13 лютого 2026 року м. Ужгород№ 640/21043/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
представник позивача - Зайцева О.О.,
представник відповідача - Щегель Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, 3 поверх, код ЄДРПОУ 30178004) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000225/2 від 22.07.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Позивач вважає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обґрунтованих та підтверджених обставин невідповідності митної вартості товару, яка була заявлена декларантом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 прийнято адміністративну справу до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості митним органом прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки в документах, які надано декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією, містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Отже, митницею правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, у зв'язку з чим представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/21043/19 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Луцович М.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/21043/19.
Ухвалою суду від 15.05.2025 замінено відповідача у справі №640/21043/19 Київську міську митницю ДФС (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) на його правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555).
Ухвалою суду від 15 травня 2025 року постановлено перейти до розгляду адміністративної справи №640/21043/19 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд такий задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (покупець) та компанією «USCO S.P.A» (продавець) укладено договір купівлі-продажу запасних частин від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати та поставляти, а покупець - приймати і оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки таких торгівельних марок, як ITR, Caterpillar, Komatsu Volvo, Hyundai, згідно кількості та цін, зазначених в інвойсі (далі по тексту - Договір).
Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка запасних частин повинна здійснюватись автомобільним або авіаційним транспортом на умовах FCA, Modena, Italy (Інкотермс) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених сторонами згідно умов цього Договору.
Згідно із пунктами 4.1-4.3 Договору всі ціни визначаються, а розрахунки проводяться у євро. Валюта зазначається в інвойсі. Загальна сума договору складає 400 000 євро. Ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця.
Для реалізації умов вказаного контракту шляхом електронного декларування позивачем подано митну декларації №UA100020/2019/372647 від 19.07.2019 щодо митного оформлення товару - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки ІТR.
Разом з вказаною митною декларацією позивачем, подано митному органу наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №10383/2019 від 09.07.2019, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №10384/2019 від 09.07.2019, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №0112745 від 10.07.2019, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №0901946 від 11.07.2019, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №0901947 від 11.07.2019, Калькуляція транспортних витрат №1910341 від 18.07.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №1 від 30.12.2017, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №3 від 28.12.2018, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу USCO/ZEPUKR/12/2017 від 30.12.2017, Договір (контракт) про перевезення №K004/14 від 11.02.2014, Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні №4341516 від 16.07.2019, Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №10384/2019 від 09.07.2019.
На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України та за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів відповідачем встановлено, що документи, які подані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) в інвойсі від 09.07.2019 №10383/2019 зазначено, що оплата за товари здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу, тоді як пунктом 4.4. контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 передбачено здійснення оплати у розмірі 100% від вартості інвойсу протягом 60 календарних днів від дати інвойсу;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та пункту 1.2 договору ТЕО від 11.02.2014 №К004/14 заявку на перевезення;
3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ та відповідно до статті 19 Закону України від 01.07.2004 №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування - до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати ІП «Шерп ІЛС» від 18.07.2019 №1910341, тоді як перевізником відповідно до графи 16 CMR від 10.07.2019 №0112745 перевізником є МПП «Трейд»;
4) відповідно до пункту 2.1 контракту від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017 умови поставки товарів FCA-Modena (термін FCA «франкоперевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, та якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження) - відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додано витрати на навантаження;
5) в інвойсі від 09.07.2019 №10383/2019 зазначено, що на умовах поставки FCA-Modenа до ціни товарів включено packing charges (вартість пакування) та customs operation charge (збір за митне оформлення), тоді як відповідно до умов поставки FCA-Modena до ціни товарів також мають бути включені витрати на навантаження;
6) декларантом не подано відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
7) декларантом не подано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на навантаження, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування).
На вимогу митного органу позивач направив додаткові документи для визначення митної вартості, а саме: 1) заявка на перевезення від 05.07.2019 №1910341 до договору на ТЕО від 14.02.2018 №011/18, 2) копію митної декларації країни відправлення від 10.07.2019 №19ITQTC1700404538E8.
Позивачем 22.07.2019 надіслано повідомлення про відмову у подачі інших додаткових документів (лист від 22.07.2019 №2207-2019).
За наслідком розгляду документів поданих позивачем, Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000225/2 від 22.07.2019 року.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами на час виникнення спору, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме витрат на транспортування, навантаження та страхування вантажу.
Так, у оскаржуваному рішенні митним органом за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані критерії були зазначені митним органом у пункті 33 оскаржуваного рішення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України.
