12 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/178/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №163950036452 від 28.11.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пенсії за вислугу років, період роботи з 11.10.2017 по 21.11.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 24.11.2025.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Полтавській області), визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 13.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 24.11.2025 звернулася до органу ПФУ зі заявою, якою просила призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ). ГУ ПФУ в Рівненській області за наслідками її розгляду прийняло рішення №163950036452 від 28.11.2025, яким відмовило заявниці у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ у зв'язку з тим, що спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ станом на 11.10.2017 становить 22 роки 8 місяців 15 днів (при необхідних не менше 26 років 6 місяців), що є недостатнім для призначення такого виду пенсії. Дане рішення вважала протиправним, оскільки у позивача наявний спеціальний стаж 36 років 09 місяців 25 днів, що відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін законами № 213-VII, № 911-VII.
Окрім того, в обґрунтування підстави відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідачем 1 вказано, що заявниця подала відомості, що працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугою років. Проте, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки виявлено запис про звільнення з Фахового коледжу Комунального закладу вищої освіти "Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія" Полтавської обласної ради, 21.11.2025 у трудовій книжці.
Відповідач-1 позов не визнав, у поданому 22.01.2026 відзиві зазначав, що підстав для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення» немає, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи, а саме 26 років 6 місяців на 11.10.2017.
Відповідач-2 правом подання відзиву на позов не скористався, копію ухвали від 13.01.2026 з пропозицією подання відзиву та документів в обґрунтування своєї правової позиції ГУ ПФУ в Полтавській області отримало 15.01.2026 шляхом доставки в електронний кабінет.
Згідно частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України.
24.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області зі заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Рівненській області.
Рішенням ГУПФ України в Рівненській області від 28.11.2025 №163950036452 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років та заявниця працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії (наведено буквально за текстом рішення) /а.с. 7/.
У рішенні зазначено, що стаж роботи по спеціальності ОСОБА_1 станом на 11.10.2017 становить 22 роки 8 місяці 15 днів.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Як визначено статтею 83 Закону №1788-XII, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 52 Закону №1788-XII мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У свою чергу, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відтак, змінами, внесеними Законом № 213-VIII від 02.03.2015 до положень Закону №1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Висновки щодо правозастосування
Відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років з таких підстав:
1) відсутній необхідний стаж за вислугу років;
2) заявниця працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії.
Суд визнає помилковими твердження відповідача у рішенні про необхідність набуття пільгового стажу не менше 26 років 6 місяців станом на для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017, з огляду на таке.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям працівників, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.
З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019, суд звертає увагу на те, що з 05.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категорія працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам освіти.
Матеріалами справи підтверджується, що спеціальний стаж роботи позивача станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 та Законом № 901-VIII від 23.12.2015).
Відповідач керувався тим, що згідно п.2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Суд вважає такі висновки відповідача безпідставними, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою про призначення пенсії за вислугу років після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 № 2-р/2019, а відтак відповідач повинен застосовувати положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в первісній редакції, яка, як вже зазначено судом, визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Посилання пенсійного органу на те, що спеціальний страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислений по 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, є безпідставними, оскільки орган Пенсійного фонду застосував редакцію Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.
Отже, зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періодів роботи з 11.10.2017 по 21.11.2025, є варіантом правомірної поведінки ГУ ПФУ в Рівненській області, від якого відповідач-1 ухилився.
Щодо другої підстави для відмови у призначенні пенсії за вислугу років - заявниця працює на посаді, яка дає право на пенсію за вислугою років, суд зазначає, що, дане твердження не відповідає дійсності. У трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 мається відповідний запис про звільнення позивача з Фахового коледжу Комунального закладу вищої освіти "Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія" Полтавської обласної ради, 21.11.2025 /а.с. 12/.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.11.2025 №163950036452 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2025 було визначено ГУПФ України в Рівненській області, то саме останнє має завершити процедуру призначення позивачу пенсії.
Отже, позовні вимоги, звернені до ГУ ПФУ в Полтавській області задоволенню не підлягають. Відновити порушене право має той суб'єкт владних повноважень, який його порушив.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім окремих випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII, починаючи з 24.11.2025 - з дня звернення за призначенням пенсії, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи з 11.10.2017 по 21.11.2025.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, суд зазначає, що після призначення позивача пенсії за вислугу років Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області у територіального управління Пенсійного фонду України (відповідач-2), в якому перебуває на обліку ОСОБА_1 , виникне обов'язок виплачувати пенсію в силу вимог закону, а не судового рішення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Докази понесення інших витрат у справі відсутні.
Відповідно до частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії 28.11.2025 №163950036452.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е" частини першої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 24.11.2025, зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи з 11.10.2017 по 21.11.2025.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков