Справа № 420/22292/24
13 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління поліції особливого призначення №2 “Штурмовий полк “Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління поліції особливого призначення №2 “Штурмовий полк “Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління поліції особливого призначення № 2 Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » командира полку ОСОБА_2 № 20-С від 28.06.2024 щодо застосування до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП “ОШБ “Лють» сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.06.2024 у пункті постійної дислокації м. Одеса командиром взводу №3 роти №2 батальйону № 2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_3 (який не є безпосереднім керівником) було доведено та зачитано наказ № 172 дск від 10.06.2024 «Про відрядження поліцейських», згідно з яким позивач та інші бійці його батальйону повинні бути відряджені в оперативне підпорядкування ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Після оголошення наказу позивач негайно повідомив безпосередньому керівнику про відсутність можливості виконати наказ № 172 дск, обґрунтовуючи причини невиконання тим фактом, що погіршився стан здоров'я, повідомив, що сильно турбують головні болі, болі в спині, внаслідок остеохондрозу, спондильозу поперекового відділу хребта, грижі дисків зі звуженням хребтового каналу, дископатія, сколіоз, що унеможливлює повноцінне виконання наказу. При цьому, не було залучено лікаря, який би міг підтвердити його фізичний та психологічний стан. При цьому відповідач фіксував події на відео. В подальшому на підставі наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 13.06.2024 № 186 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом невиконання наказу УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських» окремими працівниками батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють». Під час проведення службового розслідування 26.06.2024 він надав пояснення щодо факту не можливості виконання наказу № 172 дск від 10.06.2024. Позивач не погоджується із застосованим до нього дисциплінарним стягненням, вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 22.07.2024 року позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання виправленої позовної заяви із зазначенням відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.160 КАС України щодо правильного відповідача у справі, з доказами надіслання позову з додатками Управління поліції особливого призначення №2 (“Штурмовий полк “Цунамі»).
Ухвалою від 07.08.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
13.08.2024 року від представника Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (відокремленим підрозділом якого є Управління поліції особливого призначення №2 “Штурмовий полк “Цунамі») надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у відповідності до пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. За правилами частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та. у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (частина друга статті 5 Дисциплінарного статуту). Позивач не надавав жодних доказів про неможливість виконати наказ про відрядження поліцейських, а лише усно посилався на погіршення стану свого здоров'я. Позивач як поліцейський, зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Відсутність чіткого волевиявлення виконати наказ командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану, є несумісним із загальноприйнятими вимогами та підриває авторитет поліції. Службове розслідування та видання наказу проведено з дотриманням процедури, без порушень строків та в межах повноважень.
19.08.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що відповідачем не врахована службова характеристика позивача, та до позивача не доводилась посадова інструкція, тому немає підстав для застосування до нього міри відповідальності за невиконання посадової інструкції. Вважає, що відповідачем не дотримано ієрархії накладення стягнень від менш суворого до більш суворого, та вчинений позивачем дисциплінарний проступок не є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції.
21.08.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначає, що позивач був ознайомлений з посадовою інструкцією під розпис, тобто усвідомлював відповідальність за невиконання наказу.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що на підставі доповідної записки заст. начальника відділу моніторингу управління поліції особливого призначення №2 Департаменту поліції особливого призначення ДПОП «ОШБ «Лють» від 12.06.2024 року полковника ОСОБА_4 про невиконання наказу окремими працівниками полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» т.в.о. начальника управління - командира полку капітаном поліції ОСОБА_5 виданий наказ №186 від 13.06.2024 року, яким призначено службове розслідування та створена дисциплінарна комісія.
За результатами службового розслідування комісією 27.06.2024р складений висновок, яким встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України з 27.02.2023р. по теперішній час та обіймає посаду поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» в званні сержанта поліції.
10 червня 2024 року, перебуваючи в пункті постійної дислокації, командиром взводу №3 роти №2 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_3 до окремих поліцейських батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ «Лють» доведено наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 року №172дск «Про відрядження поліцейських», згідно з яким позивач 11.06.2024 року повинен бути відряджений в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Після доведення наказу позивач відмовився від виконання наказу, що було зафіксовано за допомогою пристрою запису аудіо та відеозапису. Позивач як підставу для відмови виконати наказ вказав погіршення стану здоров'я та морально-психологічного стану, проте на лікарняному не перебував.
