Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
13 лютого 2026 р. Справа № 520/32234/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши клопотання представника відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду та заяви представника позивача про поновлення процесуального строку за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Адвокат, Жмуркова Владислава Юріївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257 - 262 КАС України, без виклику (повідомлення) учасників справи.
Через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду представником відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України подано 06.01.2026 клопотання про залишення позову без розгляду.
Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції посилається на те що, факт наведений позивачем у позовній заяві, який слугував підставою для відкриття даного провадження, не відповідає дійсності і суперечить наявним доказам, що є в розпорядженні відповідача. Зауважив, що податкові повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024, №00534722410 від 20.09.2024, № 00534712410 від 20.09.2024 були надіслані 23.09.2024 на податкову адресу позивача: АДРЕСА_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Дане поштове відправлення отримано 27.09.2024 особисто ОСОБА_1 , а відтак, вважається, що воно фактично вручене відповідно до приписів ПК України саме 27.09.2024. Таким чином, початком відліку строку для оскарження рішень контролюючого органу є саме 27.09.2024, в той час, як з відповідним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 10.12.2025, що свідчить про свідоме та тривале зволікання з реалізацією позивачем його права на судове оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, враховуючи, що строк судового оскарження є обмеженим, в силу положень чинного законодавства. Отже, позов подано через шість місяців після спливу строку на звернення до адміністративного суду, що є підставою для залишення такого позову без розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 розгляд клопотання представника Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду відкладено до надання позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою або закінчення десятиденного строку на усунення недоліків позовної заяви.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху.
Для усунення недоліків позивачу необхідно було надати необхідно надати до суду клопотання про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску.
До Харківського окружного адміністративного суду 29.01.2026 надійшло клопотання від позивача про поновлення строку.
Також, 02.02.2026 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про продовження строку для усунення недоліків у зв'язку з відсутністю стабільного електропостачання та застосування аварійних відключень електроенергії по місту Харкову та Харківській області (інформація є загальнодоступною та не потребує доведення), що в свою чергу спричинило неможливість подати докази поважності причин строку звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 продовжено строк позивачу для подання заяви для усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 терміном на 5 (п'ять) днів з моменту отримання ухвали.
09.02.2026 засобами підсистеми "Електронний суд" до Харківського окружного адміністративного суду представником позивача було надано заяву про поновлення процесуального строку.
Дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду та заяву представника позивача про усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, у тому числі і в частині дотримання обов'язку звернення до суду у межах визначеного законом строку.
Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Суд зважає, як на те, що відповідно до ч.3 ст.122 КАС України іншими законами можуть встановлюватись інші строки звернення до адміністративного суду, так і на те, що відповідно до абз.1 ст.4 ст.122 КАС України у разі використання особою досудового порядку вирішення спору - для звернення до суду установлюється 3-місячний строк, який обчислюється від дати вручення рішення за наслідками розгляду адміністративної скарги.
Разом із тим, відповідно до п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Відтак, суд належить визначитись стосовно поширення на спірні правовідносини дії абз.1 ч.2 ст.122 КАС України, ч.3 ст.122 КАС України у кореспонденції з п.п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України, абз.1 ч.4 ст.122 КАС України.
З цього приводу суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та сформулювала такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата у постанові від 27.01.2022 по справі №160/11673/20 зауважила, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю наведених вище висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У пункті 17 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №1640/2885/18 (провадження № К/9901/20715/19) пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Такий висновок також сформований в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №300/2318/21 (провадження №К/9901/43263/21).
Окрім того, у постанові від 26.11.2020р. у справі № 500/2486/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Оскільки, як вбачається зі змісту позову, заявник не скористався правом оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області №00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024 в адміністративному порядку, то строк на звернення до суду з таким позовом становить шість місяців.
Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 45.1 ст.45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
З наведених норм права слідує, що учасника суспільних відносин - платника податків слід кваліфікувати у якості такого, що не може бути необізнаний із фактом винесення відносно нього акту права індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень - контролюючого органу з моменту повернення установою поштового зв'язку направленого таким контролюючим органом за податковою адресою платника податків рішення контролюючого органу із проставленням у повідомленні про вручення відповідної календарної дати із зазначенням причини невручення.
Позов до суду сформовано в системі "Електронний суд" та подано через електронний кабінет в системі "Електронний суд" - 10.12.2025р.
Верховний Суд у постанові від 30.07.2025р. у справі №420/6932/24 зазначив, що: "Частина друга статті 122 КАС України пов'язує початок відліку строку з обставинами того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС України твердження "особа повинна була дізнатися" слід розуміти як презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний підхід до тлумачення поняття "повинен був дізнатися", що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 380/9517/23, від 29 листопада 2024 року у справі №420/6633/23."
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6106400009346 вбачається, що податкові повідомлення-рішення № 00534702410 від 20.09.2024, №00534722410 від 20.09.2024, № 00534712410 від 20.09.2024 були надіслані 23.09.2024 на податкову адресу позивача: Сахновщина, Красноградський р-н, Харківська обл. 64501 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Дане поштове відправлення отримано 27.09.2024 особисто ОСОБА_1 ..
Заявником у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, зазначено, що про вищезазначені податкові повідомлення рішення заявнику стало відомо коли отримала ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі 520/6305/25 де ГУ ДПС звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.
