про відмову у забезпеченні позову
13 лютого 2026 р. № 400/1369/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕРІДАН-КОМЕРЦ», ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, ,
прозаява про забезпечення позову,
12 лютого 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕРІДАН-КОМЕРЦ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказа відповідача від 20.01.2026 № 78-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».
Одночасно з позовною заявою позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення дії наказа відповідача від 20.01.2026 № 78-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскарження наказа про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не тягне за собою автоматичного зупинення його дії / виконання. Порушення, допущені відповідачем при прийнятті оспорюваного наказу є очевидними і наразі його реалізація очевидно порушуватиме його права, на можливе відновлення яких ним мають бути витрачені додаткові ресурси: час на оскарження в судовому порядку рішень, прийнятих за результатами реалізації оспорюваного наказу (від декількох місяців до декількох років в залежності від швидкості руху справи та виконання судового рішення), а також значні кошти, пов'язані з оплатою судових зборів та послуг адвоката. Крім того, порядок проведення позапланової невиїзної документальної перевірки не передбачає для платника податків реалізації процедури недопуску контролюючого органу до проведення перевірки, що унеможливлює на цьому етапі реалізацію прав та законних інтересів платника податків, у тому числі висловлення незгоди із правомірністю призначення такої перевірки. В разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу захист прав позивача стане неможливим, оскільки мета проведення перевірки буде досягнута, що, в свою чергу, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Предметом спору (тобто матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між заявником і контролюючим органом (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) у цій справі є акт індивідуальної дії суб'єкта владник повноважень, а саме: наказ відповідача від 20.01.2026 № 78-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1 оскаржуваного наказа відповідач наказав провести з 23.02.2026 тривалістю 5 робочих днів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України у зв'язку з неподанням документації з трансфертного ціноутворення щодо здійснених контрольованих операцій за звітний 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу по податковому повідомленню-рішенню від 06.05.2025 № 727314292323 (узгоджено 07.11.2025).
Відтак 28.02.2026 вищенаведений наказ вичерпає свою дію.
Як наслідок, у разі забезпечення позову у спосіб, який просить позивач, у разі відмови у задоволенні позову, відповідач не зможе реалізувати наказ від 20.01.2026 № 78-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», оскільки на дату набрання чинності відповідним рішення суду цей наказ вичерпає свою дію.
Натомість у випадку відмови у забезпеченні позову, позивач матиме правову можливість оскаржити висновки відповідної позапланової перевірки, зокрема, зсилаючись на неправомірність вказаного наказа, якщо така буде встановлена при розгляді цієї справи.
За таких обставин, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень буде фактично вирішенням справи по суті до ухвалення рішення в справі.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви та, як наслідок, про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із вище викладених обставин. За переконанням суду, вжиття заходів забезпечення позову може свідчити про передчасне ухвалення рішення без вирішення спору по суті.
Суд вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі, оскільки відсутні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного припису та докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви належить відмовити.
Оскільки заява про забезпечення позову та додані до неї документи подані до суду в електронній формі через електронний кабінет, суд провів розгляд матеріалів справи в електронній формі.
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. Розглядати матеріали адміністративної справи № 400/1369/26 в електронній формі.
2. Відмовити у задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕРІДАН-КОМЕРЦ» від 12.02.2026 про забезпечення позову.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме: 13.02.26.
4. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ярощук Василь Григорович