гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період : з 01.03.2022 по 30.04.2022.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 позов повернуто позивачеві.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що нібито спірні взаємовідносини склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень є хибним, бо правовідносини між сторонами за змістом позову стосуються одних і тих же обставин та одного і того ж правового регулювання, а саме: не виплати відповідачем в період з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року додаткової винагороди військовослужбовцям за їх участь в бойових діях. При цьому адміністративний позов був складений вже після того, як відповідач проігнорував колективне звернення, мотивувальна частина якого та викладені в ньому вимоги фактично є тотожніми тим, що вказані і в самому адміністративному позові.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України).
Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, приймаючи рішення про повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави виникнення та мають різне нормативне регулювання. При цьому, такі позовні вимоги не є похідними одна від одної. Об'єднання їх в одній позовній заяві не сприяє вчасному та належному розглядові справи. Що стосується можливості їх роз'єднання, згідно ч.6 ст.172 КАС України, роз'єднання позовних вимог є правом, а не обов'язком суду. Доцільність такого роз'єднання судом на даний час не вбачається, оскільки позивач не позбавлений можливості звернення до суду з окремими позовами. Вважав, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст.172 КАС України щодо об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст. 168 КАС України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Положенням статті 21 КАС України кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас у цій статті в частинах четвертій, п'ятій та шостій встановлено заборони об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п'ята цієї статті).
Викладене свідчить, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
Таким чином, у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Вищезазначені підстави стосовно заборони об'єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягала, на думку позивача, в неналежному веденні документообігу та нерозгляді звернення та призвела до невиплати додаткової винагороди за участь в бойових діях.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі оскаржувана бездіяльність стосується одного відповідача - військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, всі заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги стосуються питання виплати додаткової винагороди та спричинені бездіяльністю відповідача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, не встановив об'єднання позивачем позовних вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Висновок суду фактично зводиться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
В аспекті наведеного апеляційний суд також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Вказаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатися.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 06.03.2023 у справі № 160/19144/21 та від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20, від 03.04.2024 у справі № 320/13495/23, від 30.05.2024 у справі № 380/253/24.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 173 КАС підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 180 КАС у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Отже, суд має процесуальні важелі для вирішення питання щодо наявності правових підстав для роз'єднання заявлених позовних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Натомість вказані положення процесуального закону судом застосовано не було.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що, повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та зміст позовних вимог, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права та передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Інші аргументи та доводи, наведені позивачем, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 по справі № 520/33388/25 скасувати.
Адміністративну справу №520/33388/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко