Головуючий І інстанції: Чудних С.О.
13 лютого 2026 р. Справа № 520/20815/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/20815/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, яка зазначена у відповіді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Галини Баєвої вих. № 16823-17902/О-03/8-2000/25 від 26 червня 2025 року протиправною та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 12 лютого 2004 року є особою з інвалідністю через каліцтво/захворювання, пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із чим вона отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 16 червня 2025 року позивач звернулась до Головного управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про здійснення з 01 липня 2021 року перерахунок призначеної їй пенсії, як особи з інвалідністю ІІІ групи щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком. Однак, відповіддю начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Галини Баєвої вих. № 16823-17902/О-03/8-2000/25 від 26 червня 2025 року у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено. Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію згідно рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»» від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, на думку позивача, є протиправною, у зв'язку із чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі №520/20815/25 адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі №520/20815/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки положення пункту 2 розділу І Закону № 1584-ІХ, згідно з яким частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в такій редакції: ,,В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності 6000 гривень; для II групи інвалідності 4800 гривень; для III групи інвалідності 3700 гривень є чинними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Вказує, що оскільки позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України з заявою довільної форми та змісту, а не відповідної форми, затвердженої Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, таке звернення розглядається відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та не тягне правових наслідків у вигляді проведення призначення/перерахунку пенсії.
Просить звернути увагу, що право громадян на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якій останній просить відмовити в її задоволенні в повній мірі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Довідки № ДХ-187, яка видана 27 листопада 1992 року Державною адміністрацією Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент аварії на Чорнобильській АЕС проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у м. Коростені Житомирської області, у зв'язку з цим отримала статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
21 вересня 2002 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було зроблено актовий запис № 1075. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 змінила своє прізвище на « ОСОБА_4 ». 18 лютого 2005 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області зроблено актовий запис № 75.
24 квітня 2009 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 21. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 ». Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року у справі № 641/3895/20, яке набрало законної сили 20 серпня 2020 року, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було розірвано. 17 січня 2023 року Новобаварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно було зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , про що в Книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис № 33. Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2024 року у справі № 635/1114/24, яке набрало законної сили 04 травня 2024 року, шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано.
18 травня 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , яке видано 18 травня 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_10 ».
Відповідно до Довідки № 854, яка видана 23 липня 2025 року заступником начальника відділу обслуговування громадян № 1 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 з 12 лютого 2004 року є особою з інвалідністю через каліцтво/захворювання, пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з цим з 24 лютого 2004 року позивач безперервно до теперішнього часу отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
16 червня 2025 року ОСОБА_1 , відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 № 1-р (ІІ)/2021, ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, та звернулась до Головного управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про здійснення з 01 липня 2021 року перерахунок призначеної їй пенсії, як особи з інвалідністю ІІІ групи щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком.
Листом № 16823-17902/О-03/8-2000/25 від 26 червня 2025 року за підписом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Галини Баєвої у задоволенні заяви ОСОБА_1 та в перерахунку її пенсії по інвалідності з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 №7-р(I)/2023 у справі №3-51/2021(115/21), ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР - відмовлено.
Підставою для відмови в проведенні перерахунку зазначено, що 29 червня 2021 року на виконання Рішення КСУ №1 Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Рішення КСУ № 1 здійснено нормативне регулювання ст. 54 Закону № 796 у редакції Закону № 76, а саме: викладено її у новій редакції згідно із Законом № 1584; а також оскільки згідно із Рішенням КСУ № 4 статті 54 Закону № 796 у редакції Закону 1584 на даний час є чинною, правових підстав для здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії із застосуванням частини 4 статті 54 Закону № 796 у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону № 796» від 06.06.1996 за № 230/96-ВР - немає.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок пенсії ОСОБА_1 проведено, виходячи із визначеного у статті 54 Закону України №796-XII в редакції Закону України №1584-IX розміру пенсії для інвалідів ІІІ групи, що за неведеними вище висновками суду є протиправним.
З огляду на вказане, суд прийшов висновку про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, призначеної відповідно до статті 54 Закону України № 796-ХІІ.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання приписів частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Тож виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону обов'язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі № 796-XII.
Вказаним законом, на виконання статті 16 Конституції України, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.
Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Розмір державної пенсії особам, які віднесені до першої категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, визначено статтею 54 Закону № 796-ХІІ.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом № 76-VIII, було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
28.12.2014 прийнятий Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-ХІ було викладено у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, законодавець скасував соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
Фактично, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за № 76-VIII було делеговано Кабінету Міністрів України повноваження із визначення порядку призначення та мінімальних розмірів пенсій за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв'язку із викладеним, з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за № 76-VIII (01.01.2015), мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначались згідно із Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з підпунктом 1 пункту 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії становить: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, раніше визначений статтею 54 Закону №796-XII розмір пенсій було знижено.
Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021).
За результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.
29.06.2021 Верховна Рада України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021, відповідно до якого статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено у новій редакції:
«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Саме на цю редакцію статті 54 Закону № 796-XII покликається відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії, стверджуючи про те, що вказані законодавчі зміни є чинними, Конституційним Судом України не визнавались неконституційними, а тому вони мають виконуватись пенсійним органом під час обрахування розміру пенсії позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням пенсійного органу, з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
За змістом статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
У Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що «скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
На виконання покладеного статтею 16 Конституції України на державу обов'язку прийнятий Закон № 796-XII, у якому встановила загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створила єдиний порядок визначення, зокрема, соціального захисту потерпілих осіб.
Метою Закону № 796-XII, що її визначено в частині першій статті 1 Закону № 796-XII, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров'я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.
Аналізуючи норми статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, з метою реалізації визначених в статті 16 Конституції України засад, установив у Законі № 796-XII саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, як гарантію їх соціального захисту.
Покладення Конституцією України на державу обов'язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров'я, а відтак - обумовлює посилений їх соціальний захист.
У Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас, приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.
Однак держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку № 1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов'язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.
Також у наведеному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що соціальні зобов'язання держави перед громадянами, які втратили здоров'я внаслідок того, що держава свого часу зобов'язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження Уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
У зв'язку із цим, колегія суддів дійшла до висновку, що прийняттям Закону № 1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди під час розгляду конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акту, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Як вже було зазначено вище, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, в усіх випадках, розміри пенсій для інвалідів по ІІІ групі, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, що узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 та Верховним Судом у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23, від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21, від 02.10.2024 у справі № 400/5534/23, від 02.10.2024 у справі № 240/955/24, від 08.10.2024 у справі № 240/1189/24, від 31.03.2025 у справі № 240/35253/23, від 16.09.2025 у справі № 240/1177/24.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсійний орган покликався на положення статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-IX, що за неведеними вище висновками суду апеляційної інстанції є протиправним.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з урахуванням всіх передбачених законодавством підвищень та доплат.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою довільної форми та змісту, а не відповідної форми, затвердженої Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, колегія суддів зазначає таке.
Так, Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).
Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20 та від 09 серпня 2023 року у справі №520/5045/2020.
Таким чином, враховуючи, що під час розгляду звернення позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України зазначено, що 29 червня 2021 року на виконання Рішення КСУ №1 Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Рішення КСУ № 1 здійснено нормативне регулювання ст. 54 Закону № 796 у редакції Закону № 76, а саме: викладено її у новій редакції згідно із Законом № 1584; а також оскільки згідно із Рішенням КСУ № 4 статті 54 Закону № 796 у редакції Закону 1584 на даний час є чинною, правових підстав для здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії із застосуванням частини 4 статті 54 Закону № 796 у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону № 796» від 06.06.1996 за № 230/96-ВР - немає, тобто фактично відмовлено позивачу у проведенні такого перерахунку, колегія суддів дійшла висновку, що остання є заявою про перерахунок пенсії, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, з урахуванням чого вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими.
Стосовно посилань відповідача на строки звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з частинами першою-другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до ГУПФ із заявою, у якій просив здійснити перерахунок основної пенсії за період з 01.07.2021 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 26.06.2025 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Таким чином, про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатись, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.
Натомість, позивач звернувся з цим позовом до суду 04.08.2025.
У ході судового розгляду справи з метою з'ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, зокрема наявності поважних причин його пропуску, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026 було запропоновано ОСОБА_1 подати протягом семи днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог зазначеної ухвали до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 в яких остання просила їх прийняти та відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області у задоволенні апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 520/20815/25 в повній мірі.
У поданих поясненнях позивачка зазначила про те, що про порушення права позивача на належний рівень соціального захисту з боку держави як постраждалої від Чорнобильської катастрофи та гідний розмір її пенсії по інвалідності, який передбачено рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1- р(ІІ)/2021 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996, ОСОБА_1 стало відомо лише в кінці червня 2025 року. В свою чергу ОСОБА_1 не має обов'язку кожного місяця контролювати дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неї вимог Конституції України та Законів України. Зазначає, що приймаючи рішення у справі № 520/20815/25 Харківський окружний адміністративний суд цілком обґрунтовано та законно резюмував, що про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1- р(ІІ)/2021 Позивач дізналась лише із листа № 16823-17902/О-03/8-2000/25 від 26 червня 2025 року, а тому строки на звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексом адміністративного судочинства України нею не пропущено.
Щодо поданих письмових пояснення суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Втім наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом обставини не є об'єктивно непереборними та такими, що дійсно перешкоджали позивачу звернутись за судовим захистом свого порушеного права, а свідчать лише про відсутність дій з боку особи, направлених на отримання інформації щодо розрахунку пенсійним органом розміру її пенсії.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду тане наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Наведеному, судом першої інстанції належної оцінки не надано.
Так, отримання позивачем листа відповідача від 26.06.2025, у відповідь на заяву, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш, ніж через три роки після отримання пенсії за 2021 рік.
Аналогічні висновки щодо застосування строку звернення у цій категорії справ викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 620/2043/19.
Наведене вище також спростовує висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні про те, що про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021, позивач дізналась із листа № 16823-17902/О-03/8-2000/25 від 26 червня 2025 року, а тому строки на звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексом адміністративного судочинства України нею не пропущено.
Доводи позивачки про те, що про порушення своїх прав їй стало відомо лише в кінці червня 2025 року та, свою чергу, ОСОБА_1 не має обов'язку кожного місяця контролювати дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неї вимог Конституції України та Законів України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав до поновлення строку на звернення до суду із даним позовом, з огляду на вимоги письмових пояснень позивача не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що не надання судом першої інстанції оцінки поданій позивачкою заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду є порушенням норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 04.02.2025 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком
Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті у частині позовних вимог до 04.02.2025, та вважає за необхідне залишити адміністративний позов у наведеній частині без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
За таких обставин, з огляду на встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, дату подання позову до суду (04.08.2025), колегія суддів, вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі №520/20815/25 в частині задоволення позову за період з 01.07.2021 по 03.02.2025 підлягає скасуванню, а позовні вимоги за вказаний період залишенню без розгляду відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
В частині задоволення позовних вимог за період починаючи із 04.02.2025 колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги у вищенаведеній частині висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 520/20815/25 - скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.07.2021 до 03.02.2025.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 520/20815/25 в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 04 лютого 2025 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 по справі № 520/20815/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко