справа № 380/2496/26
про залишення позову без розгляду
13 лютого 2026 рокум. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сидор Н.Т., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалмодел», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалмодел», ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ «Реалмодел» (ЄДРПОУ 34618522) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Разом із тим, підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.
У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов'язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.
Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.
При цьому, суддя звертає увагу, що статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX).
Крім цього, Законом №1914-IX частину першу статті 283 КАС України доповнено пунктом 7, згідно з яким, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.
Також, цим Законом, Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».
Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; не сплата такого боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.
Із викладених у позовній заяві доводів та долучених до неї матеріалів вбачається, що у зв'язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку відповідача було сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0000746-1302-1301 від 23.01.2025 на суму 1 313 625,62 грн.
Вказана податкова вимога направлялась податковим органом відповідачу, проте вона повернута адресанту із зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до абз. 1,4 п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відтак, податкова вимога вважається врученою 20.02.2025 (день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення).
Таким чином, 240 календарний день з моменту вручення платнику податків податкової вимоги сплинув 18.10.2025.
Суддею встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 12.02.2026.
Надаючи оцінку питанню дотриманням позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що пункт 7 частини 1 статті 283 КАС України встановлює правило, за яким провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента - боржника у праві виїзду за межі України.
Отже, п. 7 ч. 1 ст. 283 КАС України передбачає право податкового органу звернутися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, яке кореспондує з приписами п. 87.13 ст. 87 ПК України. При цьому, конкретизовані особливості, за якими здійснюється судове провадження у таких справах, визначені статтею 289-2 КАС України.
Такий висновок ґрунтується на тому, що усі наведені норми введено у дію згідно Закону України від 30.11.2021р. №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», яким до Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України внесено відповідні зміни та вони регулюють однопредметні правовідносини.
В свою чергу, статтею 283 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів, зокрема частиною другою визначено, що заява податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Із наведеного висновується, що норма ч. 2 ст. 283 КАС України є спеціальною нормою порівняно зі ст. 122 КАС України.
Суддя також вважає за необхідне наголосити, що за змістом ст. 289-2 КАС України встановлено ще коротші терміни розгляду судом відповідної категорії заяв (48 годин), аніж положеннями ст. 283 КАС України (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).
Відтак, звернення в порядку ст. 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяви, в цій справі розгляд заяви в порядку ст. 289-2 КАС України також є терміновим та не може перевищувати 48 годин.
Застосування до даної категорії заяв тримісячного строку звернення до суду, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України фактично нівелює віднесення законодавцем даної категорії справ до таких, які потребують термінового розгляду.
Слід також звернути увагу на те, що норма ст. 289-2 КАС України, як і норма п. 7 ч.1 ст. 283 КАС України, визначають єдину підставу для звернення до суду податкового органу, яка визначена п. 87.13 ст. 87 ПК України.
Разом з тим, стаття 87 ПК України не визначає з заявою або позовною заявою має звертатись до суду контролюючий орган за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Визначаючи характер поданої позовної заяви, слід виходити з того, що стаття 289-2 КАС України містить конкретну підставу для звернення до суду - несплату податкового боргу протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. А стаття 283 КАС України (п. 7 ч. 2) такої вимоги не містить та пов'язує звернення до суду податкового органу з виконанням ним визначених законом повноважень.
Слід зазначити, що норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють інших строків звернення до суду, ніж передбачені ч. 2 ст. 283 КАС України, визначаючи необхідність дотримання 240 календарних днів несплати податкового боргу з дня вручення платнику податків податкової вимоги як необхідний запобіжник, які дозволяє уникнути передчасному зверненню до суду податкового органу з позовом про обмеження виїзду керівника платника податків - боржника до спливу строку, коли платник податків має можливість самостійно сплатити податковий борг.
Враховуючи викладене, суддя робить висновок, що у спірних правовідносинах заява або позовна заява має бути подана виключно з підстав, визначених п. 87.13 ст. 87 ПК України, та в разі її подання - з дотриманням вимог ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто у строк не більше 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Отже, незалежно від формулювання назви такої заяви (позовна заява чи заява) така має бути подана податковим органом з дотриманням строку, визначеного ч. 2 ст. 283 КАС України, тобто протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
Відтак, зважаючи на те, що 240-ий день з дня вручення податкової вимоги «Ю» №0000746-1302-1301 від 23.01.2025 закінчився 18.10.2025, то саме з цього моменту у позивача було 24 години для звернення до суду із відповідним позовом.
Аналогічний правовий висновок щодо обчислення строків звернення із позовною заявою про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України був викладений Верховним Судом у постанові від 15.01.2026 у справі №520/19145/25.
Зокрема, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що право на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України в Управління наявне протягом 24 годин після спливу 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги форми від 07.06.2016 №7-17, тобто протягом 24 годин після 09.06.2016 (дата вручення податкової вимоги Підприємству згідно рекомендованого повідомлення № 6102533156920).
Однак, як вже зазначалось, до суду із цим позовом позивач звернувся лише 12.02.2026, тобто із значним пропуском встановленого строку.
Згідно частини п'ятої статті 270 КАС України, днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
При вказаних обставинах, суддя приходить до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 283 КАС України, який не може бути поновлений, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 270, 283, 289-2 КАС України, суддя
позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалмодел», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, визначені ст.ст. 283, 289-2 КАС України.
СуддяСидор Наталія Теодозіївна