Також зазначено, що лист з пошти з податковими повідомленнями-рішеннями було отримано неповнолітньою донькою. На підтвердження даного факту було надано пояснення доньки позивача, ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що правила надання послуг поштового зв'язку (далі Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
Так, згідно з пунктом 2 названих Правил, рекомендоване поштове відправлення поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Згідно з пунктом 17 Правил №270 внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення в письмовому вигляді, через смс-повідомлення або повідомлення, що підтримуються засобами Інтернету, на вибір користувача.
Відповідно до пункту 71 згаданих Правил, реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред'явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.
При цьому, пунктом 72 Правил №270 установлено, що адресат (одержувач) може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю на визначений строк, що оформляється в установленому законодавством порядку або шляхом надання разового доручення на отримання поштового відправлення в електронній формі, порядок якої встановлюється оператором поштового зв'язку.
Ураховуючи викладене, суд робить висновок, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20.
Аналогічний підхід також застосований Верховним Судом у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій зазначено, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв'язку.
Верховний Суд у справі №640/16786/20 дійшов висновку про недотримання вимог Правил №270, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.
Суд зазначає, що відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить число та місяць отримання поштового відправлення 27.09.24 та прізвище особи, яка отримала відправлення " ОСОБА_3 ", а також працівником поштового зв'язку проставлено власний підпис у відповідній графі та заповнено, що вручено "особисто".
Застереження позивача про те, що у повідомленні зазначено прізвище « ОСОБА_3 », проте фактично воно було отримано донькою, суд до уваги не приймає, оскільки згідно наведених вище положень Правил №270 можливість вручення передбачена тільки за умови ідентифікації отримувача відправлення, яким зазначено саме ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.
Відповідний висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 03 травня 2023 року у справі №580/4989/22.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рекомендованим повідомленням, наявним в матеріалах справи, підтверджується вручення позивачу відправлення Головного управління ДПС у Харківській області.
Разом із цим, позивачем не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків при врученні йому відповідного рекомендованого листа, оскільки докази на підтвердження цих обставин у справі відсутні та позивачем при подачі позову не надано.
При цьому, суд критично відноситься до посилань позивача щодо отримання поштового відправлення донькою, оскільки підпис ОСОБА_2 , який міститься в матеріалах справи, а саме на її поясненнях та доданих документах, відрізняється від підпису на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Стосовно посилань заявника на те, що строк звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень - рішень складає 1095 днів суд зазначає, що положеннями п. 56.18 ст.56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов'язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов'язання.
При цьому, ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень - рішень, тому в даному випадку застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду, встановлений КАС України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.
Відповідні висновки суду також узгоджуються з правовим висновком викладеним у пункті 103 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19: "103. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду."
Відтак наведені позивачем доводи щодо своєчасності звернення до суду слід кваліфікувати у якості юридично неспроможних.
Стосовно усіх обставини дії правового режиму воєнного стану суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано початок агресії Російської Федерації проти України - 20.02.2014р. та набуття цією агресією повномасштабного характеру - 24.02.2022р.
При цьому, у нормах Закону України від 15.03.2022р. №2123-ІХ факт такої агресії було використано законодавцем у якості причини для зменшення тривалості строку звернення до суду (а не у якості фактору збільшення тривалості строку звернення до суду), позаяк у період дії правового режиму воєнного стану публічні інтереси суспільства у відносинах, де учасником є Держава Україна набувають пріоритету над власними інтересами приватних осіб.
Постанова Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21 містить правові висновки про те, що: 1) введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.; 2) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
До того ж у постанові Верховного Суду від 29.09.2022р. по справі №500/1912/22 сформульована правова позиція, за якою сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивача у встановлені строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Проте, у клопотанні про поновлення строку заявником не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об'єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України, котрі б знаходились у безпосередньому та прямому причинно-наслідковому зв'язку із обставинами дії правового режиму воєнного стану.
Тому посилання заявника на знеособлені фактори загальної дії воєнного (військового) характеру безвідносно до конкретної життєвої ситуації, у якій заявник потрапив у становище фізичної нездатності (неможливості) подати позов не можуть бути кваліфіковані у якості поважних причин пропуску строку на звернення до суду.
При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відносно посилань заявника на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 суд зазначає, що указаний лист має загальний інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку без доведення причинно-наслідкового зв'язку, тоді як наявність форс-мажорних обставин у конкретному випадку має підтверджуватися відповідним сертифікатом, який має іншу юридичну силу в контексті підтвердження обставин непереборної сили.
Такі висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 22 травня 2024 року у справі № 620/14203/23, від 15 серпня 2024 року у справі № 580/4079/23.
Таким чином, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку від 29.01.2026 та у заяві про поновлення процесуального строку від 09.02.2026 причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та позивачем не надано доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.
У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Таким чином, суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00534702410 від 20.09.2024, № 00534722410 від 20.09.2024, №00534712410 від 20.09.2024 Головного управління ДПС у Харківській області, викладені представником позивача в клопотанні про поновлення строку від 29.01.2026 та у заяві про поновлення процесуального строку від 09.02.2026, у зв'язку з чим позовні вимоги пред'явленні за межами передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку та підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Керуючись положеннями ст.ст. 205, 229, 240, 243, 247, 248, 256, 295, 297 КАС України, суддя,-
Клопотання представника відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.
Копії ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали складено та підписано 13.02.2026.
Суддя Ю. О. Супрун