12 лютого 2026 року № 640/4560/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження звіт від ГУ ПФУ в м. Києві про виконання судового рішення та клопотання позивача ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту, встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу за ст. 382 КАС України за наслідками виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язати вчинити з 01.01.2016 перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії з компенсацією втрат частини доходів, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру, та зобов'язати розрахувати і виплатити останньому різницю з компенсацією втрат частини доходів, між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 20.12.2016, і в подальшому виплачувати позивачу призначену пенсію без обмеження її максимальним розміром, як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і а деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої Довідки «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)» від 15.03.2018 № 22/6-70965 Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України для перерахунку пенсій, з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 позов було задоволено частково:
1) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2016 під час її перерахунку з 90 % на 70 % відповідних сум грошового забезпечення;
2) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат;
3) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром під час проведення перерахунку пенсії з 01.12.2013;
4) зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її певним максимальним розміром, починаючи з 01.12.2013, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернуто апелянту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2022 року було встановлено судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021.
21.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано до суду звіт про виконання рішення суду від 11.10.2024 №2600-0904-8/198336.
13.11.2024 позивачем подано до суду клопотання із проханням:
1) У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.10.2024 №2600-0904-8/198336 про виконання судового рішення від 19 квітня 2021 року у справі №640/4560/20 - відмовити.
2) Зобов'язати Відповідача ГУ ПФУ м. Києва разом з Позивачем провести звірку виконання судового рішення у справі №640/4560/20.
3) Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 19 квітня 2021 року у справі №640/4560/20.
4) За наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 11.10.2024 №2600-0904-8/198336 у справі №640/4560/20 наданого на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 р., накласти за невиконання судового рішення на начальника ГУ ПФУ в. м. Києві Бойко О. В. штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.10.2024 №2600-0904-8/198336 та поданий новий звіт від 20.01.2025 №2600-0804-8/10703 про виконання рішення Окружного адміністративного суду містка Києва від 19 квітня 2021 року у справі №640/4560/20 прийнято. У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту, встановлення нового строку для подання звіту, накладення штрафу - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - скасовано в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту та ухвалено нове рішення, яким зазначене клопотання - задоволено. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 640/4560/20 - один місяць з дня отримання копії цієї постанови.
01 серпня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано до Київського окружного адміністративного суду заяву вх. №40722, відповідно до якої Управління просить прийняти звіт про виконання рішення суду від 29.07.2025 №2600-0804-8/135129. У звіті відповідач покликається на те, що виплату заборгованості, нарахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №640/4560/20, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 та ухвали від 03.10.2022, в загальній сумі 1 223 857,50 грн буде виплачено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
Позивачем подано до суду заперечення на звіт відповідача, в яких вказано, що згідно частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Також, позивачем подано клопотання про відмову у прийнятті звіту ГУ ПФУ в м. Києві від 29.07.2025 №2600-0804-8/135129 та просив встановити новий строк для виконання звіту.
Крім того, від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві за неподання звіту у строк встановлений ШААС.
Ухвалою суду від 18.09.2025 призначено до розгляду в судовому засіданні звіту в адміністративній справі №640/4560/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти прийняття звіту відповідача, вказав на порушення пенсійним органом вимог законодавства щодо виконання судового рішення. Зокрема, посилається на ненадання відповідачем відомостей про виконання ним судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання або ж орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення та докази, які такі обставини підтверджують.
Також, вказував що не вжиття організаційних заходів начальником ГУ ПФУ в м. Києві Бойко О.В. є підставою накладення на неї штрафу.
Протокольною ухвалою від 25.09.2025 суд на місці ухвалив перейти до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 13.10.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві докази того, що рішення суду у справі №640/4560/20 було виконано, зокрема, інформацію про включення цього рішення до Реєстру судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, інформацію щодо наявності коштів, нарахованих на виконання рішення суду.
На виконання вимог ухвали, відповідачем до суду надано, зокрема, план доходів і видатків на 2025 рік, принтскрини карток РСР Степанова С.Є., Витяги з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, щомісячний розпис доходів і видатків Головного управління на 2025 рік.
Суд, врахувавши доводи сторін, розглянувши звіт відповідача та клопотання позивача, надані сторонами письмові докази, судом встановлено таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно статі 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У частинах першій, другій, третій, четвертій, п'ятій, одинадцятій статті 382-3 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.
Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 було зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити з 01.01.2016 пенсію з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01.12.2013 без обмеження її певним максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Разом з тим, з поданого відповідачем звіту та з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві на виконання судового рішення в цій справі було проведено лише перерахунок пенсії позивача без здійснення виплати нарахованих сум.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 виконано відповідачем частково.
Водночас, вказане рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання в повному обсязі. Разом з тим, відсутність коштів не дає право боржнику не виконувати рішення суду.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 815/591/17.
У справі «Сук проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань.
У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним
Разом з тим, суд зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
При цьому, за приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901) держава бере на себе зобов'язання щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, які не були погашені. Статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою в межах спеціальних бюджетних коштів, призначених для забезпечення виконання рішень суду.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.
Вказане, відповідно є ще одним, альтернативним способом виконання судового рішення, який реалізується органами казначейської служби, що дозволяє як позивачу, так і відповідачу в межах компетенції звертатися до органів казначейської служби за отриманням інформації про виконання останніми зобов'язань, зокрема, за рішеннями судів, в тому числі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 640/4560/20.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.
«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).
Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем здійснено усі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021.
Так, Головне управління зверталось до Пенсійного фонду України з листом від 28.11.2022 № 2600- 0505-5/154798 щодо виплати нарахованих коштів, який листом від 27.12.2022 № 2800-040201-9/56075 повідомив про здійснення виплати коштів, нарахованих на виконання рішення, в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань.
03.05.2024 Головне управління повторно зверталось до Пенсійного фонду України з листом № 2600-0505-5/91407 щодо здійснення фінансування виплати заборгованості, у відповідь ПФУ листом від 16.05.2024 № 2800-040203-9/30118 повідомило про виплату заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
21.08.2024 Головне управління зверталось до ПФУ з листом від № 2600-0505- 5/163601, у відповідь листом від 24.09.2024 №2800-030203-9/57721 ПФУ повідомило про виплату заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
01.10.2024 Головне управління вкотре зверталось до Пенсійного фонду України з листом № 2600-0505-5/190525.
20.10.2024 Пенсійний фонд України повідомив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
11.07.2025 Головне управління вп'яте зверталось до Пенсійного фонду України з листом №2600-0405-5/125825 щодо виплати заборгованість в сумі 1 223 857,50 грн для виконання рішення суду в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ). Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Встановлено, що Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 у справі № 640/4560/20 з 01.01.2016 по 31.12.2022, в сумі 1 223 857,50 грн.
Зазначені обставини підтверджуються Витягами з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою від 17.10.2025, згідно яких рішенням присвоєні реєстраційні номери в реєстрах: 136956 та 137262.
Суд враховує поданий відповідачем до суду розрахунок на виплату ОСОБА_1 спірної заборгованості по пенсії, протоколи перерахунку пенсії з 01.02.2025, тимчасовий розпис доходів і видатків пенсійного органу на 2025 року.
Відтак, суд приходить до висновку, що рішення суду у цій справі не виконано відповідачем в повному обсязі в порядку черговості саме з огляду на відсутність достатнього бюджетного фінансування, що безумовно є обставиною, яка ускладнює виконання судового рішення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживаються усі можливі заходи для виконання судового рішення, отже наявні достатні правові підстави для прийняття звіту про виконання рішення суду, що відповідає положенням частини 2 статті 382-3 КАС України.
У відповідності до положень частини 11 статті 382-3 КАС України, оскільки судом встановлено виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень не в повному обсязі, суд не припиняє здійснення судового контролю, а встановлює новий строк для подання звіту протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.
Вирішуючи питання щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд враховує, що відповідач не ухиляється від обов'язку виплатити утворену заборгованість унаслідок перерахунку пенсії та її виплата буде здійснена після надходження додаткових коштів.
Разом з тим, суд враховує передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо).
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.
Суд вважає, що застосування штрафу у порядку статті 382-3 КАС України у період дії воєнного стану в Україні не сприятиме досягненню завдань судового контролю та може мати деструктивні наслідки.
За таких обставин штраф на керівника суб'єкта владних повноважень не накладається, що передбачено частиною 3 статті 382-3 КАС України.
Керуючись статтями 382-1 - 382-3, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.07.2025 №2600-0804-8/135129 про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі №640/4560/20.
Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі №640/4560/20 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.
В задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту та накладення штрафу - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.