про залишення позову без розгляду
11 лютого 2026 року Справа № 640/7740/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просила визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача про сплату боргу від 01.08.2018 №Ф-425817-54, від 02.09.2014 №0-0007821702.
Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду позовної заяви з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує, зокрема, вимогу про сплату боргу від 02.09.2014 №0-0007821702. Вказана вимога була прийнята на підставі акта перевірки від 19.08.2014 № 2884/1703/2990609186. Відповідно до відомостей про отримання вказаної вимоги, її отримав ОСОБА_2 (діяв на підставі довіреності від 23.05.2012) 02.09.2014.
Проте, дата подання позовної заяви - 31.03.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначений загальний строк звернення до адміністративного суду - шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 120 КАС України).
Поряд із цим частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з абзацами 1, 2, 4 ч,14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Положеннями абзаців 5-7, 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Отже, з урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом в частині оскарження вимоги про сплату боргу від 02.09.2014 № 0-0007821702 з пропуском встановлено строку на понад 5 з половиною років.
Щодо оскарження вимоги від 01.08.2018 №Ф-425817-54, суд зазначає таке.
Дана вимога направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 0412805848703). Дане поштове відправлення повернуте за зворотною адресою, з відміткою Укрпошти «інші причини, не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлення».
Відповідно до п. 7 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 у разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Отже, положення вказаної Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначають, що вимога про сплату ЄСВ вважається врученою навіть, якщо поштове повідомлення повернуто з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, що забезпечує соціальний захист людини.
Отже, вимога про сплату боргу, яка надіслана позивачу засобами поштового зв'язку і була повернута до контролюючого органу у зв'язку із поверненням поштового відправлення з інших причин, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вважається врученою платнику.
Суд враховує, що позивачем така вимога була оскаржена в адміністративному порядку. Між тим, скарга до Державної податкової служби України подана позивачем лише 13.02.2020.
Як вже зазначалось, положення абзаців 5-7, 9 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) чітко визначають, що Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Таким чином, позивачем не було дотримано порядку процедури адміністративного оскарження і прострочено подання скарги на вимогу від 01.08.2018 № Ф-425817-54.
За результатами розгляду скарги позивача було прийняте рішення Державної податкової служби України її залишення без розгляду.
Суд зазначає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить положень, про можливість контролюючим органом поновити строк на адміністративне оскарження.
Оскільки фактично позивач втратив своє право на адміністративне оскарження із спливом десятиденного строку, рішення ДПС від 18.03.2020 №9788/6/99-00-08-06-01-06 не є рішенням по суті заявленої позивачем скарги, оскільки таким документом лише констатовано факт пропуску строку на адміністративне оскарження.
Відповідно, обрахунок визначеного Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строку на оскарження спірної вимоги засвідчує пропуск позивачем строку звернення до суду, що визначений законом.
Судом враховується, що у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Відповідно, доводи позивача про те, що він дізнався про складені відповідачем вимоги лише після отримання відповідей на відповідний адвокатський запит, не свідчить про час, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на захист і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, враховуючи, що з даним позовом позивач звернувся до суду лише 31.03.2020, вбачається, що він пропустив визначений законом десятиденний строк звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду, на підставі наведеного, не можуть бути визнані поважними.
На підставі зазначеного суд вважає, що позовна заява подана позивачем з пропуском встановленого законом строку звернення до суду без поважних причин такого пропуску.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення пропущеного строку визнані судом неповажними, з огляду на наведене вище обґрунтування, суд вважає наявними правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем строків звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись статями 123, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали..
Суддя Колеснікова І.С.