Комісією за вчинення позивачем дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції, що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172 дcк «Про відрядження поліцейських», запропоновано застосовати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
28.06.2024р. т.в.о. начальника управління - командира полку капітаном поліції Морозовим С. виданий наказ №20-с, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 4 роти № 1 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських».
З вказаним наказом позивач не погодився та оскаржив його до суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII).
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2).
За вимогами частини першої та другої статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна- дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Суд зазначає, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13 Дисциплінарного статуту).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
У силу пункту 9 розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Пунктами 1, 3, 4 розділу VІI Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За обставинами даної справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани слугував висновок службового розслідування, затверджений 27.06.2024 т.в.о.начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №2.
За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія прийшла до висновку про те, що за порушення пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, підпунктів 2, 4, 5, 20, 22, пункту 3 розділу II посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 полку УПОП № 2 ДПОП «ОШБ «Лють», що виразилось у невиконанні наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 10.06.2024 № 172дск «Про відрядження поліцейських», позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Факт відмови позивачем від виконання правомірного наказу №172дск від 10.06.2024р. позивачем не заперечується.
Таким чином, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності саме за невиконання наказу керівника, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
За змістом частин першої, другої, п'ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
У свою чергу, як зазначено позивачем під час оголошення йому тексту наказу від 10.06.2024 №172дск «Про відрядження поліцейських», підставою невиконання ним наказу було нібито погіршення стану здоров'я та його психологічний стан.
Проте, в цей день він перебував на службі в пункті постійної дислокації, за наданням медичної допомоги до закладів охорони здоров'я не звертався, та не надав під час проведення службового розслідування та до суду висновок ВЛК про те, що за станом здоров'я він не є придатним для проходження служби у поліції.
Тоді як відповідно до п.13 Розділу ІІІ Положення №285 строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини та не можуть перевищувати 14 днів.
Згідно п.6 Розділу ІІІ Положення №285 у разі якщо в поліцейських, військовослужбовців, які перебувають на лікуванні (обстеженні) в ЗОЗ МВС, виявлено захворювання, наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) з вираженими функціональними порушеннями, несприятливим прогнозом щодо подальшої служби, такі особи направляються на медичний огляд для встановлення придатності до служби в поліції, до військової служби за рішенням начальника (керівника) ЗОЗ МВС за поданням керівника лікувального відділення, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - медична карта амбулаторного хворого), або в медичній карті стаціонарного хворого за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №№ 661/20974 (далі - медична карта стаціонарного хворого), та інформується керівництво поліції (командування військової частини).
Однак, позивач не повідомляв ані командуванню під час оголошення наказу №172дск, ані надав суду доказів того, що під час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я МВС у нього було виявлено захворювання з вираженими функціональними порушеннями, чи несприятливим прогнозом щодо подальшої служби.
Відповідно до п.14 Підрозділу 3 Розділу VII Положення №285 у мирний час у зв'язку із хворобою М(ВЛ)К може приймати рішення (постанову) про потребу у звільненні від виконання службових обов'язків на 10-15 календарних днів, а щодо військовослужбовців базової військової служби - у тому числі з перебуванням у лазареті медичного пункту військової частини.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ВЛК приймало рішення про потребу у звільненні позивача від виконання службових обов'язків в період проходження ВЛК.
Водночас Положення про проходження ВЛК, затверджене наказом МВС №285 від 03.04.2017, не надає право особі, яка проходить медичні обстеження, не виконувати службові обов'язки у час, вільний від проходження ВЛК.
Що стосується наданого позивачем до суду магніто-резонансного томографічного обтеження ПП «Медичний центр АРТ» від 07.08.2023 року, суд зауважує, що згідно цього висновку позивачу рекомендовано консультація невропатолога, МР-контроль у динаміці.
Отже, по-перше, зазначене обстеження саме по собі не є підставою для звільнення позивача від виконання службових обов'язків, а по-друге, від дати вказаного обстеження до дати відмови від виконання наказу з посиланням на стан здоров'я минуло 10 місяців, і це обстеження не відображає реального стану здоров'я позивача на червень 2024 року.
Щодо зауважень позивача про те, що його не ознайомлювали з посадовими обов'язками, за невиконання яких, серед іншого, було застосовано дисциплінарне стягнення, то суд враховує наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години З30хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 580 поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону № 580 визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону № 580).
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 № 732), до завдань вказаних підрозділів відноситься, зокрема, участь в обороні України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту 1 розділу ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Вищевказане також відображено в Положенні про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада НПУ «Лють», що затверджене наказом НП України №403 від 16.04.2024р.
Таким чином, забезпечення правового режиму воєнного стану, участь в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій, боротьба з диверсійно-розвідувальними силами агресора є безпосередніми завданнями підрозділів поліції особливого призначення, у тому числі Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада НПУ «Лють».
Відповідно до змісту посадової інструкції інспектора взводу №4 роти №1 батальйону №2 полку управління, затвердженої начальником управління -командиром полку управління поліції особливого призначення №2, основними завданнями інспектору взводу є : 1) вжиття заходів, що спрямовані на забезпечення ефективної організації роботи, якісного та оперативного виконання покладених на підрозділ завдань і функцій; 2) участь у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України; 3) участь у заходах із забезпечення публічного (громадського) порядку та безпеки громадян, зокрема під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану. Ужиття заходів для забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; 4) попередження, виявлення та припинення кримінальних правопорушень, у тому числі вчинених учасниками організованих груп і злочинних організацій як у мирний час, так і під час дії правового режиму воєнного стану; 5) виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії, проведення штурмових, контрдиверсійних та пошуково-фільтраційних заходів. Інспектор взводу: 1) застосовує і використовує зброю та бойову техніку в установлених для з?єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках, у разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави під час дії правового режиму воєнного стану; 7) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань і передбачені законами України «Про Національну поліцію», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про правовий режим воєнного стану», іншими актами законодавства України.
Суд зауважує, що законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції, неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
При цьому, законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.
Разом з тим, особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Так, на листі ознайомлення з посадовою інструкцією міститься підпис позивача (а.с.155-160), що спростовує твердження представника позивача, що до позивача не доводили її зміст, а тому суд ці доводи представника позивача відхиляє.
Також позивач був ознайомлений зі змістом наказу №186 від 13.06.2024 року про призначення службового розслідування, про що свідчить його підпис про ознайомлення з наказом в поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, датованих 26.06.2024р., та надав письмові пояснення.
Відтак, вирішуючи питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, т.в.о. начальника управління-командира полку капітан поліції Морозов С., незважаючи на позитивну характеристику позивача, відсутність раніше застосованих до нього дисциплінарних стягнень, але враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією рф проти України у вигляді невиконання наказу керівництва, обґрунтовано та правомірно прийняв наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани», який не є найбільш суворим із стягнень, так як після нього є ще чотири більш суворі стягнення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22).
За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.
Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача у період дії воєнного стану.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного та приписів чинного законодавства, суд вважає, що відсутні підстави для скасування наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління поліції особливого призначення № 2 Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » командира полку ОСОБА_2 № 20-С від 28.06.2024 щодо застосування до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП “ОШБ “Лють» сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани.
Щодо зауважень відповідача про те, що управління поліції особливого призначення № 2 не є самостійною юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом, що входить до складу Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада “Лють», суд зазначає, що зі зсісту приписів пунктів 7 та 9 частини 1 ст.4 КАС України випливає, що відповідачем у справі може бути у тому числі й суб'єкт владних повноважень без статусу юридичної особи.
Оскільки спірний наказ видано тимчасово виконуючим обов'язки начальника управління поліції особливого призначення № 2 Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » командира полку, то відповідно вказане управління є належним відповідачем у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, і в їх задоволенні слід відмовити.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 адреса: ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції особливого призначення №2 “Штурмовий полк “Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу № 20-С від 28.06.2024 щодо застосування до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку УПОП №2 ДПОП “ОШБ “Лють» сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.