13 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/742/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Петренко О.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви,
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить забезпечити позов шляхом тимчасового призупинення дії:
1)висновку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки від 15.12.2025 № 2025-1215-2209-4559-7, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили;
2) мобілізаційного розпорядження, та повістки на відправлення, що видані на підставі оскаржуваного Висновку ВЛК до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В якості додатку до заяви надано повістку на відправку на 17.12.2025 року.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач вважає вказаний Висновок ВЛК таким, що є передчасним та прийнятим з істотним порушенням вимог законодавчо встановленої процедури, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження стану здоров'я позивача, а також без належного доведення змісту зазначеного висновку до його відома, у зв'язку з чим такий висновок підлягає скасуванню. Крім того, після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач переніс захворювання на SARS-CoV-2 COVID-19 у тяжкій формі, що призвело до виникнення ускладнень та істотних змін стану здоров'я. За таких обставин існує об'єктивна необхідність у проведенні повторного медичного огляду з урахуванням фактичного стану здоров'я позивача, у тому числі наслідків перенесеного захворювання на SARS-CoV-2 COVID-19. Висновок Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки від 15.12.2025 № 2025-1215-2209-4559-7 визначає стан здоров'я та придатність чи непридатність позивача до військової служби. Виконання цього Висновку ВЛК до розгляду справи по суті може спричинити неправомірні наслідки для прав та законних інтересів позивача, зокрема: примусове залучення до військової служби, обмеження законних прав на соціальний захист та медичну допомогу, порушення конституційного права на охорону здоров'я та життя. Тимчасове призупинення дій Висновку ВЛК забезпечить ефективний захист прав позивача на період розгляду справи та дозволить уникнути негативних наслідків, які можуть виникнути у разі його виконання. Відразу після проходження ВЛК, позивачу вручено повістку на відправлення, згідно якої він зобов'язаний з'явитися 17.12.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення на військову службу. Вказана повістка є засобом виконання мобілізаційного розпорядження, що не було вручено позивачу, проте надана повістка прямо встановлює його обов'язки та має юридичні наслідки. Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння істотної шкоди життю та здоров'ю позивача, а також порушення його прав та законних інтересів, оскільки виконання оскаржуваного Висновку ВЛК може призвести до залучення позивача до проходження військової служби без урахування фактичного стану його здоров'я та наявних захворювань, що унеможливить захист його прав у подальшому.
При цьому представником позивача зазначено у даній заяві, що у Кіровоградський окружний адміністративний суд подається позовна заява, визначивши позовні вимоги: про визнання протиправним та скасування висновку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки від 15.12.2025 № 2025-1215-2209-4559-7, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Ч. 2 ст. 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отож, головним завданням інституту "забезпечення позову", є забезпечення отримання особою, в користь якої ухвалене судове рішення, присудженого права. Рішення, які приймаються за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, повинні відповідати завданню адміністративного судочинства, яке визначено частиною першою статті 2 КАС України. Тобто, гарантувати реальний захист прав особи під час виконання майбутнього судового рішення.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі в тексті - Конвенція) у статтях 6 та 13 регулює питання отримання особою належного правового захисту, в тому числі під час виконання судового акту.
Так, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі в тексті - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, § 59); "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України", заява №38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява №20390/07, § 29).
Згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dzinic v. Croatia (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/22, зазначив, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб - позивачів та юридичних в адміністративному процесі та механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, перевірити імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а також мотивувати неможливість порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України, основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана постанова Верховного Суду, є релевантною з обставинами даної справи, відтак суд враховує її під час застосування норм матеріального права.
Заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви обґрунтована тим, що відповідач передчасно та з істотними порушеннями вимог законодавчо встановленої процедури, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження стану здоров'я позивача видав висновок ВЛК у формі довідки № 2025-1215-2209-4559-7 від 15.12.2025 року, яким ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах, ТЦК та СП, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та охорони.
Так, позивачем зазначено, що він має намір оскаржити в судовому порядку протиправність висновку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки від 15.12.2025 № 2025-1215-2209-4559-7, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності висновку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі довідки від 15.12.2025 за № 2025-1215-2209-4559-7, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Також суд не приймає в якості доказу для вжиття заходів забезпечення позову повістку на відправку на 17.12.2025 року, оскільки на час подачі (12.02.2026 року) та розгляду заяви про забезпечення позову (13.02.2026 року) цей час минув.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить позивач є неспівмірними.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви є необґрунтованою та передчасною, у зв'язку з чим, остання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО