про залишення позовної заяви без розгляду
12 лютого 2026 року Справа № 480/10485/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області, Конотопської районної державної адміністрації (Конотопська районна військова адміністрація), Буринської міської ради (Буринська ОТГ) до Комунального некомерційного підприємства "Буринська лікарня ім. проф. М.П.Новаченка" Буринської міської ради Конотопського району Сумської області про зобов'язання вчинити дії,-
Керівник Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області, Конотопської районної державної адміністрації (Конотопська районна військова адміністрація), Буринської міської ради (Буринська ОТГ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Буринська лікарня ім. проф. М.П.Новаченка" Буринської міської ради Конотопського району Сумської області, в якій просить:
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство «Туринська лікарня ім. проф. М.ГІ.Новаченка»» Буринської міської ради вжити заходи щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 69274, розташованого за адресою: вул. Медична (Кутузова), 15, м. Буринь, Сумська область, у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на території Буринської територіальної громади в м. Буринь діє КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка». У підвальному приміщенні чотирьохповерхового корпусу КНП «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» за адресою: вул. Медична (Кутузова), 15, м. Буринь, (вулиця перейменована рішенням першої сесії восьмого скликання Буринської міської ради від 07.03.2023 «Про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах Буринської територіальної громади») розміщена захисна споруда - протирадіаційне укриття № 69274, яке в умовах військової агресії російської федерації проти України через недодержання та порушення засновником та балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) є неготовим до використання за призначенням, через що не здатне в повній мірі забезпечити захист цивільного населення.
Ухвалою суду від 29.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 09.11.2023 розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у зв'язку з чим призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 29.02.2024 зупинено провадження у справі до перегляду об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 260/4199/22.
Оскільки обставини, на підставі яких було зупинено провадження у справі № 480/10485/23 усунено, ухвалою суду від 03.12.2025 поновлено провадження у справі №480/10485/23. Справу призначено до судового розгляду на 18.12.202.
Ухвалою суду від 18.12.2025 розгляд справи відкладено на 12.02.2026, 10:30 год.
12.02.2026 заступником керівника Конотопської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки порушення вимог законодавства в частині використання захисних споруд цивільного захисту населення, про які зазначав прокурор у позовній заяві, відповідачем наразі усунуто, відтак прокурор відмовляється від позову та не наполягає на задоволенні позовних вимог.
12.02.2026 представником відповідача через систему "Електронний суд" подано клопотання про закриття провадження у справі, в обгрунтування якого посилається на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену у постанові від 03.03.2025 у справі №260/4199/22. Також зазначає, що на теперішній час, всі будівельні роботи вже виконані, зокрема, завдяки фінансуванню з місцевого бюджету, таким чином, Комунальне некомерційне підприємство «Буринська лікарня ім. проф. М.П. Новаченка» як балансоутримувач та Буринська міська рада як власник, самостійно виконали всі роботи, без втручання третіх осіб.
При вивчені матеріалів справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка, серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У свою чергу, за приписами ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру» (далі - “Закон України “Про прокуратуру») визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 указаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Суд звертає уваги, що це два різні випадки, за наявності яких прокурор може представляти інтереси держави в суді, та саме при подачі позову до суду прокурор має визначити за якою підставою подано позов та його обґрунтування.
Так, у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
У позовній заяві керівник Конотопської окружної прокуратури Сумської області право на звернення до суду з цим позовом обґрунтовує бездіяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі - ГУ ДСНС у Сумській області), Конотопською районною державною адміністрацією (Конотопська районна військова адміністрація) та Буринської міської ради, яка полягає у невжитті уповноваженими органами належних заходів щодо зобов'язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.
Тобто у позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктами владних повноважень, які мали б бути позивачами у цій справі, є ГУ ДСНС у Сумській області, Конотопська районна державна адміністрація (Конотопська районна військова адміністрація) та Буринська міська рада.
Конотопською окружною прокуратурою листами від 17.08.2023 повідомлено ГУ ДСНС України у Сумській області та Буринську міську раду, листом від 18.08.2023 Конотопську РДА (Конотопська РВА) про порушення вимог чинного законодавства у сфері цивільного захисту населення та необхідності вжиття заходів щодо забезпечення утримання та стану готовності захисної споруди, в тому числі заходів з метою зобов'язання балансоутримувача (власника) захисної споруди - протирадіаційне укриття №69274, розташованого за адресою: вул. Медична (Кутузова), 15, м. Буринь, привести її до готового стану для використання за призначенням шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.
