12 лютого 2026 року Київ справа №640/25086/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 від 10 серпня 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 27.08.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.
За час розгляду справи судом, відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інтерфарм» 07 вересня 2020 року отримано вимогу ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 10 серпня 2020 року №Ю-4097-03 в якій вказано про наявність боргу за підприємством з єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафу і пені) у розмірі 100 325, 14 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Судом встановлено, що 13 липня 2020 року позивач вже отримував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2020 року №Ю-4097-03, в якій вказано про наявність боргу за підприємством з єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафу і пені) у розмірі 100325 грн. 14 коп.
До цього, у травні 2020 року ТОВ «Інтерфарм» вже отримувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2020 року №Ю-4097-03, в якій вказано про наявність боргу за підприємством з єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафу і пені) у розмірі 100325 грн. 14 коп.
Раніше, у 2017 році ТОВ «Інтерфарм» отримувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2017 року №Ю-4097-03, в якій вказано про наявність боргу за підприємством з єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафу і пені) у розмірі 100325 грн. 14 коп.
До цього, ТОВ «Інтерфарм» ще 01 квітня 2016 року було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 року №Ю-4097-03 в якій вказано про наявність боргу за ТОВ «Інтерфарм» з єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафу і пені) у розмірі 100325 грн. 14 коп.
Також, ТОВ «Інтерфарм» 26 жовтня 2015 року вже отримувало ту ж саму вимогу про сплату боргу (недоїмки) від ДНІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві № Ю-4097-03, однак вона була датована 06.10.2015.
Таким чином, у всіх вказаних випадках ТОВ «Інтерфарм» була пред'явлена одна і та сама вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4097-03, яка виставлялася ТОВ «Інтерфарм» вже шість разів: 10 серпня 2020 року, 07липня 2020 року, 14 травня 2020 року, 13 лютого 2017 року, 03 березня 2016 року та 06 жовтня 2015 року.
Згідно ст. 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до принципів збору та ведення обліку єдиного внеску відноситься законодавче визначення умов і порядку його сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб, прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску.
Так, отримавши першу Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4097-03 від 06 жовтня 2015 року ТОВ «Інтерфарм» оскаржило її в адміністративному та судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року у справі №826/24405/15 було задоволено адміністративний позов ТОВ «Інтерфарм» - визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо пред'явлення ТОВ «Інтерфарм» вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 року №Ю-4097-03; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) 06.10.2015 року №Ю-4097-03.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі №826/24405/15 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року (справа К/800/36422/16) касаційну скаргу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року повернуто скаржнику без розгляду.
Постановою Окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі №826/24405/15 встановлено, зокрема, що:
« 06.10.2015 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на адресу ТОВ «Інтерфарм» сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 року №10-4097-03, в якій зазначено, що станом на 30.09.2015 року заборгованість зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ТОВ «Інтерфарм» складає 99 114,04 грн. При цьому, згідно з пояснень відповідача та наданих до матеріалів справи карток вбачається, що сума боргу виникла за період з 09.07.2012 року».
Окрім того, суд у цій постанові зазначим, що «В даному випадку судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 року №Ю-4097-03 була прийнята відповідачем у зв'язку із наявністю станом на 30.09.2015 року несплаченої заборгованості зі сплати недоїмки по ЄСВ, яка виникла за період з 09.07.2012 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України у Оболонському районі 01.08.2012 року вже виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю 0571 у зв'язку з наявністю станом на 31.07.2012року заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені.
В матеріалах справи наявна копія ухвали Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2012 року по справі № 5011-15/5513-2012, зі змісту якої вбачається, що стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).
У газеті «Урядовий кур'єр» від 15 червня 2012 року № 106 було опубліковано оголошення про порушення справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».
У зв'язку з зазначеним, позивач просив скасувати вимогу №Ю-0571 від 01.08.2012, щодо сплати боргу по єдиному внеску, штрафів та пені, строк яких настав до введення мораторію.
Враховуючи вищенаведене, вимога №Ю-0571 від 01.08.2012 була скасована, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києві від 22.08.2012 року № 9044/02.».
В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №826/24405/15 встановлено таке:
«Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 №Ю-4097-03 прийнята відповідачем на підставі наявності станом на 30.09.2015 року несплаченої заборгованості зі сплати недоїмки по Єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка виникла за період з 09.07.2012.
Разом з тим, суми боргу (недоїмки) до 31.07.2012, увійшли до вимоги №Ю0571 від 01.08.2012, яка була скасована управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (т. 1 а.с. 11)».
«Матеріалами справи підтверджується, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із грошовими вимогами до ТОВ «Інтерфарм» не зверталося, тобто вимоги про сплату боргу (недоїмки), який виник до 27.04.2012, вважаються погашеними.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем додано до матеріалів справи звітність та документи, які підтверджують, що за період з травня 2012 року по квітень 2016 року йому визначені зобов'язання по сплаті ЄСВ на суму 86 323,47 грн., які ТОВ «Інтерфарм» були сплачені в повному обсязі.
При цьому, відповідачем, як в суд першої інстанції, так і в апеляційну інстанцію, всупереч вимогам ч. 2 cm. 71 КАС України, не надано жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності у позивача боргу (недоїмки) станом на 30.09.2015 року у сумі 99 114,04 грн., а також не спростовано наведених позивачем доводів з приводу її відсутності».
Таким чином в рамках розгляду справи №826/24405/15 було встановлено, що суми боргу з ЄСВ, що включені до вимоги №10-4097-03, увійшли до вимоги №Ю0571 від 01.08.2012, яка була скасована управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва.
Окрім цього, було встановлено, що податкові органи із грошовими вимогами до ТОВ «Інтерфарм» в рамках справи про банкрутство не зверталося, тобто вимоги про сплату боргу (недоїмки), який виник до 27.04.2012, вважаються погашеними.
Далі, отримавши Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 року №Ю-4097-03 ТОВ «Інтерфарм» також оскаржило її в адміністративному та судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у справі №826/9840/16 визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03 березня 2016 року №Ю-4097-03.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі №826/9840/16 вирішено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 січня 2018 року у справі №826/9840/16 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у справі № 826/9840/16 повернуто скаржнику.
Розглядаючи справу №826/9840/16 Окружний адміністративний суд м. Києва у своїй постанові від 13 вересня 2017 року встановив наступне:
«Суд встановив, що на спірну суму заборгованості з єдиного внеску контролюючим органом вже було сформовано та надіслано ТОВ «Інтерфарм» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 жовтня 2015 року №10-4097-03, відповідно до якої станом на 30 вересня 2015 року заборгованість ТОВ «Інтерфарм» зі сплати єдиного соціального внеску становить 99 114,04 грн., в тому числі 98 460,62 грн. - недоїмка, 414,81 грн. - штраф та 238,61 грн. - пеня.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 18 липня 2016 року по справі №826/24405/15 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, визнано протиправними дії ДПІ в Оболонському районі щодо пред'явлення ТОВ «Інтерфарм» вимоги про сплату боргу (недоїмки) 06 жовтня 2015 року №Ю-4097-03 та скасовано вказану вимогу.».
«Отже, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 18 липня 2016 року по справі №826/24405/15, яка набрала законної сили, обставини щодо безпідставного пред'явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного соціального внеску суд вважає встановленими. Доказів, які б спростовували зазначене, відповідачем до суду не надано».
«Крім того, на спростування доводів контролюючого органу щодо різниці суми між основною заборгованістю позивача, ТОВ «Інтерфарм» надало копії щомісячної звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за період з травня 2012 року по квітень 2016 року, копії платіжних документів по сплаті зобов'язань з єдиного соціального внеску за період з травня 2012 року по квітень 2016 року та порівняльну таблицю по сплаті єдиного соціального внеску підприємства».
У Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі №826/9840/16, окрім викладеного вище, зазначено, що:
«Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів наявності вказаних зобов'язань у позивача перед податковим органом.».
Таким чином, в рамках розгляду справи №826/9840/16 встановлено, що обставини виставлення на адресу ТОВ «Інтерфарм» Вимоги зі сплати боргу по ЄСВ №Ю-4097-03 вже були досліджені судом в рамках справи №826/24405/15 і не підлягають повторному доказуванню. Окрім цього в рамках справи №826/24405/15 дії податкового органу по виставленню вимоги №Ю-4097-03 визнано протиправними.
Отримавши Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2017 №Ю-4097-03 ТОВ «Інтерфарм» оскаржило її у адміністративному порядку.
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14.04.2017 №9412/10/26-15-10-02-16 про результати розгляду первинної скарги вирішено скасувати Вимогу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.02.2017 №Ю-4097-03.
Отримавши Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2020 №Ю-4097-03 ТОВ «Інтерфарм» також оскаржило її у адміністративному та судовому порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2020 року відкрито провадження у справі №640/15206/20 за позовом ТОВ «Інтерфарм» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2020 року №Ю-4097-03, а також про зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві списати цю суму боргу щоб не виставляти подібні вимоги у майбутньому.
Вищевикладене доводить, що контролюючі органи вже п'ять разів (за виключенням оскаржуваної вимоги) виставляли ТОВ «Інтерфарм» одну і ту ж саму вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 і судовими рішеннями у різних справах, що набрали законної сили, цю Вимогу було визнано протиправною та скасовано.
Окрім цього, у межах судової справи № 826/24405/15 було, серед іншого, визнано протиправними дії щодо виставлення такої Вимоги.
