Справа № 420/3715/26
13 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасувань рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300051 терміном дії з 26.12.2023 до 26.12.2028;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300050 терміном дії з 26.12.2023 до 26.12.2028.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить:
забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області про припинення дії ліцензій ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним № 15520314202300051 (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028) та № 15520314202300050 (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028) на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026;
зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про припинення дії ліцензії ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним № 15520314202300050 за адресою: Одеська область, Одеський р-н, с. Усатове, вул. Вернидуба, буд. 19-А АВТОЗАПРАВОЧНА СТАНЦІЯ (АЗС) (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028);
зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального про припинення дії ліцензії ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним №15520314202300051 за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Бугаївська, 41-А АВТОЗАПРАВОЧНА СТАНЦІЯ (АЗС) (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028).
В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що роздрібна торгівля пальним можлива лише за наявності відповідної ліцензії, неправомірність скасування якої буде предметом розгляду даної адміністративної справи. Фактично, можливість здійснення господарської діяльності безпосередньо напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Рішення податкового органу щодо анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки, як: неможливість здійснення господарської діяльності та втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; порушення зобов'язань перед контрагентами; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою в рамках Кодексу законів про працю України. Таким чином, 13.02.2026 ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» повинно зупинити господарську діяльність, так як позбавлено на право здійснювати діяльність, зокрема, роздрібну торгівлю пальним, у зв'язку з тим, що основним видом економічної діяльності підприємства є роздрібна торгівля пальним. Позивач вважає очевидним протиправність рішення Головного управління ДПС у Одеській області. Існує реальна загроза завдання шкоди правам, свободам та інтересам Товариства внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. У зв'язку з цим захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення неможливо буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом з'ясовано, що відповідачем прийнято рішення № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300051 терміном дії з 26.12.2023 до 26.12.2028 та рішення про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер ліцензії 15520314202300050 терміном дії з 26.12.2023 до 26.12.2028.
Відповідно до пунктів 40, 74 частини 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі Закон № 3817-IX) ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; припинення дії ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.
Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-IX).
Мотивуючи необхідність забезпечення позову заявник відмічає, що роздрібна торгівля пальним можлива лише за наявності відповідної ліценції. Рішення податкового органу щодо анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки, як: неможливість здійснення господарської діяльності та втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; порушення зобов'язань перед контрагентами; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою в рамках Кодексу законів про працю України.
Водночас суд вказує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Станом на момент подання заяви про забезпечення позову до суду заявником не представлено жодних доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви.
Крім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень Головного управління ДПС в Одеській області про припинення дії ліцензій ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним № 15520314202300051 (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028) та № 15520314202300050 (термін дії з 26.12.2023 до 26.12.2028) на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 101/15-32-09-04-03 від 10.02.2026 до набрання законної сили рішення суду по справі є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інститут забезпечення позову.
При цьому як захід забезпечення позову ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» також просить зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про припинення дії ліцензій ТОВ «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним, однак КАС України не передбачає такого заходу (способу) забезпечення позову, як зобов'язання будь-кого вчинити дії, тому його неможливо застосувати.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Натомість з доводів позивача не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову та вимагав би невідкладного й негайного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.
Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИТРЕЙД» про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Пекний