Листом № 6301/1-4185/6308 від 24.08.2023 ГУ ДСНС України у Сумській області повідомлено прокурора, що ДСНС не наділене повноваженнями щодо звернення до суду із відповідним позовом.
Згідно листа №02-40/2857 від 18.08.2023, Конотопською РДА (Конотопська РВА) звернення до суду з позовною заявою, з метою приведення захисної споруди у стан готовий до використання не планувалося, оскільки у зв'язку з недостатнім обсягом фінансування державного органу, Конотопська РДА (Конотопська РВА) не має достатньо обсягу коштів для сплати судового збору на подання позову щодо приведення балансоутримувачами захисних споруд цивільного захисту у стан готовності до використання населення.
З листа Буринської міської ради № 2006 від 21.08.2023 вбачається, що Буринська міська рада вважає, що належним чином здійснює свої повноваження щодо дотримання законодавства в частині використання, утримання та збереження об'єктів цивільного захисту населення та в разі необхідності зможе самостійно захистити законні інтереси.
Прокурором 25.08.2023 повторно скеровано листа № 50/1-4764вих-23 до Буринської міської ради щодо надання інформації про вжитгя заходів до приведення у відповідність захисних споруд та намірів звернення до суду з позовною заявою. В листі № 2071 від 28.08.2023 Буринська міська рада повідомила, що надання змістовної та обгрунтованої відповіді на запиі прокурору щодо підвальних приміщень лікувальних корпусів КІШ «Буринська лікарня ім. проф. М.П.Новаченка», в яких розміщені захисні споруди, в тому числі протирадіаційне укриття № 69274 потребує тривалого терміну для опрацювання необхідної інформації, вказану інформацію буде направлено у найкоротші терміни.
Листом № 50/1-5011вих-23 від 05.09.2023 прокурор в черговий раз повідомив Буринську міську раду про вказане порушення та прохав повернутися до розгляду листа № 50/1-4764вих-23 від 25.08.2023, однак станом на 20.09.2023 відповіді на вказані листи не надано.
На думку прокурора, вказане свідчить про відсутність у ГУ ДСНС у Сумській області, Конотопської РДА (Конотопська РВА) та Буринської міської ради наміру звертатись до адміністративного суду з позовом про зобов'язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту населення у стан готовності відповідно до вимог, з метою використання її за призначенням, тому прокурор звернувся до суду з цим позовом.
У контексті наведеного, беручи до уваги, що прокурором заявлено позов в інтересах держави саме в інтересах ГУ ДСНС в Сумській області, Конотопської районної державної адміністрації (Конотопська районна військова адміністрація) та Буринської міської ради (Буринська ОТГ), варто з'ясувати, чи наділені ці суб'єкти належним обсягом компетенції щоб набути повноважень позивача у цій справі.
Щодо стверджуваних прокурором повноважень ГУ ДСНС у Сумській області звертатися до суду із цим позовом, суд враховує таке.
Відповідно до частини восьмої, п'ятнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів щодо проектування та будівництва об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об'єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.
Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок № 138), балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Утримання об'єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).
За приписами п.12 Порядку № 138 в редакції чинній на час звернення з позовом до суду здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства. Схожі норми передбачені цим пунктом і в редакції чинній на час розгляду справи, відповідно до якої контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень здійснюється ДСНС та її територіальними органами разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням таких вимог.
Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року № 579 (далі - Наказ № 579).
Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п. 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579).
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Згідно з пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема:1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до пункту 4 Положення № 1052 ДСНС у редакції чинній на час звернення з позовом до суду, згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого:
- організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту (п.6);
- організовує здійснення заходів щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та суб'єктів господарювання до відповідних груп (категорій) цивільного захисту (п.7);
- здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання, крім суб'єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами (п.39);
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (п.39-1);
- організовує та проводить перевірку стану готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та відповідних органів управління ними до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій (п.40);
- складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи (п. 48);
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки (п.52).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 “Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 “Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно з пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з і н ш и х п і д с т а в, визначених з а к о н о м;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Крім того, згідно із п.51-1, яким доповнено ст. 17-1 Законом № 3441-IX від 08.11.2023, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту також бере участь у проведенні оглядів об'єктів (будівель, споруд, приміщень) щодо можливості їх використання для укриття населення як найпростіших укриттів, а також здійснює контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням.
Варто зауважити, що Верховний Суд вже аналізував у низці своїх постанов питання наявності або відсутності у відповідного територіального органу ДСНС права на звернення до суду з позовами у цій категорії спірних правовідносин та подальшим спростуванням права прокурора на таке звернення за наявності факту неналежного або повного невиконання свого обов'язку територіальним органом ДСНС.
Так, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 160/14510/22, від 30 січня 2025 року у справі №420/22304/23, від 31 січня 2025 року у справі №240/28363/23 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду у тому числі із з інших підстав, визначених законом (пункт 48 другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту).
У цих постановах Верховний Суд, аналізуючи зміст пункт 48 другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
Натомість, ні положеннями Кодексу цивільного захисту України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які визначені законом.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тому саме прокурор мав довести правові підстави звернення до суду із цим позовом як у частині компетенції ГУ ДСНС у Сумській області, так і своїх повноважень на звернення до суду в інтересах держави.
Водночас прокурор у позові не наводить норму Закону, яка б наділяла ГУ ДСНС у Сумської області правом на звернення до суду саме з таким позовом.
Аналіз чинних законодавчих положень щодо обсягу повноважень ДСНС дає змогу дійти висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
Отже, з викладеного слідує, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваження щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.
Посилання прокурора у позові на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, не спростовує вказаного висновку, а тому не беруться судом до уваги, оскільки у справі № 820/4717/16, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов'язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, Велика Палата не вирішувала питання щодо наявності у Державної служби України з надзвичайних ситуацій повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 400/9970/23, від 31 січня 2025 року у справі №240/28363/23, від 27 лютого 2025 року у справі №260/9749/23, від 03 березня 2025 року у справі № 260/4199/22, від 13 березня 2025 року у справі № 520/29699/23,від 13 березня 2025 року у справі №280/10878/23.
Щодо стверджуваних прокурором повноважень Конотопської районної військової адміністрації звертатися до суду із цим позовом, суд керується таким.
Відповідно до пунктів 1 та 7 частини першої статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Аналогічні норми містяться у статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року №586-ХІV (далі - Закон №586-ХІV), яка визначає основні завдання місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 16 Закону №586-ХІV місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).
Повноваження місцевої державної адміністрації в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян визначені статтею 25 названого Закону, згідно з пунктом 14 частини першої якої, місцева державна адміністрація перевіряє наявність і утримання в готовності локальних систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій на об'єктах, які підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій; наявність і готовність до використання у надзвичайних ситуаціях засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, стан їх утримання та ведення обліку.
У пункті 5 частини першої статті 28 Закону №586-ХІV, яка визначає права місцевих державних адміністрацій, закріплено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Такі приписи законодавства корелюються з положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частин першої, другої, речення другого частини четвертої статті 4 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.
Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (друге речення частини першої статті 15 Закону №389-VIII).
Верховний Суд неодноразово аналізував положення частини другої статті 19 Конституції України, зокрема, у постанові від 07 листопада 2024 року у справі №990/184/24 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вжите законодавцем формулювання «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Тобто за висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №990/184/24 діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки.
Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено право суб'єктів владних повноважень звернутися до адміністративного суду, однак виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Зазначена норма кореспондується з положеннями вищезгаданих норм пункту 5 частини першої статті 28 Закону №586-ХІV, які також містять приписи про те, що право місцевої державної адміністрації на звернення до суду для реалізації наданих їй повноважень здійснюється у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
З такими приписами процесуального та матеріального закону перекликаються норми пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, за змістом яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі №824/2473/15-а зазначено, що з урахуванням специфіки адміністративного судочинства законодавець жорстко обмежив право суб'єктів владних повноважень звертатися до суду з адміністративним позовом, перерахувавши такі випадки, та зробив винятки про можливість звернення саме з адміністративним позовом у разі прямої вказівки на це у спеціальному законі. У цій же постанові Верховного Суду зазначено, що широко тлумачити вказані винятки як можливість будь-якого суб'єкта владних повноважень звертатися до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи в разі, якщо спеціальним законом їм надано право на звернення до суду, не можна, оскільки це спотворює природу і завдання адміністративної юстиції.