Згідно ч. 4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається h викладеного вище факт незаконності дій з виставлення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 вже були неодноразово предметом розгляду судами різних інстанцій і з цього приводу кожного разу приймалось рішення про незаконність виставлення цієї вимоги, а отже, згідно ч. 4. ст. 78 КАС України, такі обставини не підлягають повторному доказуванню в рамках даної судової справи.
Разом з тим, з метою найбільш повного дослідження обставин справи, судом зазначається таке.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.04.2012 по справі № 5011-15/5513-2012 стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію).
У газеті «Урядовий кур'єр» № 106 від 15.06.2012 було опубліковано оголошення про порушення справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ «Інтерфарм».
Про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та зупинення виконання позивачем грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів податкові органи було повідомлено з наданням копії ухвали Господарського суду м. Києва від 27.04.2012 р. по справі № 5011-15/5513-2012.
У наступному всім кредиторам судом було надано місячний термін для подання заяви про грошові вимоги до боржника.
Серед іншого таку заяву подала Прокуратура міста Києва, що діяла в інтересах ДПІ Ворошиловського району м. Донецьк (на обліку якого на той час перебувало ТОВ «Інтерфарм») щодо грошових вимог по заборгованості зі сплати ПДВ на суму 486 681,04 грн., які були включені до реєстру вимог кредиторів то погашені ліквідатором ТОВ «Інтерфарм».
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 було описано вимоги кредиторів до боржника, вирішено питання щодо задоволення заяви про грошові вимоги кожного із кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Інтерфарм».
Пунктом 8 ухвали попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-15/5513-2012 встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» (у редакції, у редакції що діяла на час розгляду справи), вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Таким чином, всі грошові вимоги будь-яких осіб до ТОВ «Інтерфарм», які виникли до 27.04.2012 є погашеними і цей факт встановлено судовим рішенням, яке підлягає виконанню на всій території України.
Як вбачається із матеріалів справи, № 5011-15/5513-2012 ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не зверталося із грошовими вимогами до ТОВ «Інтерфарм», а отже фінансові претензії, засновані на Вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 № Ю-4097-03 є погашеними.
До аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 19.06.2014 у справі №К/800/2249/14, зазначивши, що:
«Ухвалою від 14 листопада 2002 року по справі № 6340/2-24 Господарського суду Харківської області прокурору Валківської міжрайонної прокуратури Харківської області, який звернувся із заявою в інтересах держави в особі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, відмовлено у визнанні кредитором ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Валківському районі Харківської області, оскільки заявником не було подано заяву про визнання майнових вимог у строк, встановлений статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», тобто, протягом тридцяти днів з моменту опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.(а.с. 14) У вказаній ухвалі зазначено, що встановлений місячний строк є граничним і поновленню не підлягає.».
Управління пенсійного фонду України в Оболонського районі виставляло на адресу ТОВ «Інтерфарм» вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені від 01.08.2012 №Ю-0571 на загальну суму 108 270,53 грн, однак пізніше Управління пенсійного фонду надало лист від 22.08.2012 №9044/02 (під час процедури банкрутства ТОВ «Інтерфарм») у якому повідомило про скасування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені від 01.08.2012 №Ю-0571.
У подальшому, відповідно до постанови Господарського суду м. Києва від 17.09.2013 у справі № 5011-15/5513-2012, ТОВ «Інтерфарм» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
Таким чином, оскільки грошові вимоги, які вказані у Вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4097-03 виникли до початку провадження у справі про банкрутство ТОВ «Інтерфарм», органи податкової служби, як конкурсний кредитор мали право у встановленому порядку звернутися до суду із відповідною заявою про грошові вимоги, однак не зробили цього під час розгляду справи № 5011- 15/5513-2012, а тому ці вимоги вважаються погашеними.
Згідно з ч. 1. ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час розгляду справи), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Згідно ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 19 такого Закону встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Отже, за наведених обставин вбачається безпідставність вимог ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, що містяться у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ю-4097-03.
Враховуючи те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 № Ю-4097-03 була скасована, всі наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки) з тим же самим номером (оскільки за законом вони є однією і тією ж вимогою) також підлягають скасуванню, що і було підтверджено наведеними вище судовими рішеннями.
Отже, на підставі наведеного, на дуку суду оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 липня 2020 року №Ю-4097-03 також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.
Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
Так, до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги та платіжне доручення які підтверджують сплату позивачем 20 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.
Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.
Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на загальну суму 2 102, 00 грн.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 20 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) та 2 102, 00 грн (судовий збір), що сукупно становить 22 102, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (04201, місто Київ, проспект Маршала Рокосовського, будинок 8-Б; код ЄДРПОУ 22911541) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ю-4097-03 від 10 серпня 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» понесені останнім судові витрати у розмірі 22 102, 00 грн (двадцять дві тисячі сто дві гривні).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.