Так, між ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (покупець) та компанією «USCO S.P.A» (продавець) укладено договір купівлі-продажу запасних частин від 30.12.2017 №USCO/ZEPUKR/12/2017, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати та поставляти, а покупець - приймати і оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки таких торгівельних марок, як ITR, Caterpillar, Komatsu Volvo, Hyundai, згідно кількості та цін, зазначених в інвойсі (далі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1 Договору поставка запасних частин повинна здійснюватись автомобільним або авіаційним транспортом на умовах FCA, Modena, Italy (Інкотермс) поетапно, окремими партіями, в строки і обсягах узгоджених сторонами згідно умов цього Договору.
Згідно з міжнародними комерційними умовами (Інкотермс 2010) поставка на умовах FCA означає, що продавець виконує своє зобов'язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці.
З огляду на вказані умови вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України не була включена в ціну товару, а була включена в митну вартість, заявлену декларантом позивача.
До заявленої митної вартості декларантом віднесено вартість транспортних послуг у розмірі 33354,98 грн, на підтвердження чого надано калькуляцію транспортних витрат від 18.07.2019, рахунок №1910341 від 18.07.2019, який містить розгорнуту калькуляцію транспортних послуг, у тому числі експедиторських витрат.
Вказана вартість робіт по перевезенню підтверджується також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.07.2019 №1910341.
Між тим, згідно з пунктом 3.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 11.02.2014 №К004/14, укладеним між позивачем та ІП «Шерп ІЛС», розмір плати експедитору по договору фіксується в рахунку, який є невід'ємною його частиною.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть бути не тільки банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а й рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що надані декларантом рахунок на транспортно-експедиторські послуги, калькуляція транспортних витрат, що містять детальну калькуляцію транспортних витрат та акт виконаних робіт є достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення, включених ним до заявленої митної вартості товарів.
Посилання відповідача на відсутність документів на підтвердження витрат на страхування товару суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
У відповідності до пункту 8 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з тим, враховуючи, що позивачем не здійснювалось страхування товару, відтак останній був позбавлений можливості надати такі документи.
Крім того, витрати на навантаження не були включені до складу митної вартості товару, оскільки за навантаження товару відповідно до умов FCA відповідає продавець, а отже, покупцем не було понесено таких витрат.
У свою чергу, умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 11.02.2014 №К004/14, укладеного між позивачем (замовник) та ІП «Шерп ІЛС» (виконавець), не забороняють виконавцю залучати до виконання умов останнього третіх осіб.
Відтак, зазначення у транспортній накладній CMR від 10.07.2019 №0112745 перевізником МПП «Трейд» не суперечить договірним відносинам позивача з іноземним підприємством «Шерп ІЛС», додатково враховуючи зміст договору від 26.09.2017 №081/17 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні, укладеному між ІП «Шерп ІЛС» (експедитор-замовник) та Малим приватним підприємством «Трейд».
В частині твердження відповідача, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в інвойсі від 09.07.2019 №10383/2019 зазначено, що оплата за товари здійснюється протягом 30 днів від дати інвойсу, тоді як пунктом 4.4 контракту від 30 грудня 2017 року №USCO/ZEPUKR/12/2017 передбачено здійснення оплати у розмірі 100% від вартості інвойсу протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, то зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається обґрунтування відповідачем причинно-наслідкового зв'язку між вказаною обставиною та її безпосереднім впливом на вартість товару.
Суд також враховує, що митному органу додатково було надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а саме звіт №151 про оцінку вартості товару - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки Caterpillar, торгівельної марки ITR за комерційним інвойсом №000-10383/2019 від 09.07.2019 до Договору купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017 від 30.12.2017 з метою встановлення ступеню відповідності вартості поданих до митного оформлення документів кон'юнктурі ринку на дату оцінки, для використання результатів оцінки у розрахунку митної вартості при митному оформленні. Вказаним звітом додатково підтверджується, що ймовірна величина вартості об'єкту оцінки на заявлених умовах співпадає з даними, наведеними у документації, наданої до митного оформлення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом стосовно документально підтвердженої інформації щодо ціни, що сплачена.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Крім того, слід звернути увагу, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої ст. 53 та частини другої ст. 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.
Таким чином, оскільки під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Таким чином, рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100000/2019/000225/2 від 22.07.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи сторін не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2007,00 грн., сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, 3 поверх, код ЄДРПОУ 30178004) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000225/2 від 22.07.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, 3 поверх, код ЄДРПОУ 30178004) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2007,00 грн. (дві тисячі сім гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано протягом 13.02.2026 року.