Також підкреслено, що звернення до суду є способом реалізації компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб'єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб'єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із цих міркувань, Верховний Суд у справі №824/2473/15-а констатував, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.
За обставин цієї справи, окреслені вище правила поведінки, оформлені у наведених нормах права, поширюються й на спірні у цій справі правовідносини в частині процедури реалізації Конотопської районної військової адміністрації, як суб'єктом владних повноважень, наявного у неї права на звернення до суду.
Як зазначалося вище, спеціальним законом, який безпосередньо регламентує правовідносини у сфері цивільного захисту та визначає вичерпний перелік випадків, за яких уповноважений суб'єкт владних повноважень має право на звернення до суду та установлює правила реалізації уповноваженими особами такого права, є Кодекс цивільного захисту України.
Повноваження, зокрема, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту визначені частиною першою статті 19 Кодексу цивільного захисту України, зміст якої, так само як і зміст наведених вище профільних нормативно-правових актів, свідчить про те, що законодавець не наділив відповідні місцеві державні адміністрації правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2025 року в справі №620/111/24, від 13 березня 2025 року у справі №280/10878/23.
Згідно із ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.06.2023 у справі №420/26813/21).
Щодо обсягу повноважень Буринської міської ради, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 6 Кодексу цивільного захисту України суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації.
За приписами частини другої статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить:
1) забезпечення цивільного захисту на відповідній території;
4) розроблення та забезпечення реалізації програм та планів заходів у сфері цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;
23) виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту;
24) планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;
25) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності;
26) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;
27) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;
28) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд;
29) розроблення та здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
30) здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 361 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні повноваження:
5) утворення місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій для координації діяльності, пов'язаної із забезпеченням захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них;
10) виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані;
11) розроблення та здійснення заходів із забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, в умовах надзвичайних ситуацій та в особливий період;
12) забезпечення завчасного накопичення і підтримання у постійній готовності засобів індивідуального захисту для населення та формувань цивільного захисту, а також приладів дозиметричного і хімічного контролю та розвідки...
б) делеговані повноваження:
1) забезпечення виконання передбачених законодавством вимог щодо пожежної та техногенної безпеки на відповідних територіях;
2) розроблення, забезпечення та виконання визначених законодавством планів у сфері цивільного захисту;
4) виконання на відповідній території передбачених законодавством заходів щодо радіаційного, хімічного, біологічного, медичного захисту населення та інженерного захисту територій від наслідків надзвичайних ситуацій.
Суд звертає увагу на те, що стаття 361 вказаного Закону має вичерпний перелік повноважень, наданих виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, у свою чергу повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту, у цій статті відсутні.
За таких обставин Буринська міська рада не є тією особою, якій належить право вимоги за позовом до суб'єкта господарювання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.
На підставі наведених вище законодавчих норм суд констатує, що оскільки законом не передбачено повноважень ГУ ДСНС у Сумській області, Конотопської районної військової адміністрації та Буринської міської ради на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, ці органи не можуть бути позивачами у цій справі. З огляду на викладене прокурор у позовній заяві визначив органи, в особі яких він звернувся до суду та захищає інтереси держави, які не мають самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не можуть набути статусу позивача.
При цьому відсутність у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, Конотопської районної військової адміністрації та Буринської міської ради права на звернення до суду із цим позовом, тягне за собою відсутність цього ж права у керівника Конотопської окружної прокуратури.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву прокурора без розгляду, оскільки її подано в інтересах держави в особі органів, які не наділені повноваженнями для звернення до суду з цим позовом.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Сумській області, Конотопської районної державної адміністрації (Конотопська районна військова адміністрація), Буринської міської ради (Буринська ОТГ) до Комунального некомерційного підприємства "Буринська лікарня ім. проф. М.П.Новаченка" Буринської міської ради Конотопського району Сумської області про зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя О.М. Кунець